48767 Окопи

W 1692r. na miejscu dawnego Ruskiego grodziska na górze Trójca założono twierdzę (okopy). Tak wynikła osada, która otrzymała nazwę Okopy Trójcy Świętej. W 1700r. otrzymała ona prawo magdeburskie. Później nazwę miasteczka skrócili, zostawiając w niej tylko pierwsze słowo. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Kościół Trójcy Świętej w Okopach został zbudowany w 1693r., a w 1748r. przebudowano go w stylu barokowym. Prawdopodobnie świątynia została uszkodzona w 1769r. podczas walki konfederatów z wojskami rosyjskimi. Pod koniec XIXw., kiedy Okopy należały do parafii św. Henryka w Mielnicy, kościół opisywano jako zaniedbany. Dopiero w 1903 roku odbyło się odnowienie świątyni. W 1936r. Okopy należały już do parafii Matki Bożej Anielskiej w Dźwiniaczce.

23510 Плебанівка,
вул. Соборна, 53,
+380 (4344) 281-93

Першу писемну згадку про село Княжі Луки містить документ литовського князя Вітовта від 5 травня 1383 року, яким воно мало бути заснованим, проте сталось це пізніше. Принаймні, 1468 року село вже існувало, потім згадується 28 грудня 1510 року. У 90-х роках XVIст. село отримала новозаснована парафія св. Флоріана у Шаргороді, відтоді воно називається Плебанівкою. У XIXст. село перейшло у власність царської казни (ймовірно, внаслідок конфіскації парафіяльних маєтностей). У 80-х - 90-х роках цього ж століття тут проживало 1600-1800 мешканців, 1905 року - 2181, нині - майже 1700 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.

Зрозуміло, що католики латинського обряду Плебанівки належали до вже згаданої парафії св. Флоріана у Шаргороді, оскільки село кілька століть було її власністю, проте своєї святині вони не мали, тому аж до 90-х років ХХ столліття послуговувались парафіяльною, розташованою на відстані близько десяти кілометрів.

45200 Ківерці,
вул. Бойка, 6,
+380 (3365) 323-42

W latach 1870-1873 między miastami Równe i Kowel budowano kolej, 7 km od wsi Kiwerce (obecnie Przyłuckie) zbudowano stację z taką samą nazwą. Miastem Kiwerce zostały w 1951 roku. Населення - понад 14 тисяч мешканців.

Miejscowi katolicy należeli do parafii w Łucku. Dopiero w 1923r. w Kiwercach została założona parafia (była tu niewielka drewniana kaplica). W latach 1929-1933 kosztem parafian i dzięki wysiłkom ostatniego przedwojennego proboszcza ks. Tadeusza Bonczkowskiego zbudowano współczesny murowany kościół, konsekrowany przez biskupa Adolfa Szelążka. W latach 1946-1991 pomieszczenia kościoła były wykorzystywane w celach gospodarczych, z czasem zaczęto przebudowę kościoła na salę gimnastyczną. W 1991 roku część kościoła przekazano wspólnocie prawosławnej Kijowskiego patriarchatu.

57500 Очаків,
вул. Західна, 9,
+380 (515) 43-78-90

У 1480р. кримські татари захопили відоме ще з часів Київської Русі місто Дашів та у 1492-1493рр. збудували на його місці фортецю Кара-Кермен, яка пізніше отримала назву на турецький лад Ач(і/є)-Кале, що потім трансформувалось в Очаків. У 1792р. на місці зруйнованої турецької фортеці заклали портове місто Очаків. 1859 року у містечку проживало 4823 мешканців, У 80-х роках XIXст. - близько 5300, нині - понад 13 тисяч осіб. 1938 року Очаків отримав статус міста, до 2020 року був райцентром.

Раніше католики латинського обряду Очакова належали до парафії св. Миколая у Мюнхені (нині - Градівка). Причому, 1903 року їх ще було недостатньо, щоб подавати у схематизмі Тираспольської дієцезії у складі цієї парафії, проте, принаймні, 1912 року вони вже там згадуються. Але свої святині вони не мали.

8960? Мукачево,
вул. Гагаріна, 5

Mukaczewo istniało już w IXw. jako miasto białych Chorwatów. W kronice Anonima „Dzieje Węgrów” opisano, jak wódz Węgrów Almosz (Arpad) w 896r. przeszedł przez Karpaty i zdobył Mukaczewo, w którym 40 dni świętował zwycięstwo. Miasto także jest wspominane w latach 1263, 1339 i 1352. W 1376r. królowa Węgier i Polski Elżbieta nadała miastu przywilej i pozwolenie na posiadanie własnej pieczęci z podobizną św. Marcina. W 1445r. miasto otrzymało prawo magdeburskie. Obecnie jest centrum rejonu з населенням понад 85 тисяч мешканців.

Budowa nowego murowanego kościoła w mukaczewskiej dzielnicy Borok-Telep zakończyła się w 2014 roku. Wśród miejscowych wiernych są Ukraińcy, Węgrzy i Romowie. W dniu 25 marca 2014r. kościół poświęcił biskup Antal Majnek OFM, а 4 жовтня цього ж року владика Антал храм консекрував.

22112 Листопадівка

Prawdopodobnie Bogudzięka została założona w 1847 roku. Od 1933r. dostała ona nazwę Listopadówka. Większość tej niedużej wioski stanowili Polacy. Нині тут проживає менше сотні селян.

Miejscowy murowany kościół zbudowano tu jeszcze na przełomie XIX i XX wieków jako kaplicę filialną parafii Trójcy Przenajświętszej w Chmielniku. Po rewolucji świątynię zamknięto, a w latach II wojny światowej znów była ona czynna. W 1947 roku kościół był restaurowany.

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Osiedle zjawiło się w latach 60-tych XIX wieku jako osiedle robotnicze w czasie budowy kolei Libawo-Romieńskiej i nosiła nazwę Korżiwka. Z czasem osiedle, które znajdowało się nad rzeką Snow, otrzymała nazwę Snowsk. Tak nazywało się jedno z dawnych głównych grodów (Snowsk, Starodub, Nowgorod Siwerski), które znajdowało się na terenach obecnego Sedniwa. W 1923r. Snowsk zostaje centrum rejonu, a w 1924r. – miastem. W 1935r. miasto dostało nazwę Szczors, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.

22163 Самгородок

Prawdopodobnie osada Samogródek została założona w 1602 roku. Було містечком і центром волості, а в радянські період якийсь час - районним центром, проте нині є селом з населенням близько 1870 мешканців.

Miejscowi katolicy, których według spisu 1897 roku było 662 osoby, należeli do parafii św. Apostołów Piotra i Pawła w Kopijówce. W 1882 roku w Samogródku powstał współczesny murowany kościół filialny, zbudowany sumptem Kopczyńskiego. Prawdopodobnie wtedy był pod wezwaniem św. Wincentego a Paulo. W latach 40-tych XX wieku kościół zamknięto.

11784 Лебедівка,
вул. 40-річчя Перемоги, 1

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, помилково вважається заснованим 1890 року, хоча вже 1805 року у ньому існувала римсько-католицька каплиця. У селі проживали переважно поляки. У жовтні 1935 року звідси до Харківської області було виселено 16 польських родин (94 особи), проте пізніше тут стали селитись українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському (нині - Звягель). 1805 року у Слободі-Чернецькій коштом Максиміліана Яблоновського (місцевого землевласника?) було споруджено філіальну дерев'яну каплицю Преображення Господнього (ймовірно, на кладовищі). А, принаймні, від 1852 року тут вже існувала окрема парафіяльна філія, яку обслуговував вікарій о. Йосиф Осмольський.

2460? Крижопіль

Osada Kryżopol razem ze stacją kolejową zjawiła się podczas budowy kolei Kijów-Odessa w latach 1866-1870 i otrzymała nazwę od wsi Kryżopol, znajdującej się 17 kilometrów od osiedla. Jest районним центром з 1923 року i miasteczkiem od 1938 roku, в якому нині проживає понад 8600 мешканців.

Dawniej nie było tu świątyni katolickiej. Po upadku reżimu komunistycznego miejscowych katolików obrządku zachodniego obsługują ojcowie franciszkanie (zakon Braci Mniejszych) z parafii Niepokalanego Poczęcia N.M.P. w Gorodkiwce. W 2004 roku ówczesny proboszcz tej parafii o. Jan Duklan Pawluk OFM rozpoczął w Kryżopolu budowę murowanego kościoła.