75100 Олешки,
вул. Олімпійська, 64

У 1084 році вперше згадуються Олешки (Олешшя) як місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках неподалік розташовувалась Олешківська Січ. У 1802-1920 роках Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії, у 1854 році отримали статус міста. 1928 року місто перейменували на Цюрупинськ на честь радянського діяча Олександра Цюрупи. Є невід'ємною частиною Херсонської агломерації, у радянські часи існував план з'єднати Херсон із цим містом. 19 травня 2016 року місту повернено назву Олешки. Проживає тут близько 25 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики раніше своєї святині не мали, належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Голованівську (нині - Кіровоградська область), а в пострадянські часи - до відновленої парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Наприкінці 90-х років священники цієї парафії почали відправляти богослужіння у Цюрюпинську. 2000 року був придбаний невеликий одноповерховий будинок, в якому облаштували каплицю, а через два роки тут вже працював на постійно свій душпастир та було засновано самостійну парафію.

Єпископ Кароль Недзялковський народився 21 травня 1846 року у Миньківцях Дубенського повіту на Волині (Дубенський район Рівненської області) в родині землевласників гербу Равіч. З 1856 року ходив до повітової шляхетської школи в Луцьку, а потім до Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії, яку закінчив 1862 року. 6 вересня 1862 року вступив до Духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, звідки 1863 року був направлений на навчання в Духовну академію до Санкт-Петербурга, яку закінчив 20 червня 1867 року із ступенем магістра теології. Рукоположений в священники 23 (чи 25?) січня 1869 року єпископом Луцько-Житомирським Каспером Боровським, ймовірно, у Житомирській катедрі св. Софії.

Саме тут до 1781 року працював вікарієм. Молодому священнику доручили справу покращення проведення обрядів у катедрі, на його старання звернув увагу єпископ-помічник (та з 1870 року адміністратор) дієцезії Людвіг Брінк, який 1872 року запропонував йому посаду секретаря єпископської консисторії (канцлера єпископської курії). Цю посаду отець Кароль займав десять років, одночасно ведучи активну наукову діяльність. У 1867-1897 роках був професором церковного співу та літургіки, а потім канонічного та державного права, а також історії Католицької Церкви в Духовній семінарії у Житомирі. У 1884 році став каноніком катедрального капітулу в Житомирі та Луцьку, а в 1890 році - ректором Духовної семінарії в Житомирі. У 1897-1901 роках був ректором Духовної академії в Санкт-Петербурзі.

09700 Богуслав

Перша згадка про поселення Богуславль в літописі датується 1195 роком. 1240 року воно було зруйноване татаро-монголами, проте пізніше відновлене як фортеця. У 1591 році Богуслав став центром староства, а 1620 року отримав магдебурзьке право. З 1648 року - сотенне місто Білоцерківського полку, а з 1685 року - центр полку, який було ліквідовано царською владою у 1711-1712рр. З 1796 року Богуслав був центром повіту Київської губернії, а 1837 року став заштатним містом Канівського повіту. У 1846 році переведений у розряд містечок. У 1919-1923 роках знову був повітовим центром, а з 1923 року є районним центром. Статус міста отримав у 1938 році. Чисельність населення - понад 16 тисяч мешканців.

Перший дерев’яний костел під титулом Зіслання Святого Духа у Богуславі збудували біля базарної площі у центрі міста 1789 року коштом Францішка Жевуського (правда, за непідтвердженою інформацією католицька святиня існувала тут ще 1654 року). Але 30 серпня 1817 року храм згорів під час пожежі, яка охопила центральну частину міста.

57063 Широколанівка

У 1809 році була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 людини, у 1889р. - 1698, 1903 року - 2381, тобто за 92 роки чисельність місцевого населення виросла у 10 разів. У Ісв. війну Ландау перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи поселення отримало назву Карл Лібкнехт і навіть статус районного центру. У березні 1944 року розпочалась депортація німецьких поселенців із цієї та інших німецьких колоній в Німеччину у табори, причому ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. Приблизно у той же час перейменували Карл Лібкнехт на Широколанівку. Нині у селі проживає поанд 1800 мешканців.

Архієпископ Северин Моравський народився 2 січня 1819 року у шляхетській родині у селі Сільце на Тернопільщині. Навчався вдома, потім у василіянів у Бучачі, у 1929-1931 роках - в Бережанах, а в 1832-1834 роках - у гімназії єзуїтів в Тернополі. Останнє півріччя вчився в Академічній гімназії Львова, де отримав атестат зрілості. У 1834-1836 роках студіював на відділі філології Львівського університету, проте через смерть батька та свою хворобу повернувся додому, не завершивши навчання. У грудні 1837 року поступив на факультет права Львівського університету, який закінчив 1841 року. У 1841-1849 роках працював урядником в губернаторстві у Львові. У 1849 році вступив до Львівської Духовної семінарії, у 1849-1852 роках вивчав теологію у Львівському університеті. 31 серпня 1851 року висвячений на священника.

Працював в парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку у 1852-1853 роках та у Львівській катедрі у 1853-1855 роках. В 1855 році став канцлером митрополичої консисторії, а в 1867-1875 роках був настоятелем катедри та деканом львівським.

T_OSHZ

Архієпископ Едвард Ропп народився 2 грудня 1851 року в Ліксне поблизу Дінабурга (Латвія) в знатній дворянській родині. Отримав домашню освіту. 1866 року закінчив Фрейбургський ліцей в Німеччині, навчався у Ризькій католицькій гімназії. У 1875 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1875-1879 служив в окружному суді, Сенаті, Міністерстві державного майна. У 1886 році закінчив Каунаську католицьку Духовну семінарію (Литва). 2 серпня 1886 року рукоположений в священники в Каунасі єпископом Л. Паллулоном.

З 1890 року вивчав теологію у Фрейбургському та Інсбрукськом університетах. Після повернення в Росію був призначений в Лієпая (Латвія), де збудував костел, який став архітектурною окрасою міста. У 1892-1993 роках виконував обов'язки декана Курляндії.

24240 Вапнярка,
вул. Незалежності, 99а,
+380 (4350) 325-25, 326-67

Поселення Вапнярка виникло у 70-х роках ХІХ століття з появою Південно-Західної залізниці, назва станції і селища - від сусіднього села Вапнярки, розташованого неподалік. 1893 року тут проживало 226 мешканців, 1905 року – вже 750, а нині - понад 7400 осіб. Статус селища (міського типу) Вапнярка отримала 1938 року, входила до Томашпільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

Католики латинського обряду селища у посткомуністичний період, як і, ймовірно, раніше, належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі. Парафія ж у Вапнярці була зареєстрована влітку 1999 року. У червні 2002 року єпископ Леон Дубравський OFM освятив земельну ділянку, яку місцева влада виділила під будівництво каплиці. У 2003 році віряни спорудили тут тимчасову дерев’яну каплицю, в якій двічі на тиждень відправлялась Божа Служба.