32034 Сатанів,
вул. Цісара Олександра, 24,
+380 (3851) 423-35,
f.b.: satanivpauliny

Сатанів відомий в документах із 1404 року. У 1436р. чи 1444р. отримав магдебурзьке право. 1629 року у містечку проживало понад 4 тисячі мешканців, 1641 року повторно отримано магдебурзьке право. 1720 року місто мало близько 2000 жителів, 1780 року - 2745, 1830 року - 2756, 1863 року - 3199, 1873 року - 4677, 1893 року - 3200, 1905 року - 4092, 1924 року - 4028, нині - понад 2300 осіб. У 1920-х - 1959 роках Сатанів був райцентром, 1938 року став селищем (міського типу), до 2020 року входив до Городоцького району.

Споруджений у 1591-160? роках костел Пресвятої Трійці у Сатанові, відбудований на початку XVIII століття та частково перебудований 1817 року, радянська влада знищила у 30-х роках ХІХ століття (за іншою інформацією, лише частково, а повністю - після ІІсв. війни), розібравши його на будматеріали (душпастирів було арештовано, а парафію ліквідовано).

32034 Сатанів

Сатанів відомий в документах із 1404 року. У 1436р. чи 1444р. отримав магдебурзьке право. 1629 року у містечку проживало понад 4 тисячі мешканців, 1641 року повторно отримано магдебурзьке право. 1720 року місто мало близько 2000 жителів, 1780 року - 2745, 1830 року - 2756, 1863 року - 3199, 1873 року - 4677, 1893 року - 3200, 1905 року - 4092, 1924 року - 4028, нині - понад 2300 осіб. У 1920-х - 1959 роках Сатанів був райцентром, 1938 року став селищем (міського типу), до 2020 року входив до Городоцького району.

У 1581 році у Сатанові коштом його власників Костків (Яна, який помер цього ж року, та його дочок Анни і Катерини) було споруджено перший (дерев'яний) костел, який вже у 1591-1592 року замінили збудованим на цьому ж місці готичним мурованим храмом.

32150 Ясенівка,
вул. Грушевського, 1,
+380 (3853) 283-22

Поселення Сказинці, яке в радянські часи назвали Ясенівкою, відоме ще з початку XV століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько дев'яти сотень мешканців, 1893 року - 1354, 1905 року - 1872, нині село має понад вісім сотень осіб. До 2020 року входило до Ярмолинецького району.

Перший (дерев'яний) костел Воздвиження Святого Хреста у Сказинцях збудував місцевий власник Францішек Марковський 1766 року після того, як близько 1760 року переселився до цього села та згодом збудував у ньому один із перших на Поділлі поміщицький дім такого типу.

32430 Міцівці,
вул. Набережна, 35,
+380 (3858) 972-40

Вперше у документах Міцівці згадуються 1404 роком, називались також Стрихівці, Трихівці та Городище. Згадуються теж у 1440 і 1494 роках та в наступних століттях. У 1893 році тут проживало 1430 жителів, 1905 року - 2072, нині - понад 1400 осіб.

Католики латинського обряду Міцівців раніше належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Підлісному Мукареві. 1890 року їх було 210 осіб чоловічої статі, тобто загалом приблизно удвічі більше. І своєї святині вони тоді не мали, а до парафіяльної були змушені долати близько восьми кілометрів дороги.

32331 Оринин

Оринин документально згадується 21 травня 1444 року та 16 липня 1449 року як власність давньоукраїнської шляхетської родини Кирдеїв (ймовірно, що приблизно тоді ж поселення отримало магдебурзьке право, і містом вважається, принаймні, від 1506 року). 1780 року тут проживало близько шести сотень мешканців, 1888 року - 4088, 1893 року - 4555, 1905 року - 5568, нині село має понад дві з половиною тисячі осіб. У 1923-1959 роках Оринин був центром району.

Перший і відразу мурований костел в Оринині постав коштом місцевих власників Кирдеїв - Грицька, який помер 1461 року, та його сина, теж Грицька (в польській транскрипції Гжегожа) у 60-х - 70-х роках XV століття. І був він чи не першим мурованим готичним храмом у приватних володіннях на Поділлі. Завершили його спорудження не пізніше 1474 року, оскільки фундаційним актом від 14 грудня цього року при цій святині вже заснували парафію.

32462 Броварі

У 1960 році села Гниляки і Пожарницю об'єднали в одне село Пожарницю, а через сім років Пожарницю приєднали до Броварів. Село Пожарниця (Пожаринці) відоме, принаймні, від 1868 року, у 1893р. тут проживало 244 мешканців, 1905 року - 290. Гниляки 1893 року мали 42 селян, 1905 року - 98, а Броварів як самостійного населеного пункту 1905 року ще не існувало (вони були присілком села Дерев'яне). Нині в об'єднаному селі Броварі мешкає понад дві сотні осіб.

Католики латинського обряду, принаймні, Пожарниці та, очевидно, і навколишніх сіл раніше належали до парафії Відвідин Пресвятої Діви Марії у Китайгороді. І тоді своєї святині вони не мали.

31523 Новокостянтинів
вул. Цегельна, 5/2

Поселення вважається заснованим наприкінці XVI століття. 1600 року отримало магдебурзьке право, привілеї поновили 10 березня 1625 року (після знищення містечка татарами). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 1600 мешканців, 1893 року - дві тисячі, 1900 року - майже 5 тисяч, а 1905 року - вже 7528, нині ж село нараховує лише півтисячі осіб. До 2020 року входило до Летичівського району.

Перший костел (ймовірно - дерев'яний) існував у Новокостянтинові вже у XVII столітті, проте був знищений під час турецької окупації Поділля. Його відбудували 1738 року (теж, швидше за все, із дерева).

32000 Городок,
вул. Ванагса, 14,
+380 (3851) 315-83

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич та знищений в середині XVIст. парафіяльний дерев'яний костел св. Анни замінили мурованим парафіяльним храмом під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVIст., відновленим 1718 року. Черговий парафіяльний мурований костел на місці попереднього збудували у 1767–1779 роках та консекрували 1826 року під титулом св. Станіслава і св. Йоана Хрестителя.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни в середині наступного століття було знищено. Новий і вже мурований парафіяльний храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії збудував співвласник Городка Миколай Гербурт у своїй частині містечка на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVI століття. Цей костел отримав усе фінансово-матеріальне забезпечення попередньої святині (у вигляді земельних наділів і в грошовому - десятин), а 1598 року фундатор суттєво його збільшив.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

У 1496 році біля фортеці на правому березі річки Смотрич коштом місцевих власників Михайла та Андрія Новодворських збудували в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни, проте в середині XVI століття він був знищений великою міською пожежею під час нападу татар.