24225 Комаргород

Перша документальна згадка про поселення датується 13 червня 1459 року, а заснування тут містечка Комаргород пов'язують із шляхтичем Комаром-Забужинським. У другій половині XVIIст. було козацьким сотенним містечком. На початку 80-х років Комаргород мав 1112 мешканців, 1893 року - 1687, 1905 року - 2540, нині є селом із населенням понад 2400 осіб. Входило до Томашпільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

В останній чверті XVIII столітті та першому десятилітті наступного у містечку, яке належало до парафії у Томашполі, коштом чергових власників Комаргорода Четвертинських збудували та оснастили мурований костел Знайдення Святого Хреста францисканців конвентуальних. 1816 року було засновано самостійну парафію, а 1832 року царська влада закрила монастир, і парафію стало обслуговувати дієцезіальне духовенство.

74361 Костирка

Німецьке поселення Клостердорф (у перекладі - 'монастирське село') виникло 1804 року. У 1916 році його указом царя Миколи II перейменували на Костирку. У 1944 році мешканців німецького походження депортували із цього села так само, як із інших німецьких поселень на півдні України. Нині тут проживає сім сотень осіб.

Парафіяльна спільнота у Костирці була утворена разом із заснуванням села, у 1804 році, але мурований храм коштом місцевих вірян тут постав лише у 1868 році. До парафії, яка до І світої війни нараховувала понад 1200 віруючих, належали Берислав, Каховка та кілька хуторів навколо, а обслуговували їх духовні потреби оо. Йосиф Кельш та Йосиф Шиндлер.

30600 Теофіполь,
вул. Богдана Хмельницького, 14

Поселення Теофіполь під назвою Камінь вперше згадується як одна з фортець на півдні Волині 1420 року в дарчому акті великого князя литовського Вітовта, тоді ж і отримало магдебурзьке право. Містечко стали називати Човганським Каменем, щоб відрізнити його від інших з такою ж назвою, а пізніше - Човганом. У 1719 році було підтверджено міські права поселення. У 1740 році його власниця княгиня Теофілія Яблоновська перейменувала Човган на Теофільполь. Згодом «ль» відпало, утворивши сучасну назву - Теофіполь. 1797 року містечко стало волосним центром. З 1959 року є селищем міського типу.

Теофіполь мав замкову каплицю XVI-XVII століть, монастирський костел 1741 року і цвинтарну каплицю 1744 року, які, на жаль, не збереглись до наших часів.

У 1741 році у Теофіполі коштом його власниці Теофілії Яблоновської постав тринітарський костельно-монастирський комплекс. 1742 року у храм привезли копію ікони Матері Божої Ченстоховської, а 1746 року - скульптуру Ісуса Христа із Назарету. Після польського визвольного повстання 1830-1831 років, в якому взяли участь місцеві ченці-тринітарії, царська влада закрила монастир, а костел перейшов до світських священиків і став парафіяльним. Храм було зруйновано вже за радянської влади, 1985 року.

80065 Угнів

Перша згадка про Угнів датується 1360 роком, у 1462 року отримав маґдебурзьке право. У 1940-1941рр. та 1944 року місто було центромрайону. 1947 року в рамках акції «Вісла» українське населення виселили на захід і північ Польщі. У 1951 році Угнів перейшов до СРСР в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі. Після цього польське населення з міста виїхало, у ньому оселились українці. Нині є найменшим містом України з населенням менше тисячі мешканців.

Після надання Угневу міських прав його власник Зигмунт Радзановський заснував парафію з двома священиками та школою, його коштом збудували дерев'яний костел Успіння Пречистої Богородиці і св. Дороти. Проте у XV—XVI століттях парафія занепала після переходу власників міста у кальвінізм.

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.

32660 Нова Гута

Село Нова Гута, чисельність мешканців якого ледве перевищує три сотні, вважається заснованим 1662 року.

Разом із сусідніми Рудківцями Нова Гута налічує понад сотню римо-католиків. На початку 90-х років минулого століття вони своїм коштом збудували невеликий мурований костел. Цей храм консекрував 1993 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: kostel.snyatyn

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).