44661 Колки

Поселення Колки заснував 1197 року онук Володимира Мономаха князь Роман Мстиславич, на честь якого воно отримало назву Романів. Князь збудував тут замок з вежами, з трьох боків оточений водами Стиру, а з південної — високим земляним валом. Проте вже 1322 року воно згадується як Колки. 13 квітня 1598 отримало магдебурзьке право. З квітня по листопад 1943 року село у глибокому німецькому тилу внаслідок антинімецького повстання було центром Повстанської республіки ОУН-УПА. Із 1940 року - селище міського типу, чисельність населення якого складає 4900 мешканців.

У 1664 році тут було споруджено дерев'яний костел коштом Самуеля Лещинського (у схематизмі храм датується 1674 роком) та заснована парафія (у джерелах є інформація про костел 1647 року; ймовірно, його було знищено). У 1916 році внаслідок військових дій цей (або черговий) храм було також знищено.

81040 Бунів

Бунів — одне з найстаріших західноукраїнських сіл, вперше у документах згадується 1320 роком. Нині населяє його менше восьми сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові. На початку XX століття у Бунові збудували свій мурований костел, який було освячено 1907 року (правда, схематизм Львівської архідієцезії подає в якості дати його спорудження 1910 рік). У 1912 році тут постала парафіяльна експозитура, яка стала самостійною парафією у 1925 році. 1927 року храм покрили бляхою, спорудили дерев'яну дзвіницю та придбали дзвін 'Йосиф'. У 1930 році було оштукатурено будівлю ззовні, а 1936 року садибу парафії формально перенесли до сусіднього села Шутова. Парафія нараховувала близько тисячі вірних, до неї входили католики латинського обряду ще кількох сіл.

67560 Красносілка,
вул. Садова 36

Є дві дати заснування Красносілки (Гільдендорфа - «Золотого села») німецькими колоністами - 1813 або 1830 роки. Остання дата викликає більше довіри, якщо зважити на те, що свій храм (Євангельсько-Лютеранської Церкви) вони збудували 1839 року. Сумнівно, щоб поселенці прожили майже двацять років без власної святині. У 1914 році поселення перейменували на Кутузове, але ця назва не прижилась. У радянські часи його назвали Красносілкою. Населення - понад 5100 мешканців.

У 1994 році для місцевих римо-католиків було облаштовано каплицю у приватному будинку родини Трофимових, яка з часом зайняла майже половину споруди. Парафію зареєстрували 13 лютого 2004 року. На початку 2010 року вона отримала земельну ділянку під комплексну сакральну забудову, але через недостатність коштів спорудження святині ще не розпочалось. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

81530 Бар

Перша згадка у документах про невелике село Бар, яке нині налічує лише трохи більше двох сотень мешканців, датується 1610 роком.

Римо-католики поселення належали до парафії св. Катерини у Мильчицях. Філіальна каплиця у Барі постала завдяки зусиллям та частково коштам настоятеля цієї парафії о. Мартина Августина. Проте за одними даними її спорудили як дерев'яну 1893 року, а за іншими - у 1897 році вона вже була мурованою. Земельну ділянку під святиню надала родина Романовичів, а до фінансування її спорудженя долучились і самі парафіяни, і власник сусіднього Косова. У храмі знаходився образ Матері Божої Непорочної XVIIст. з костелу у Мильчицях, який у Барі був оточений великою шаною. У 1909 року тут з'явилась парафіяльна експозитура, проте священик проживав не у цьому селі, а у сусідньому Милятині. А в 1925 році у Барі створили парафію, до якої увійшло також село Косів.

80300 Жовква,
вул. Л. Українки, 26

Жовква заснована 1597 року на землях давньоукраїнського поселення Винники, перша згадка про яке датується 1368 роком, неподалік відомого з 1242 року древнього міста Щекотів (нині - село Глинськ). 22.02.1603р. отримала магдебурзьке право (її засновник Станіслав Жулкевський належав до давньоукраїнсько роду бояр, що прийняли католицизм). У 1784 році Жовква стала центром циркулу, 1880 року - повіту, а з радянських часів була райцентром, доки 2020 року не увійшла до Львівського району. 1890 року тут проживало 7143 мешканців, з них 1919 греко- і 1430 римо-католиків, нині - понад 13 800 осіб. У 1951-1992 роках місто називалось Нестерів.

У 1543 році у селі Винники, яке потім стало передмістям Жовкви, його власник Андрій Висоцький збудував парафіяльний дерев'яний костел під титулом Пресвятої Трійці (пізніше - св. Андрія).

Але після заснування Жовкви та міської парафії св. Лаврентія колишній винниківський храм став філіальним. На початку XVIIст. він вже мав титул св. Андрія. У 1682р. на запрошення короля Яна ІІІ у Жовкві оселились домініканки із захопленого турками Кам'янець-Подільського, яким довелось покинути свій монастир. Вони і отримали від короля костел св. Андрія, земельного ділянку довкола нього та кошти на спорудження і утримання монастиря.

82512 Розлуч

Поселення відоме з 1511 року під назвою Борисова Воля. У документах XVIст. його також називали Ровень (від назви тутешньої ріки) або Розлуч (за назвою гори). Втім, у XVIII столітті назва Борисова Воля зовсім зникла. До ІІсв. війни село славилось як курорт, на північній його околиці на схилі пагорба був влаштований досить великий трамплін для занять гірськолижним спортом. У радянські часи курортна інфраструктура занепала, і лише в останні роки Розлуч почав відновлювати колишню славу відпочинкової місцини. Населення - понад 1200 мешканців.

З 1743 року місцевими римо-католиками (переважно німецького походження) опікувались оо.-єзуїти з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці. У 1901-1902 роках, коли чисельність вірян у Розлучі перевищила дві сотні, з ініціативи турківського настоятеля о. Ігнатія Кулаковського коштом парафіян та товариства 'Boni Pastoris' було споруджено дерев'яну неоготичну каплицю, яку освятили 1902 року. 1937 року вона отримала статус філіального костелу турківської парафії. У 1933 році до храму було прибудовано захристію.

09500 Тараща,
вул. Шевченка, 52,
+380 (4466) 511-18, 532-20

У 1611 році король Сигізмунд III віддав урочище Тараща у володіння боярина Лісевича, зобов'язавши його бути на військовій службі при старостві (це і є перша згадка у документах про поселення, яке тоді було невеликим хутором). Його подальший розвиток пов'язують з іменем полковника Антонія Бліндовського, якому 1709 року король Август II віддав Таращу. У 1722 році їй було надано статус містечка, а 1791 року вона отримала магдебурзьке право. 22 листопада 1800 року Тараща стала центром повіту. У радянський час статус міста їй надано 1957 року. Є районним центром з населенням майже 11 тисяч мешканців.

У середині XIX століття у Таращі були католицькими лише близько півсотні родин, але навіть така маленька громада прагнула мати своє власне приміщення для богослужіння. Вже 1856 року місцеві католики намагались створити так званий рухомий престол, біля якого можна було б проводити богослужіння. Для цього потрібно було отримати дозвіл від Православної Церкви, який і надав таращанський протоієрей Пахалович за умови, що у місті не буде свого священника, а богослужіння проводитиме один із священників села Ківшовата, де костел існував з 1812 року.