31350 Олешківці,
вул. Медова, 17,
f.b.: 2482143665385533

За непідтверженими даними, цьому селу вже близько півтисячі років, і називалось воно раніше Ворунувка. Переважна більшість мешканців, загальна чисельність яких становить лише трохи більше двох сотень, має польське етнічне коріння. І десь півтори сотні з них є римо-католиками.

У 1993 році в Олешківцях було облаштовано каплицю у будинку одного із місцевих селян. Наступного року розпочалось будівництво мурованого костелу, яке завершилось 1999 року. 16 жовтня 1999 року єпископ Ян Ольшанський MIC консекрував цей храм.

32002 Городок,
вул. Богдана Хмельницького, 1а

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

На жаль, муровані костели (францисканський св. Антонія 1737 року та св. Станіслава 1779 року) не збереглись.

З 1994 року у тому районі Городка, який місцеве населення називає Вікторією, велось під опікою о. Владислава Ванагса будіництво мурованого костелу. 1997 року була зареєстрована парафіяльна спільнота.

57121 Новоселівка

Німецька колонія Гальбштадт (Гольбштадт, Катюшино) заснована у 60-х роках XIX століття на місці невеликого хутора Голіков (Булгарка). 1943 року тут проживало 677 жителів. У березні 1944 року почалась депортація мешканців німецького етнічного походження із цього та інших поселень в Німеччину у табори. І ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. У 1946 році село назвали Криничками через викопані тут ще німцями 10 криниць. Нині чисельність місцевих жителів не сягає навіть трьох сотень.

Німці-католики спочатку, до 1899 року належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе (Степовому), а пізніше - до парафії Святого Хреста у Шенфельді (Криничках). Мурований костел останньої, споруджений 1883 року, був знищений радянською владою. У 1893 році у Гальбштадті коштом вірян збудували власний мурований із пиляного вапняку храм, який 17 травня 1910 року консекрував єпископ Йосиф Кесслер. У 1895 році в костелі встановили орган (органістом тут з 1895 року і фактично до закриття святині служив Бем Рохус Францевич).

60426 Корчівці

Корчівці (Корчешти, Корчовці, Корчевци) відомі у джерелах від березня 1654 року (посилання на 1462 рік, яке можна зустріти у літературі, стосується інших Корчівців). 1869 року у селі проживало 996 мешканців, 1880 року - 973, 1890 року - 1126, 1900 року - 1095, 1910 року - 1470, нині - понад 1700 осіб. Село входило до Глибоцького району, а від 2020 року є частиною Чернівецького.

Місцеві католики латинського обряду, чисельність яких протягом першої половини ХІХ століття не перевищувала півдесятка осіб, а перед І світовою війною була ще меншою, раніше не мали власної святині та відвідували костел Семи Скорбот Матері Божої у Старій Гуті, а також каплиці у сусідніх селах.

Зульц

Перші німецькі колоністи оселились тут 1809 року. Навесні 1810 року до них приєднались інші, тоді ж і розпочалось спорудження поселення. У радянські часи це поселення разом з іншими німецькими колоніями увійшло в зону Широколанівського військового полігону Одеського військового округу. Від споруд у цьому та інших селах залишились лише залишки фундаментів.

У 1819 році в Зульці почали відправляти богослужіння в сільській хаті, яку облаштували як дім молитви. Цього ж року завдяки зусиллям о. Франца Шерера було споруджено перший храм. У 1855 році цей костел став непридатним, тому богослужіння перенесли до школи. 1863 роком датується будівництво нової святині (напроти колишньої, у дворі Йосифа Браксмайєра). 20 жовтня 1896 року її консекрував єпископ Антон Церр. Цього ж року Зульц став самостійною парафією (доти був філією парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці)). У 1895-1899 роках настоятелем парафії працював майбутній єпископ Йосиф Кесслер. До парафії, яку перед жовтневим переворотом обслуговував о. Михайло Гаценбеллер, належало ще кілька сіл загальною чисельністю понад дві тисячі вірян.

32644 Шебутиньці

Шебутиньці виникли наприкінці XV століття. 1566 року село набуло статусу королівських маєтностей та змінило назву із Субутиньчі на нинішню. Проживає тут півтисячі мешканців (дві сотні дворів), а римо-католиків у селі разом із вірянами ще шести сіл приблизно півсотні.

Раніше своєї святині місцеві католики латинського обряду не мали. У 2000 році завдяки словацькому о.-вербісту Янушу Фештару у селі розпочали будівництво невеликого мурованого костелу, проект якого також розробив о. Януш. Храм вже побудований, відправляються богослужіння. Шебутинці обслуговують отці-вербісти (згромадження Слова Божого) з парафії Всіх Святих у Струзі.

45263 Олика,
вул. Шевченка, 1,
+380 (3365) 953-51

Вперше назва містечка зустрічається в Іпатіївському літописі 1149 роком. За часів Галицько-Волинського князівства неподалік Олики стояв укріплений град Чемерин, проте з часом вир міського життя перемістився в Олику, яка взяла собі назву від річки Оличі. 1564 року місто отримало магдебурзьке право. Нині Олика - селище міського типу (містечко). з населенням понад 3 тисячі мешканців.

Костел було споруджено у 60-х роках XV століття коштом литовського гетьмана Петра Івановича «Білого» Монтигеродовича, хоча у джерелах подаються також як більш ранні дати його будівництва - від 1415 року, так і більш пізні (наприклад, 1550 рік). Якийсь час з 1565 року святиня була протестантським храмом. У 1612 році її перебудували.