32060 Купин

Поселення Купин відоме, принаймні, з 1407 року, згадується у докуметах також 1493 року. Потім вважалось містечком. У 1923-1931 роках було районним центром. Населяє його нині близько семи сотень мешканців.

Колишній кармелітський костел Пресвятої Трійці у Купині царська влада 1832 року передала православним, які використовували його як Троїцьку церкву. У 1936 році святиню розібрали. У 90-х роках минулого століття тут здійснював душпастирство викладач Городоцької семінарії о. Станіслав Сівєц. 22 червня 1994 року місцеві віряни (Бляхарська В., Войцехівська П., Остяк А.) придбали за так звані купони будинок, у якому раніше був залізно- скоб’яний магазин, щоб облаштувати у ньому молитовний дім.

32060 Купин

Поселення Купин відоме, принаймні, з 1407 року, згадується у докуметах також 1493 року. Потім вважалось містечком. У 1923-1931 роках було районним центром. Населяє його нині близько семи сотень мешканців.

У 1747 році коштом власника Купина Олександра Стадницького розпочалось спорудження мурованого монастирського костелу для кармелітів. 6 серпня 1747 року наріжний камінь храму освятив єпископ Микола Дембовський, а консекрував новоспоруджений та оснащений костел 20 липня 1819 року єпископ Францішек Мацкевич (збудовано було також і монастир). Святиня мала шість вівтарів. Після польського повстання храм царська влада 1832 року передала православним, які використовували його як Троїцьку церкву. 1872 року її частково перебудували державним коштом. Наприкінці XIX століття було розібрано монастир. У 1906 році католики Купина звернулись у Петербург із проханням про повернення костелу, проте їм відмовили.

32065 Завадинці

Село Завадинці вважається заснованим 1493 року. Проживає тут понад 600 селян.

У 90-х роках минулого століття завдяки зусиллям о. Станіслава Сівца місцевий колгосп виділив будинок, який переоблаштували на каплицю.

Завадинці та ще п'ять сусідніх сіл обслуговують отці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) з городоцької парафії св. Станіслава, єп. мч..

32164 Проскурівка,
вул. Шевченка, 41а

Вперше у документах поселення згадується у 1493 році під назвою Плоскирівка (Плоскирівці), його частини мали назви Маковетчина, Білявщина, Скуревщина та Гайдамаки. Нині тут проживає майже тисяча мешканців.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині (правда, є непідтверджена інформація про існування у селі в давні часи філіальної каплиці парафії св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Мукарові (Підлісному)). У 1993 році було освячено хрест та земельна ділянка під будівництво мурованого костелу. 1994 року затвердили статут парафіяльної спільноти. А в 1994-1998 роках під керівництвом о. Йосипа Чопа відбувалось спорудження храму. Його консекрував 1998 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

32027 Кузьмин

Кузьмин в письмових джерелах вперше згадується у 1494 року як Сапєжин (був у власності литовських магнатів Сапєг). Топонім Кузьмин теж пов'язаний з Казимиром (Кузьмою) Сапєгою. У 1923-1928 роках поселення було районним центром. Нині колишнє містечко є селом із населенням понад вісім сотень мешканців.

Римо-католики Кузьмина належали до парафії Преображення Господнього у Куманові. Місцевий філіальний костел, будівництво якого так і не було завершене повністю внаслідок заборони, накладеної царською владою, знищили у радянські часи. У 1997 році на храм перебудували будівлю колишньої школи. До неї, зокрема, добудовали дві вежі. 8 листопада 1998 року костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

32048 Клинове,
вул. Садова, 2

Поселення під назвою Скотиняни (Скотинці) вперше у документах згадується у 1565 року. У 1968 році воно змінило назву на сучасну. Його населення становить понад 2300 осіб.

Раніше місцеві римо-католики своєї святині не мали. Мурований костел у Клиновому є одним із двадцяти храмів, споруджених протягом десяти років о. Владиславом Ванагсом із Городка. 16 жовтня 1991 року цей невтомний будівничий подільських святинь освятив наріжний камінь костелу, а 21 листопада 1994 року цей храм вже почав діяти.

32013 Куманів, Андріївка

Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.

28164 Підлісний Олексинець

Перша згадка про село Підлісний Олексинець датується 1493 роком, є також згадки у документах за 1526 та 1530 роки. Поселення спочатку називалось Олексинці. Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців.

У селі раніше не було римсько-католицького храму. З 1991 року у Підлісному Олексинці відправлялись богослужіння у приватному будинку. У 1999 році у центрі села розпочали будівництво власного мурованого костелу. Завершили його спорудження, ймовірно, наприкінці 2000-х років.

Спільнота католиків латинського обряду налічує сім-вісім десятків вірян, котрі проживають не тільки у Підлісному Олексинці, але й також у сісідніх селах Слобідка Підлісна та Новий Світ.

32051 Жищинці,
вул. Рози Люксембург, 3а

Село Жищинці вперше згадується у документах XV століття. І заснували його нібито старообрядці-пилипівці. Зараз тут проживає лише трохи більше тисячі мешканців.

Раніше католики латинського обряду у Жищинцях свого храму не мали. З 1991 року тут проводилась систематична душпастирська праця, було зареєстровано статут місцевої громади римо- католиків. Будівництво власного мурованого костелу розпочалось 1992 року, а завершилось у 1996 році. Новоспоруджений храм освятив у 1997 році єпископ Ян Ольшанський MIC.

32040 Борщівка

Борщівка вперше у документах згадується 1 березня (10 березня за новим стилем) 1440 року. Чисельність місцевого населення нині лише трохи перевищує сім сотень.

Раніше тут не було своєї святині. У 1991 році завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса з Городка у Борщівці було розпочато спорудження власного мурованого костелу. Будівництво цього храму завершили 1993 року. Костел освятив 1996 року тодішній ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Ян Ольшанський MIC.

Близько двох сотень вірян Борщівки, а також Радковиці і Турчинців, обслуговують дієцезіальні священники із городоцької парафії св. Йосифа на Мархлівці.