77743 Пороги
Перша письмова згадка про село датується 1596 роком. Разом із присілком Гута, який у 1930-х роках виділився в окреме село, Пороги налічували 1857 року 2060 мешканців, 1870 року - 2023, 1880 року - 2222, а нині тут проживає понад 3200 осіб. Входило до Богородчанського району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Солотвині. В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько одного десятка вірних, наприкінці цього століття досягла сотні, а перед першою І світовою війною їх було вже дві з половиною сотні. Можливо, що саме тоді у будівлі колишнього лісопильного заводу ними було облаштовано тимчасову каплицю, яку мав замінити майбутній костел.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: листопад, 02 | |
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
78430 Битків,
вул. Промислова
Вперше в документах згадується у 1390 році як Будково, яке поступово, у XVI-XVII століттях змінилось на Битків. 1856 року тут проживало 1299 мешканців, 1887 року - близько 1400, 1939 року - 4600, у тому числі 3020 українців, а також 1500 поляків і 40 німців, які прибували від початку ХХст. на нафтопромисел і проживали у присілку Колонія (Копальня, Промисл), нині селище (міського типу) має понад 4400 осіб.
Хоча Битків регулярно подавався у схематизмах Львівської архідієцезії у складі парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Солотвині, проте лише 1894 року там зазначена наявність римо-католиків (чотирьох осіб). На початку ХХ століття їх було вже три десятки, а 1914 року - аж шість сотень вірних.
77753 Солотвин
Вперше згадується як Краснопіль у Галицькому літописі XIIст., є також згадка 1238 року. З розвитком соляного промислу назвали Солотвином, проте ще навіть у ХІХст. вживалась подвійна назва 'Краснопіль або Солотвин'. Від 1634 року був містечком. 1786 року тут проживало 1031 мешканців, 1921 року - майже три тисячі, у тому числі 70% українців і 10% поляків, 1939 року - 3250, з них 2010 українців, 320 поляків і 50 німців, нині - понад 3600 осіб. 1940 року Солотвин став селищем (міського типу) і райцентром, 1959 року увійшов до Богородчанського району, а 2020 року - до Івано-Франківського.
Перший дерев'яний костел у Краснополі-Солотвині та душпастирський осередок постали десь наприкінці 40-х - на початку 60-х років XVII століття. Місцевих римо-католиків обслуговували священники із парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Проте цей храм було зруйновано під час турецького нападу 1676 року.
23342 Красне,
+380 (4355) 237-96
Красне вважається заснованим 1362 року, згадується також 1450 року. Було колись містечком (волосним центром), в якому на початку 80-х років ХІХст. проживало понад три тисячі мешканців, 1893 року - 4750, 1905 року - 5910, а нині село має близько 1100 осіб. У 1923-1928рр. було райцентром, потім увійшло до Тиврівського району, а від 2020 року є частиною Вінницького. 1949 року приєднали села Качанівку і Швачівку.
Перший дерев'яний костел у Красному початку XVIIст. у 1746 році замінили іншим дерев'яним храмом св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії, а в 1830-1862рр. збудували мурований костел св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія, проте у радянські часи його закрили. У 1954 році святиню повністю знищили.
23342 Красне
Красне вважається заснованим 1362 року, згадується також 1450 року. Було колись містечком (волосним центром), в якому на початку 80-х років ХІХст. проживало понад три тисячі мешканців, 1893 року - 4750, 1905 року - 5910, а нині село має близько 1100 осіб. У 1923-1928рр. було райцентром, потім увійшло до Тиврівського району, а від 2020 року є частиною Вінницького. 1949 року приєднали села Качанівку і Швачівку.
Перший дерев'яний костел у Красному постав не пізніше 1604 року. Наступний дерев'яний храм св. Йосифа на підмурівку з двома каплицями, захристією та передсінком збудував коштом місцевого власника Йосифа Любомирського 1746 року (акт фундації від 8 квітня цього ж року) настоятель о. Павло Пєньковський, який розпочав служіння у маленькій капличці новоутвореної краснянської парафії 1742 року з особистого благословення єпископа Франциска Кобельського під час його візиту в Красне 30 жовтня.
23731 Гранів
Перша документальна згадка про Гранів датується 1411 роком під назвою Вербич, але його власник Грановський перейменував село на Гранів (місцевий краєзнавець Феофіл Лазюк знайшов у древніх документах в бібліотеці гранівського костелу, які не пережили радянську владу, свідчення про те, що селу значно більше років, тому 2007 року Гранів відсвяткував свій тисячолітній ювілей). 21 листопада 1744 року отрмав магдебурзьке право. У 1605 році тут проживало 807 мешканців, 1880 року - 4100, 1893 року - 5425, 1905 року - 8025, 1923 року - 6779, нині село має 2300 осіб.
Перша дерев'яна святиня Преображення Господнього у Гранові постала ще на початку XVII століття, а наступна - 1723 року. У 1828-1849 роках її замінив мурований костел, який за радянської влади діяв щонайменше до 1947 року, проте пізніше став будинком культури.
23731 Гранів
Перша документальна згадка про Гранів датується 1411 роком під назвою Вербич, але його власник Грановський перейменував село на Гранів (місцевий краєзнавець Феофіл Лазюк знайшов у древніх документах в бібліотеці гранівського костелу, які не пережили радянську владу, свідчення про те, що селу значно більше років, тому 2007 року Гранів відсвяткував свій тисячолітній ювілей). 21 листопада 1744 року отрмав магдебурзьке право. У 1605 році тут проживало 807 мешканців, 1880 року - 4100, 1893 року - 5425, 1905 року - 8025, 1923 року - 6779, нині село має 2300 осіб.
Перша (дерев'яна) святиня у Гранові постала ще на початку XVII століття, проте пізніше була зруйнована (ймовірно, в середині цього століття). Наступний дерев'яний храм Преображення Господнього із вежею та захристією збудували 1723 року коштом місцевого власника Адама Сенявського (фундація від 12 квітня цього ж року).