НЕГІВЦІ - Пняки. Колишній костел без титулу (1935 - 1938). Івано-Франківська обл., Калуський р-н

77325 Негівці

Пняки заснували переселенці з Польщі на теренах Негівців, які вперше згадуються 1443 року (є також згадки у 1447, 1453 і 1458 роках). 1880 року у Негівцях проживало 917 мешканців (переважно - українців). У середині 30-х років ХХст. Пняки стали окремим селом. 1939 року Негівці мали 1480 осіб, а Пняки - 530, з яких 510 були поляками. У радянські часи Пняки знову стали частиною Негівців, їх заселили лемками із Польщі (замість вивезених поляків). Нині село нараховує майже 1300 мешканців.

Нечисленні католики латинського обряду Негівців, яких у другій половині ХІХст. було менше чотирьох десятків, належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Але 1908 року, коли їх перевели до новоутвореної парафіяльної експозитури у Довгому Войнилові, чисельність негівцівських вірян збільшилась до двох сотень, а перед початком І світової війни становила вже 370 осіб.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 11
1883 - помер колишній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Антоній Фіалковський, архієпископ-митрополит Могильовський; похоронений у храмі Відвідання Пресвятою Дівою Марією Єлизавети у Санкт-Петербурзі;
2007 - єпископ Станіслав Падевський освятив дерев'яні скульптури свв. Кирила та Мефодія - покровителів новонародженої парафії свв. Кирила та Мефодія у Слов'янську на Донеччині;

РОЖНІВ. Колишня каплиця без титулу (1934). Івано-Франківська обл., Косівський р-н

78635 Рожнів

Рожнів вперше документально згадується 1408 року, є також згадка у 1424 і 1452 роках. 1880 року у селі проживало 5445 мешканців, з них лише 80 були римо-католиками, 1935 року - понад 7800 (переважна більшість була українцями), нині село має понад п'ять з половиною тисяч осіб.

Католики латинського обряду Рожнева спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХ століття їх було менше дев'яти десятків, наприкінці ж цього століття чисельність місцевих римо-католиків збільшилась незначно - до 110 осіб. Проте попри невелику кількість, за непідтвердженою інформацією, вони вже на початку наступного століття намагались збудувати у селі каплицю.

ДЖУРІВ. Колишня каплиця без титулу (191?). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78354 Джурів

Першу письмову згадку про село містить документ короля Владислава від 29 червня 1394 року, а отже село існувало ще раніше, згадується також 28 квітня 1461 року. 1880 року тут проживало 2151 мешканців, переважну більшість яких становили українці, нині - майже 1700 осіб. Джурів входив до Снятинського району, а від 2020 року є частиною Коломийського.

Католики латинського обряду Джурова, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише трохи більше півсотні, належали до парафії Пресвятої Трійці у Заболотові, а наприкінці цього століття їх кількість перевищила дві сотні вірян.

КОСІВ. Каплиця Матері Божої Святого Розарію (1872 - 1873). Івано-Франківська обл., Косівський р-н

78600 Косів

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафіяльний дерев'яний костел у Косові, що існував від початку XVIIIст., у 1777р. замінили іншим дерев'яним храмом, який 1881 року згорів. Тому у 1890-1897рр. постав мурований костел Матері Божої Святого Розарію. Але ще раніше, на початку 70-х років ХІХст. збудували муровану цвинтарну каплицю, яка двічі була парафіяльною святинею (у 80-х - 90-х роках ХІХст. після пожежі у костелі, а потім - у пострадянські часи).

НОВОСЕЛИЦЯ. Колишній костел Відвідин Пресвятої Діви Марії (1882). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78355 Новоселиця

Новоселиця вважається заснованою 1570 року, проте перші документальні згадки про неї датуються 1537, 1562 і 1569 роками, згадується також 1579 року. У 1872р. тут почали видобувати буре вугілля (робітниками копальні були, переважно, німці, які 1900 року виїхали зі села; їх замінили поляками). 1939 року у селі проживало 1880 мешканців (переважна більшість - українці), нині - близько 1100 осіб. Село входило до Снятинського району, а від 2020 року є частиною Коломийського.

Католики латинського обряду Новоселиці належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХст. їх було менше трьох десятків, а на початку 80-х років - більше сотні. Саме тоді і постав у селі дерев'яний костел.

КОСІВ. Костел Матері Божої Святого Розарію (2004 - 2008). Івано-Франківська обл., Косівський р-н

78600 Косів,
вул. Міцкевича, 9,
+380 (3478) 201-23

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафія та дерев'яний костел у Косові відомі від початку XVIII століття під титулом св. Миколая, єпископа. У 1777р. спорудили наступний дерев'яний храм для францисканців конвентуальних коштом Тадея Дідушицького. 20 липня 1881 року ця святиня згоріла, тому 2 серпня 1890 року було освячено наріжний камінь під будівництво нового мурованого костелу. 13 вересня 1897 року новоспоруджений храм освятили під титулом Матері Божої Святого Розарію.

ГОРОХОЛИНА. Колишній костел без титулу (1906). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77760 Горохолина

Перша документальна згадка про Горохолину датується 1404 роком. 1803 року тут оселилось півсотні німців із Рейн-Пфальцу (Регенсбурга). На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 2700 мешканців, на початку 20-х років ХХст. - 3200, 1939 року - 4250, у тому числі понад 3800 українців і 250 німців, нині село має приблизно 2400 осіб. Входило до Богородчанського району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Горохолини, а це німці, українці та поляки, належали до домініканської парафії Відвідин Пресвятої Діви Марії у Богородчанах. Від середини ХІХ століття до його закінчення їх чисельність збільшилась від півсотні вірян до понад сотні, а на початку наступного століття тут розпочали спорудження власного мурованого костелу.