57500 Очаків,
вул. пос. Западний 9/3,
+380 (515) 43-78-90

За Київської Русі і у часи Литовсько-Руського князівства місто називалося Дашів, 1480 року його захопили кримські татари. Літом 1492 року кримський хан (цар) Менглі-Гірей у листі своєму васалу великому князю московському Івану III повідомляв про намір побудувати місто на Дніпрі і просив для цього грошей, які і отримав. А місто було споруджено на місці Дашева. Спочатку воно називалась Кара-Кермен та Узу-Кале, але пізніше, коли татари підпали під владу Турції, отримало назву на турецький лад Ачі-Кале (Ачє-Кале), яка з часом трансформувалась в Очаків. У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено портове місто Очаків, яке стало губернським центром земель на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Нині - районний центр з населенням понад 14 тисяч мешканців.

Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії св. Йосифа у Миколаєві та своєї власної святині не мали. З 1996 року сюди стали доїжджати миколаївські священики, один з яких придбав в Очакові ділянку з незавершеним приватним будинком (за 300 метрів від моря), щоб облаштувати у ньому каплицю та реколекційно-відпочинковий центр. У вересні 2007 року католики латинського обряду Очакова отримали постійного настоятеля, котрий і завершив парафіяльне будівництво. 26 серпня 2010 року в храмі вперше святкували престольне свято, яке очолив єпископ Броніслав Бернацький. 23 серпня 2015 року єпископ Броніслав освятив цей костел, а 27 серпня 2016 року здійснив його консекрацію.

23714 Куна

Куна вважається заснованою у 1575 році. Нині у селі проживає близько 1900 мешканців.

У 1773 році тут оселились францисканці-капуцини, які спочатку проживали у дерев'яних будівлях. Коштом Ярошинських було збудовано для них мурований костельно-монастирський комплекс. 14 вересня 1825 року єпископ Франциск Мацкевич освятив капуцинський храм під титулом св. Йоана Непомуки. У костелі знаходився чудотворний образ св. Антонія Падуанського. На початку ХІХ століття при монастирі діяв новіціат і філософський факультет. У 1832 році монастир ліквідували, святиня стала парафіяльною, а ченці залишилися душпастирями при храмі.

23720 Гайсин,
вул. Карла Маркса, 51

Перша звістка про Гайсин датується 1545 роком. У 1744 році поселення отримало магдебурзьке право. З 1797 року Гайсин - повітове місто Подільської губернії. У 1925 році став районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

Раніше місцеві римо-католики свого храму не мали. У 2007 році завдяки зусиллям оо. Станіслава Шуляка та Олександра Халаїма була відкрита невеличка каплиця по вулиці Леніна, яку освятив єпископ Леон Дубравський OFM. А в центрі міста, по вулиці Карла Маркса розпочали будівництво костелу. Завершили спорудження храму 2014 року, коли його 7 вересня освятив єпископ Леон Дубравський. Відтоді вкритий золотом хрест, що увінчує 34-метровий гострий шпиль новозбудованої святині, видно майже у кожному куточку Гайсина.

Невдовзі стала до ладу ще одна споруда біля храму - духовний центр для молоді. Парафію обслуговують дієцезійні священики, із 20 жовтня 2018 року тут працюють сестри-салезіянки із згромадження Дочок Марії Помічниці Християн.

89623 Клячаново,
вул. Шевченка, 35а,
f.b.: 562135544261353

Село Клячаново (Klacsanó) відоме з 1475 року. Станом на 1921 рік тут проживало 1179 жителів, з них 1068 українців. Римо-католиками були 161 особа. Нині чисельність мешканців складає менше двох тисяч, серед них є словацькі, угорські та німецькі сім'ї.

Перший костел у Клячанові збудували 1688 року. У 1870 році тут було закладено інший храм, але невідомо, чи мова йде про сучасний костел, чи це була інша святиня, а теперішній храм збудували пізніше, у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці. За радянської влади у 60-х роках костел закрили, проте використати його не за призначенням так і не наважились. Завдяки Ковач Єлизаветі, яка переховувала ключі від святині та дбала про її зовнішній і внутрішній вигляд, костел зберігся.

12440 Зарічани,
+380 (412) 24-47-90

Село Зарічани, яке до 1946 року називалось Псище, вперше згадується 24 грудня 1649 року «Актовій книзі Житомирського гродського уряду». Проживає у ньому близько 2200 мешканців.

У Зарічанах вже є один костел, споруджений у дитячому відпочинковому центрі «Надія» харитативної місії «Карітас-Спес Україна», який був освячений 2009 року під титулом св. Мартина Турського. Проте для місцевих вірян у самому селищі 2007 року завдяки підтримці єпископів Яна Пурвінського і Станіслава Широкорадюка OFM розпочали будівництво іншого храму.

30418 Цмівка,
f.b.: 439870723043528

Маленьке село Цмівка зараз нараховує близько двохсот мешканців, з них римо-католиків (разом із сусідніми селами) майже сотня.

У 1920-1922 роках тут було споруджено дерев’яний костел. У 1928 році радянська влада закрила храм і зробила з нього зерносховище. У 1989 році майбутній єпископ о. Станіслав Широкорадюк OFM розпочав клопотання щодо повернення святині, а протягом 1992-1994 років о. Петро Ботвін OFM обмурував цей костел цеглою. 1994 року храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

13322 Гвіздава,
вул. Щорса, 1а,
+380 (4143) 990-21

Переважну більшість населення невеличкого села Гвіздава, яке нараховує менше двох сотень мешканців, складають етнічні поляки.

Спільнота римо-католиків у Гвіздаві утворилась 1990 року. Сюди щонеділі доїжджав майбутній єпископ о. Віталій Скомаровський, а відправлялись Меси спочатку у приватному будинку, а потім в адаптованій каплиці у старому клубі. 1999 року місцева влада виділила земельну ділянку під будівництво храму, яке розпочалось 2001 року. Будівництво завершили тоді, коли гості з Польщі привезли кошти на його добудову. 20 червня 2004 року у храмі вперше відбулась Свята Меса, яку відправив уродженець Гвоздави нововисвячений священик о. Едвард Кожуховський.