23532 Деребчин,
вул. Гагаріна?, 1а,
+380 (4344) 283-70

Село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, існувало, принаймні, із XV століття та згадується у документах наступних століть. 1880 року воно нараховувало приблизно півтори тисячі мешканців, 1893 року - 1817, 1905 року - 2360, нині сел має близько 2200 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.

Католики латинського обряду Деребчина, які становили приблизно половину населення села, раніше належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І свого храму вони не мали. Тоді і аж до 90-х років ХХст. їм доводилось долати понад десяток кілометрів на шляху до парафіяльної святині.

23510 Плебанівка,
вул. Соборна, 53,
+380 (4344) 281-93

Першу писемну згадку про село Княжі Луки містить документ литовського князя Вітовта від 5 травня 1383 року, яким воно мало бути заснованим, проте сталось це пізніше. Принаймні, 1468 року село вже існувало, потім згадується 28 грудня 1510 року. У 90-х роках XVIст. село отримала новозаснована парафія св. Флоріана у Шаргороді, відтоді воно називається Плебанівкою. У XIXст. село перейшло у власність царської казни (ймовірно, внаслідок конфіскації парафіяльних маєтностей). У 80-х - 90-х роках цього ж століття тут проживало 1600-1800 мешканців, 1905 року - 2181, нині - майже 1700 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.

Зрозуміло, що католики латинського обряду Плебанівки належали до вже згаданої парафії св. Флоріана у Шаргороді, оскільки село кілька століть було її власністю, проте своєї святині вони не мали, тому аж до 90-х років ХХ столліття послуговувались парафіяльною, розташованою на відстані близько десяти кілометрів.

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 23

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.

Домініканці до Вінниці переселились із містечка Черленків (нині - Селище), де приблизно 1624 року вони отримали мурований місцевим власником костел та завдяки його пожертві мали створити свій монастир, проте після смерті фундатора ченці вже перед 1630 роком переїхали до Вінниці. І тут за кошти інших доброчинців збудували дерев'яні костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії та резиденцію.

21029 Вінниця

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.

Парафіяльний ('за містом') цвинтар у Вінниці постав наприкінці 80-х - на початку 90-х років XVIII століття, коли парафіяльний осередок перший раз перейшов до капуцинського костелу Матері Божої Ангельської. І приблизно тоді ж на ньому збудували дерев'яну каплицю.

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 12,
+380 (432) 35-02-21,
www: vinkap.net

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.

Вінницький староста Людвік Калиновський у листі до польської кустодії капуцинів від 23 червня 1744 року запропонував фундацію у місті костельно-монастирського комплексу ченців, фінансовою основою якої мали стати кошти від старости канівського Миколая Потоцького, отримані в якості компенсації за образу. У вересні до Вінниці прибули двоє капуцинів, які обрали місце під майбутнє будівництво на колишньому парафіяльному цвинтарі, після чого 18 жовтня кустодія відправила Калиновську лист із погодженням фундації.

23316 Селище

Місцеві замок та поселення Новий Черленків або Селище виникли у XVIIст. після того, як татари спалили відомий із XVIст. Черленків, який пізніше назвали Черленковим Старим (в джерелах Черленків помилково вважають значно старшим, сплутавши його із Червоноградом). Із XVIIIст. вживається лише назва Селище. 1893 року тут проживало 1486 мешканців, 1905 року - 2230, нині - понад 2200 осіб. До 2020 року село входило до Тиврівського району.

Близько 1624 року місцевий власник Стефан Черленківський збудував у Черленкові Новому (Селищах) мурований костел та оселив при ньому оо.-домініканців, пожертвувавши для них значні кошти. Проте після смерті фундатора ченці вже 1630 року переїхали до Вінниці, зобов'язавшись відправляти богослужіння у селищенському храмі.

23202 Гавришівка,
вул. Задворного, 36А

Розташоване неподалік Вінниці село Телепеньки відоме якщо не зі середини XVII, то, принаймні, від початку XVIII століття. У 90-х роках ХІХст. мало майже сотню осель. У 70-х - 80-х роках його приєднали до сусіднього села Гавришівка, яке вважається заснованим 1790 року. Нині в об'єднаному селі проживає понад 1700 мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Вінниці, осередками якої були почергово костел оо.-єзуїтів, храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії оо.-домініканців та остаточно костел Матері Божої Ангельської оо.-капуцинів. Дерев'яну цвинтарну каплицю у Телепеньках вони отримали ще 1748 року, і згадується вона у всіх схематизмах Кам'янецької та Луцько-Житомирської дієцезій аж до початку 1914 року.

23340 Строїнці,
вул. Мічурина, 2

Вперше у документах поселення згадується 1300 року як Веселий Ярок. У XVIII столітті виселенці із Дзигівки заснували поблизу Строїнців поселення Чепелівку, яке згодом злилось із Веселим Ярком та отримало назву Строїнці. У 80-х роках ХІХст. тут проживало майже шість сотень селян, 1893 року - 942, 1905 року - 1178, нині село нараховує понад 1600 мешканців. До 2020 року село входило до Тиврівського району.

Католики латинського обряду Строїнців належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія у Красному, проте також могли послуговуватись збудованою у XVIII столітті дерев'яною каплицею в Ярошенці, яка, принаймні, від початку ХХ століття вже була філією красненської парафії. І своєї святині вони не мали.

22870 Брацлав,
вул. Героїв України, 1,
+380 (4331) 511-91

Місто Браслав згадується в літописах у XIIст., але першою писемною згадкою вважається 1362 рік. У 1564р. Брацлав отримав магдебурзьке право, у 1566-1598рр. був столицею воєводства, в часи гетьманщини - полковим містом. У 1880р. тут проживало 5435 мешканців, 1893 року - 8260, 1905 року - 10342, нині - майже п'ять тисяч осіб. Із 1924 року є селищем (міського типу), до 2020 року входив до Немирівського району.

Перший дерев'яний костел (Успіння Пресвятої Діви Марії) у Брацлаві постав вже у першій чверті XV століття. Близько 1540 року його замінив другий дерев'яний храм, який вже у 1552 році під час татарського нападу був знищений. Відбудували святиню аж 1613 року з фундації короля Зигмунта ІІІ, ймовірно, як муровану, проте її зруйнували козаки (або турки) у XVII столітті.

22800 Самчинці

Село Самчинці, відоме в документах також як Снітинка, вперше письмово згадується 1615 року. Тоді мало 97 осель. Наприкінці XVIII століття сюди масово переїхали поляки із Мазовії. У XIXст. кількість домів зросла до п'яти-шести сотень, 1905 року тут проживало 1005 мешканців. Нині село нараховує лише сотню осіб. До 2020 року входило до Немирівського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Брацлаві. Є інформація, що на католицькому цвинтарі вони мали каплицю, проте схематизми Кам'янецької та Луцько-Житомирської дієцезій це не підтверджують. Свою святиню вони отримали лише у першому десятилітті ХХ століття.