24124 Сокіл

Село Сокіл, яке нині нараховує понад тисячу жителів, засноване 1795 року.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині. У 1994 році завдяки зусиллям о. Леоніда Ткачука MIC у селі розпочалось будівництво мурованого костелу на території поза селом. Завершилось будівництво храму у жовтні 1999 року його консекрацією, яку здійснив єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Леон Дубравський OFM. Було споруджено також будинок для проведення реколекцій.

Костел обслуговують отці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) із парафії св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях, а чисельність місцевих вірних, котрі проживають не тільки у Соколі, але й також сусідніх селах Бабченці, Гамулівка, Грабовці, Майорщина, Моївка, Новоникольськ, Нове Життя і Петровщина, сягає півтисячі.

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадуються 1469 роком. Нині тут проживає понад півтисячі осіб, частина з яких є католиками латинського обряду.

У 1639 році власник села Михайло Станіславський надав ці маєтності парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, до якої і належали місцеві римо-католики. Свого храму вони не мали. У 90-х роках минулого століття у Демянківцях збудували сучасний мурований костел, який було завершено завдяки зусиллям о. Станіслава Кшишковського з Дунаєвців. 2002 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 1 червня 2004 року єпископ Леон Дубравський OFM заснував тут парафію, яку обслуговують дієцезіальні священники.

13014 Червоні Хатки

Село Дреницькі Хатки було засноване 1826 року міщанином Олександром Поліковським на землях поміщика Борейка. Станом на 1911 рік у поселенні проживало понад сім десятків осіб у 26 дворах, окрім того, навколо села розміщувалось півтора десятка хуторів. 1925 року Дреницькі Хатки увійшли до складу Мархлевського польського національного району. У 1929 році тут проживало вже 1262 осіб, 1043 з яких вважали себе поляками. 1935 року, після ліквідації Мархлевського району село перейменували на Червоні Хатки. Нині тут проживає близько 360 мешканців.

До 1906 року місцеві римо-католики належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, а потім перейшли до парафії св. Станіслава єп. мч. у Романові. Парафію у Червонах Хатках заснували 1993 року. Богослужіння відбувалось у приватному будинку, а з 1994 року - у сільському клубі.

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна, 1а,
+380 (4344) 283-70

Вперше про село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, згадується у документах XVII століття. Нині у селі проживає близько 2200 мешканців.

Римо-католики Деребчина, які становили десь третину його населення, раніше свого храму не мали, а відвідували парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. З 1989 року місцеві віряни докладали зусиль, щоб добитись дозволу на побудову костелу. У квітні 1990 року територію під спорудження святині було впорядковано, встановлено на ній шестиметровий хрест, який разом із земельною ділянкою освятив єпископ із Стальової Волі у Польщі. Перша Служба Божа тут відбулась вже на Пасху 15 квітня, відправив її о. Станіслав Шуляк. До настання зими збудували парафіяльний дім, залишалися у ньому лише внутрішні роботи. І перша Свята Меса у цьому будинку відбулася напередодні Різдва Христового 1991 року.

Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті народився 7 жовтня 1955 року в місті Вероні (Італія). 29 травня 1982 року висвячений на священника Веронським єпископом Джузеппе Амарі.

Інкардований до Веронської дієцезії. Здобув ступінь доктора наук зі східних мов та літератури (Університет Cà Foscari у Венеції), зі студій Східних Церков (Папський Східний Інститут, Рим), а також наукову ступінь магістра зі Святої Літургії (Інститут Святої Юстини, філія Папської Академії св. Ансельма). Викладав патрологію, літургіку та східне богослов’я у Богословському інституті та Інституті Екуменічних студій у Вероні. Переїхавши до Риму, викладав патрологію та вірменську мову й літературу в Папському Східному Інституті. З 1985 року працював секретарем Глави Конгрегації для Східних Церков кардинала Акілле Сільвестріні, а від 17 грудня 1997 року обіймав посаду Заступника Секретаря Конгрегації.

09061 Руда

Руда вважається заснованою наприкінці ХV століття. Лише з 1990 року це село, яке було об'єднане із селом Шамраївка, відновлене як окреме поселення. Проживає у ньому понад 1600 мешканців.

У другій половині XIX століття (ймовірно, у сімдесятих роках) коштом поміщиків Підгорських тут було споруджено мурований костел в неоготичному стилі, який схожий на храм св. Ізидора у Безпечній. У радянські часи святиню було закрито.

57500 Очаків,
вул. пос. Западний 9/3,
+380 (515) 43-78-90

За Київської Русі і у часи Литовсько-Руського князівства місто називалося Дашів, 1480 року його захопили кримські татари. Літом 1492 року кримський хан (цар) Менглі-Гірей у листі своєму васалу великому князю московському Івану III повідомляв про намір побудувати місто на Дніпрі і просив для цього грошей, які і отримав. А місто було споруджено на місці Дашева. Спочатку воно називалась Кара-Кермен та Узу-Кале, але пізніше, коли татари підпали під владу Турції, отримало назву на турецький лад Ачі-Кале (Ачє-Кале), яка з часом трансформувалась в Очаків. У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено портове місто Очаків, яке стало губернським центром земель на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Нині - районний центр з населенням понад 14 тисяч мешканців.

Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії св. Йосифа у Миколаєві та своєї власної святині не мали. З 1996 року сюди стали доїжджати миколаївські священики, один з яких придбав в Очакові ділянку з незавершеним приватним будинком (за 300 метрів від моря), щоб облаштувати у ньому каплицю та реколекційно-відпочинковий центр. У вересні 2007 року католики латинського обряду Очакова отримали постійного настоятеля, котрий і завершив парафіяльне будівництво. 26 серпня 2010 року в храмі вперше святкували престольне свято, яке очолив єпископ Броніслав Бернацький. 23 серпня 2015 року єпископ Броніслав освятив цей костел, а 27 серпня 2016 року здійснив його консекрацію.