КРАСНЕ (Красна). Костел Вознесіння Ісуса Христа (1908). Миколаївська обл., Миколаївський р-н

57412 Красне

Німецька колонія у Красному була заснована 1870 року на місці вже існуючого села Красна. Тут проживало 305 мешканців 1889 року та 482 у 1903 році. У 1944 році жителів Красного німецького етнічного походження було депортовано. Нині кількість мешканців становить майже 1200.

Принаймні, станом на 1886 рік римо-католики села вже користувались молитовним будинком, а свій мурований костел (в якості філіального храму парафії св. Георгія мч. у Блюменфельді) тут було споруджено коштом місцевих вірян 1908 року. 30 травня 1910 року його освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер (ймовірно, під титулом Вознесіння Христа, оскільки це сталось в октаву Вознесіння Господнього).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 20
1936 - єпископ Євгеній Базяк консекрував новоспоруджений храм Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому на Тернопільщині;
1937 - Апостольський адміністратор Тираспольський єпископ Олександр Фрізон розстріляний радянською владою;
1988 - висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою майбутній єпископ-помічник Одесько-Сімферопольський Яцек Пиль;
2002 - оо. Мар’ян Бучек та Леон Малий, призначені єпископами-помічниками Львівськими, висвячені на єпископів кардиналом Мар’яном Яворським у Львівській катедрі;
2004 - перша Меса у новозбудованому костелі Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Гвіздаві на Житомирщині;
2009 - єпископ Леон Дубравський освятив новозбудовану каплицю Пресвятого Серця Господа Ісуса у Пиковці на Вінничині;

МАЛИЙ ЛАЗУЧИН. Каплиця Матері Божої Ченстоховської (200?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

30640 Малий Лазучин

Невеличке село Малий Лазучин, в якому проживає менше двох сотень мешканців, вважається заснованим 1420 року.

Місцева римсько-католицька громада була зареєстрована завдяки зусиллям о. Павла Прушинського 31 жовтня 1997 року. Свята Літургія відправляється у житловому будинку, який пристосовано під каплицю та проведення катехиз. Цією святинею послуговуються також жителі понад десятка сусідніх сіл, а опікуються нею дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Теофіполі.

КОМАРГОРОД. Каплиця Знайдення Святого Хреста (1902). Вінницька обл., Тульчинський р-н

24225 Комаргород

Перша документальна згадка про поселення датується 13 червня 1459 року, а заснування тут містечка Комаргород пов'язують із шляхтичем Комаром-Забужинським. У другій половині XVIIст. було козацьким сотенним містечком. На початку 80-х років Комаргород мав 1112 мешканців, 1893 року - 1687, 1905 року - 2540, нині є селом із населенням понад 2400 осіб. Входило до Томашпільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

В останній чверті XVIII столітті та першому десятилітті наступного у містечку, яке належало до парафії у Томашполі, коштом чергових власників Комаргорода Четвертинських збудували та оснастили мурований костел Знайдення Святого Хреста францисканців конвентуальних. 1816 року було засновано самостійну парафію, а 1832 року царська влада закрила монастир, і парафію стало обслуговувати дієцезіальне духовенство.

КОСТИРКА (Клостердорф). Колишній костел св. Боніфація, єпископа і мученика (1868). Херсонська обл., Бериславський р-н

74361 Костирка

Німецьке поселення Клостердорф (у перекладі - 'монастирське село') виникло 1804 року. У 1916 році його указом царя Миколи II перейменували на Костирку. У 1944 році мешканців німецького походження депортували із цього села так само, як із інших німецьких поселень на півдні України. Нині тут проживає сім сотень осіб.

Парафіяльна спільнота у Костирці була утворена разом із заснуванням села, у 1804 році, але мурований храм коштом місцевих вірян тут постав лише у 1868 році. До парафії, яка до І світої війни нараховувала понад 1200 віруючих, належали Берислав, Каховка та кілька хуторів навколо, а обслуговували їх духовні потреби оо. Йосиф Кельш та Йосиф Шиндлер.

ТЕОФІПОЛЬ. Костел Пресвятої Трійці (200? - 201?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

30600 Теофіполь,
вул. Богдана Хмельницького, 14

Поселення Теофіполь під назвою Камінь вперше згадується як одна з фортець на півдні Волині 1420 року в дарчому акті великого князя литовського Вітовта, тоді ж і отримало магдебурзьке право. Містечко стали називати Човганським Каменем, щоб відрізнити його від інших з такою ж назвою, а пізніше - Човганом. У 1719 році було підтверджено міські права поселення. У 1740 році його власниця княгиня Теофілія Яблоновська перейменувала Човган на Теофільполь. Згодом «ль» відпало, утворивши сучасну назву - Теофіполь. 1797 року містечко стало волосним центром. З 1959 року є селищем міського типу.

Теофіполь мав замкову каплицю XVI-XVII століть, монастирський костел 1741 року і цвинтарну каплицю 1744 року, які, на жаль, не збереглись до наших часів.

У 1741 році у Теофіполі коштом його власниці Теофілії Яблоновської постав тринітарський костельно-монастирський комплекс. 1742 року у храм привезли копію ікони Матері Божої Ченстоховської, а 1746 року - скульптуру Ісуса Христа із Назарету. Після польського визвольного повстання 1830-1831 років, в якому взяли участь місцеві ченці-тринітарії, царська влада закрила монастир, а костел перейшов до світських священиків і став парафіяльним. Храм було зруйновано вже за радянської влади, 1985 року.

УГНІВ. Колишній костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1683 - 1695). Львівська обл., Червоноградський р-н

80065 Угнів

Перша згадка про Угнів датується 1360 роком, у 1462 року отримав маґдебурзьке право. У 1940-1941рр. та 1944 року місто було центромрайону. 1947 року в рамках акції «Вісла» українське населення виселили на захід і північ Польщі. У 1951 році Угнів перейшов до СРСР в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі. Після цього польське населення з міста виїхало, у ньому оселились українці. Нині є найменшим містом України з населенням менше тисячі мешканців.

Після надання Угневу міських прав його власник Зигмунт Радзановський заснував парафію з двома священиками та школою, його коштом збудували дерев'яний костел Успіння Пречистої Богородиці і св. Дороти. Проте у XV—XVI століттях парафія занепала після переходу власників міста у кальвінізм.

ПУЛЬМО. Каплиця Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (2014 - 2016). Волинська обл., Ковельський р-н

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.