KUCZURGAN - Oczeretówka (Baden) (Strasburg). Dawny kościół p.w. św. Michała Archanioła (1862). Odesski obw., Rozdilnianski r-n

67450 Кучурган

Поселення Кучурган заснували 15 серпня 1808 року німецькі переселенці-католики як Страсбург, а назва Кучурган вживалась у якості 'паралельної' ще до революції (остаточно перейменували поселення 1945 року). Нині у селі проживає близько 3700 мешканців.

У середині 60-х років минулого століття селище Очеретівка, утвореване німецькими колоністами як Баден приблизно тоді ж, коли і Страсбург (Кучурган), увійшло до складу останнього. Баден у дореволюційні часи називався також Благодатн(овськ)им.

Будівництво власного мурованого костелу коштом місцевих парафіян завершили тут на рік раніше, ніж у Страсбурзі - 1862 року, а у жовтні 1887 року храм консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. У цій парафії 5 травня 1875 року народився майбутній єпископ Олександр Фрізон. Перед Ісв. війною до двох тисяч парафіян обслуговував куратор о. Рафаїл Лоран. В Очерітівці була також цвинтарна каплиця Пресвятої Богородиці, споруджена 1913 року мешканцями села.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: kwiecień, 13
1758 - номінований Львівським митрополитом-архієпископом о. Владислав Лубенський;
1961 - рукоположений в священники у Ризі єпископом Петрасом Мієжалісом майбутній єпископ Ян Пурвінський, ординарій Київсько-Житомирський;
1999 - каплицю св. Мартина в Євпаторії в Криму освятив єпископ Леонід Дубравський;
2013 - архієпископ Петро Мальчук OFM освятив фундамент майбутнього храму св. Йосифа Ремісника в Улянівці на Житомирщині;
2019 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив костел св. Терези від Дитятка Ісуса у Львові-Брюховичах;

MONASTERZYSKA. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (174? - 1751). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

Biskup Ferdinand Helanus Kahn OP (1788 - 1864). Biskup ordynariusz Tyraspolski (1850 - 1864), Biskup (1850)

Єпископ Фердинанд Кан народився 17 серпня 1788 року в Австрійській імперії (Галичині, ймовірно, на Львівщині) в австрійській сім'ї. У 1810 році переїхав в Російську імперію, 24 травня цього ж року вступив до ордену Братів Проповідників (домініканців). Навчався у Забяльській домініканській школі Вітебської губернії. 13 грудня 1814 року отримав дияконські свячення, а 13 березня 1815 року був рукоположений в священники.

О. Фердинанд Кан протягом кількох років був вчителем Гродненської та інших гімназій, у 1822-1835 роках працював душпастирем німецьких емігрантів в Забялах і Ревелі (нині - Таллін). У 1833-1849 роках служив настоятелем домініканського монастиря у Ризі.

SZCZERBANKA. Dawny kościół p.w. św. Aniołów Stróży (1891 - 1892). Odesski obw., Rozdilnianski r-n

67462 Щербанка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями-католиками і назване Ельзасом. Станом на 1859 рік тут проживало вже понад півтисячі мешканців, а перед Ісв. війною їх було майже дві тисячі. Нині - понад 1300.

Перша святиня тут згадується, принаймні, серединою XIX століття. Будівництво наступного мурованого костелу (коштом парафіян) було розпочате 13 травня 1891 року закладенням першого каменя, яке здійснив диякон Рудольф Рейхарт, а 25 жовтня 1892 року новоспоруджений храм консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед І світовою війною римо-католиків поселення Ельзас, яке вже тоді називали також Щербанкою, обслуговували настоятелі о. Йосиф Нольд (до 1914 року) та о. Фердинанд Гірш (від 1915 року). Загальна чисельність парафіян складала близько двадцяти трьох сотень (ймовірно, що сюди зараховували вірян також із сусідніх хуторів).

MORSZYN. Kościół p.w. Miłosierdzia Bożego (2012 - 2015). Lwowski obw., Stryjski r-n

82482 Моршин,
Джерельна, 1

Вперше Моршин у документі згадується 2 січня 1482 року як невелике село. Місцеві мінеральні джерела відомі від 1538 року, а із 70-х років XIX століття поселення стало розвиватись як курорт та лікувальниця. Перед Ісв. війною Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни. У радянські часи приватні курортно-лікувальні пансіонати були об'єднані у санаторії. У 1948 році Моршин отримав статус селища міського типу, а від 22 листопада 2002 року є містом обласного значення. Проживає у ньому понад 5800 мешканців.

Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Болехові. Проте з розвитком містечка виникла необхідність у спорудженні власної святині, тому у 1930-1932 роках у Моршині за проектом архітектора Лаврентія Дайчака було споруджено муровану філіальну каплицю, якою опікувались отці-францисканці. На жаль, від цієї каплиці до наших часів зберігся лише фундамент. Тривалий час моршинські віряни безрезультатно добивались від влади передачі їм земельної ділянки із збереженим фундаментом колишньої святині, щоб на ньому збудувати нову.

MORSZYN. Dawna kaplica p.w. św. Józefa (1930 - 1932). Lwowski obw., Stryjski r-n

82482 Моршин

Вперше Моршин у документі згадується 2 січня 1482 року як невелике село. Місцеві мінеральні джерела відомі від 1538 року, а із 70-х років XIX століття поселення стало розвиватись як курорт та лікувальниця. Перед Ісв. війною Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни. У радянські часи приватні курортно-лікувальні пансіонати були об'єднані у санаторії. У 1948 році Моршин отримав статус селища міського типу, а від 22 листопада 2002 року є містом обласного значення. Проживає у ньому понад 5800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких із середини XIX століття до кінця 30-х років XX століття зросла від двох десятків до понад сотні, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Болехові. Проте з розвитком містечка виникла необхідність у спорудженні власної святині, особливо, беручи до уваги зростаючу кількість відпочиваючих. Тому у 1930-1932 роках у Моршині за проектом архітектора Лаврентія Дайчака було споруджено муровану філіальну каплицю, якою опікувались отці-францисканці.

Arcybiskup Franciszek Ksawery Wierzchlejski (1803 - 1884). Metropolita arcybiskup Lwowski (1860 - 1884), Arcybiskup (1860), Biskup ordynariusz Przemyski (1881 - 1885), Biskup (1846 - 1860)

Архієпископ Франциск Вежхлейський народився наприкінці листопада 1803 року у сім'ї власників маєтку у Верхній Порембі на південному заході Польщі та охрещений 1 грудня. Навчався спочатку вдома, потім - у Новому Сончі, а пізніше - в гімназії у Тарнові. Таїнство Миропомазання отримав у Львові 21 травня 1820 року з рук архієпископа Андрія Анквіча. Тут розпочав філософські студії, проте невдовзі прийняв рішення стати священників. Теологічне навчання відбув у Відні, там же отримав дияконські свячення (24 лютого 1826 року) та священничі (25 червня).

Продовжив навчання у Відні в Інституті св. Августина, яке однак не завершилось отриманням ступеня доктора теології, оскільки 1827 року був направлений викладачем Святого Письма в Кальварію-Зебжидовську. Але невдовзі цю навчальну установу перенесли до Львова, і майбутній архіпастир знову опинився у цьому місті. У 1834 році став настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах (недалеко від Золочева), прослужив тут одинадцять років. Зарекомендував себе досвідченим та ревним душнастирем, був призначений золочівським деканом. У 1845 році вступив до Львівської митрополичої капітули та отримав призначення інпектора народних шкіл Львівської архідієцезії.

KUPIEL. Kaplica p.w. św. Michała Archanioła (199? - 200?). Rówieński obw., Sarnenski r-n

34223 Купель

Село Купель вважається заснованим 1640 року. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Раніше місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему, а 1927 року увійшли до новоутвореної Успіння Пресвятої Діви Марії у Війткевичах, які нині називаються Кам'яним. І своєї святині вони не мали.

ONYŚKOWE. Kaplica p.w. bł. Marty Wieckiej (2016). Odesski obw., Odesski r-n

67542 Ониськове

Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.

Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.

NOWOWOŁYŃSK. Kościół p.w. Matki Bożej Częstochowskiej i św. Józefa (1999 - 2016). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

454?? Нововолинськ

Місто виникло на землях сіл Дорогиничі, Низкиничі, Будятичі та Русовичі Іваничівського району. Перша згадка про Низкиничі належить до першої половини XV століття. У 1570р. згадуються села Будятичі і Русовичі, а 1583 року - Дорогиничі. У 1951 році селищу шахтарів на території вугільних шахти, створених у цих селах, надали назву Нововолинськ. У 1957 році воно стало містом районного підпорядкування, а 1958 року його віднесли до міст обласного підпорядкування. Нині тут проживає понад п'ятдесят тисяч мешканців.

Мурований костел у Нововолинську постав коштом парафіян у 1999-2016 роках за проектом місцевих архітекторів Михайла Вісьтака і Валерія Кондратюка (раніше на цих землях римсько-католицьких святинь не було).

Filmy