34550 Клесів,
вул. Європейська, 12а

Селище Клесів засноване на початку XXст. поряд із відомим із XVIст. селом Клесів. У 1906р. тут проживало лише 73 мешканців, 1909 року - вже 120. У 1940р. Клесів став селищем (міського типу) та райцентром, яким був до 1959 року. Нині у ньому проживає понад 4500 осіб.

Нечисленні католики латинського обряду заснованого на початку XXст. майбутнього селища належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а 1921 року увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Не пізніше 1930 року завдяки томашгородському настоятелю о. Франциску Топольницькому у Клесові для місцевих римо-католиків, чисельність яких зросла за рахунок працівників каменоломней, збудували тимчасову дерев'яну каплицю св. Варавари.

34220 Кам'яне

Поселення вважається заснованим у XVI столітті як Вишневе, яке наступного століття перейменували на Війткевичі. Наприкінці 1939 року тут проживало 1998 мешканців. У 1946 році село назвали Кам'яним. Входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського. Нині воно нараховує понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему. У 1926 році у Війткевичах розпочали спорудження дерев'яного костелу коштом вірян, прикордонників та Адама Осінського із Устриків-Долішніх, який, зокрема, пожертвував для цього земельну ділянку.

44317 Вишнівка

Місто Опалин заснували 15 червня 1638 року на частині земель відомого із 1400 року села Гуща. У 1648р. та пізніше зазнало суттєвих знищень і 1685 року вже було селом, проте 9 червня 1687 року магдебурзьке право відновили. На початку ХХст. у містечку проживало півтори тисячі мешканців, 1921 року - 1226, нині ж село, перейменоване 1963 року на Вишнівку, нараховує лише сім десятків осіб. Входило до Любомльського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Дерев'яний костел в Опалині збудували після заснування міста, а 1640 року тут вже була своя, досить непогано забезпечена парафія, проте 1648 року храм та парафіяльний будинок спалили козаки. Місцеві католики знову увійшли до парафії у Грубешові, який нині належить Польщі.

44300 Любомль,
вул. Костельна, 16

Любомль згадується у 1287р., 1288 року і наприкінці XIV - на початку XV століть. Принаймні, від 1505р. Любомль вже був містом, хоча магдебурзьке право отримав лише 06.12.1541р. (насправді, воно тоді було відновлено у зв'язку із втратою попереднього документу). У 1564р. мав 875 мешканців, 1798р. - 1718, 1860р. - 2784, 1896р. - 6969, 1921р. - 3328, 1939р. - 8100, нині - понад 10 тисяч осіб. Наприкінці XVIIIст. став волосним центром, від 1920р. був центром повіту, а потім - райцентром. З 1951 року має статус міста, а від 2020р. входить до Ковельського району.

Фундаторем місцевого костелу та парафії став король Владислав Ягайло, який неодноразово бував у Любомлі. За легендою, записаною істориком та Львівським архієпископом-номінантом Яном Длугошем, перший дерев'яний храм Пресвятої Трійці король збудував 25 грудня 1409 року лише за один день. Насправді, його спорудження датують кінцем 1409 - початком 1410 років, після чого храм освятив єпископ Володимирський Григорій.

44000 Шацьк

Поселення Сачко (Щачко, Шачко, Шечко) вперше згадується у документах у 1407 та 1410 роках, а 1595 року - як містечко (згодом знову стало селом). Наприкінці ХІХст. у ньому проживало близько 2700 мешканців, 1906 року - 2886, 1921 року - 1752, 1935 року - 3352, нині - понад 5200 осіб. Від 17 січня 1940 року Шацьк був райцентром, 13 квітня 1957 року став селищем (міського типу), а від 2020 року входить до Ковельського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. 1921 року їх було лише чотири десятки, проте під кінець 20-х років ХХст. чисельність римо-католиків у містечку, яким тоді Шацьк знову вважався, зросла, тому 1927 року вони вирішили збудувати власний невеликий храм та заснували з цією метою комітет спорудження святині на чолі із інженером Людвіком Бейцем, який міг бути автором її проекту.

Біндюга

Село Б(є/і)нд(ю/у)га над Бугом відоме ще з XIV століття. 1880 року тут проживало 350 мешканців, більшість яких була римо-католиками, а на початку 20-х років ХХст. - близько 540, у тому числі 360 римо-католиків, проте його знищила радянська влада. 1939 року селян виселили, оскільки Бугом проходила радянсько-німецька демаркаційна лінія, а після війни у зв'язку із радянсько-польським кордоном переселили і ту частину мешканців, яка повернулась сюди під час німецької окупації. Терен раніше належав до Любомльського району.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії у Дубенці, яка нині знаходиться на території Польщі. Мурований костел у Біндюзі збудували у 1764 році коштом власника села Казимира Виджги. Цю дату подають усі схематизми Луцько-Житомирської та Луцької дієцезій міжвоєнного періоду, за винятком двох останніх, які містять 1774 рік (ймовірно, помилково, оскільки храм згадується у візитаційних матеріалах дубенцівської парафії вже 1765 року).

44810 Луків,
вул. Тараса Шевченка

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

У 1814 році на цвинтарі парафії свв. Станіслава єп. мч. і Анни у Мацеєві збудували муровану каплицю коштом Теклі Скоморовської (з Балабанів) після смерті її мужа Франциска. Ця святиня згадується, принаймні, від 1849 року аж до ліквідації мацеївської парафії у 1870 році. 1864 року була довжиною лише 20 ліктів, мала купол, покритий бляхою, та єдиний вівтар із образом Святої Родини.

44810 Луків,
вул. Грушевського

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

У 1870 році царська влада зачинила костел свв. Станіслава єп. мч. і Анни у Мацеєві, передавши його православним, а в 1886-1891 роках місцевому власнику Франциску Мйончинському довелось продати свій маєток разом із палацом православному монастирю для православної духовної семінарії, яка після адаптації будівель запрацювала вже 1894 року (приблизно тоді ж було знищено каплицю-усипальницю Мйончинський в парку).

44810 Луків,
вул. Залізнична, 20

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

Римо-католики Лукова, які належали до парафії у Перевалах, отримали власну парафію через рік після заснування міста. Її та перший (дерев'яний) костел фундував місцевий власник Станіслав Мацейовський 26 серпня 1558 року. Храм 1595 року консекрував під титулом свв. Анни і Станіслава єп. мч. єпископ Холмський Станіслав Гомолинський (після того, як деякий час святиня належала протестантам).

44831 Ставки

Село Ставки (його ще, принаймні, у першій половині ХІХ століття називали Великі Ставки) вперше у документах згадується у 1545 та 1567 роках. На початку ХХ століття у ньому проживало менше восьми сотень мешканців, 1906 року - понад дев'ять сотень, нині воно нараховує менше півтисячі осіб. Входило до Турійського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Перевалах. Вперше у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії дерев'яна каплиця у Ставках у дворі місцевих власників згадується на початку 20-х років ХІХ століття, виконувала функцію громадської.