32392 Китайгород

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще раніше, про що свідчать виявлені археологами залишки поселень. Після великої пожежі, що сталась 1881 року, воно нараховувала приблизно тисячу мешканців, 1893 року - вже 2585, 1905 - 3200, нині село має менше півтисячі осіб. У 1923-1931 роках Китайгород був райцентром.

За інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, парафія Відвідин Пресвятої Діви Марії в Китайгороді мала громадську цвинтарну каплицю у містечку, принаймні, у період 1876 - 1889 років, проте пізніше вона вже не згадується.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще раніше, про що свідчать виявлені археологами залишки поселень. Після великої пожежі, що сталась 1881 року, воно нараховувала приблизно тисячу мешканців, 1893 року - вже 2585, 1905 - 3200, нині село має менше півтисячі осіб. У 1923-1931 роках Китайгород був райцентром.

Перший костел в Китайгороді постав у першій половині XVII століття з фундації когось із Потоцьких - Андрія, який помер через два роки після заснування містечка, чи вже його сина Станіслава, проте у другій половині цього століття був знищений нападниками. Існування цього храму підтверджують китайгородські літургійні предмети, що не пізніше, ніж від 1664 року зберігались в Кам'янець-Подільському кафедральному соборі.

32461 Дем’янківці

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадується 1469 роком як королівська власність. У 1893 році тут проживало 741 мешканців, 1905 року - 848, нині село має близько півтисячі осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

В костелі Матері Божої Цариці у Дем'янківцях час від часу служив о. Ян Білецький, до якого за зціленням з'їжджалось багато людей. Маючи офіційний статус екзорциста, своїми молитвами допомагав їм позбутись одержимості, хворим - повернути здоров'я, залежним - отримати свободу, бездітним – народити дітей, самотнім – зустріти пару.

32461 Дем’янківці,
провул. Центральний, 5а

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадується 1469 роком як королівська власність. У 1893 році тут проживало 741 мешканців, 1905 року - 848, нині село має близько півтисячі осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

У 1639 році власник села Михайло Станіславський надав ці маєтності парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, до якої раніше і належали місцеві католики латинського обряду. Свого храму вони не мали, послуговувались парафіяльним, хоча для цього і доводилось долати понад 5 кілометрів.

32472 Сокілець

Сокілець у 1240р. зруйнували татаро-монголи, потім згадується 1395 року, а також у 1535, 1552, 1563 і 1565 роках. Із XVIIст. був містечком. 1893 року тут проживало 2894 мешканців, 1905 року - 2974, перед Ісв. війною - 2976. У 1973р. при будівництві Дністровської ГЕС його намагались затопити, а жителів переселили, проте рівень води виявився недостатнім, щоб затопити історичну частину села. Нині воно нараховує менше півтисячі осіб, до 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Ще у 30-х - 40-х роках XVIIст. місцева власниця Гумецька намагалась заснувати в Сокільці домініканський монастир на 8 ченців (тоді там вже був якийсь костел, можливо, навіть мурований), проте єпископ Кам'янецький (невідомо, чи ще Павло Пясецький чи вже Андрій Лещинський) не дав дозволу на цю фундацію. А храм пізніше зруйнували турки.

31361 Кудринці

Село Кудринці на берегах річки Кудрянка вважається заснованим у XVII столітті. У 1883 році у ньому проживало 412 мешканців, 1893 року - 518, 1905 року - 582, нині його населення не перевищує трьох сотень осіб.

Раніше католики латинського обряду Кудринців належали до парафії св. Адальберта (Войтеха) / Провидіння Господнього у містечку Фельштин (від 1947 року - село Гвардійське). До парафіяльного костелу, не маючи власної святині, доводилось долати близько десяти кілометрів.

Архієпископ Михаїл Годлевський народився у шляхетській родині 21 жовтня 1872 року у Варшаві. До 1893 року навчався в 4-ій Варшавській гімназії, після чого поступив до Варшавської духовної семінарії. У 1897р. його направили продовжувати теологічну освіту до Петербурзької римсько-католицької духовної академії, яку закінчив 1901 року, отримавши ступінь магістра теології. 20 червня 1900 року в костелі Святого Хреста у Варшаві був висвячений на священника єпископом-помічником Варшавським Казимиром Рушкевичем.

У 1901-1903 роках продовжив навчання у Фрібурзькому університеті в Швейцарії, де, вивчаючи історію Римсько-Католицької Церкви під керівництвом о.-домініканця Пьєра Мандонета та археолога Йогана Кірша, отримав ступінь доктора богослів'я. Повернувшись в Росію, став викладачем гомілетики в Петербурзькій духовній академії та очолив там кафедру гомілетики, а від 1904 року до 1917 року керував кафедрою історії Церкви. Наукову та викладацьку працю поєднував із душпастирським служінням в якості капелана католицьких черниць Петербурга, а також громадською роботою як один із засновників Товариства католицьких робітників та президент Польської освітньої організації «Macierz Szkolna».

31334 Климківці

Село Климківці відоме у джерелах, принаймні, із XVIII століття. У 1893 році тут проживало сім сотень мешканців, 1905 року - вісім сотень, нині ж чисельність його населення є меншою, ніж три сотні осіб.

Раніше католики латинського обряду Климківців належали до парафії св. Адальберта (Войтеха) / Провидіння Господнього у містечку Фельштин, яке від 1947 року є селом Гвардійське. Своєї святині вони не мали, тому змушені були для участі в богослужіннях долати понад десяток кілометрів до парафіяльного костелу.

32445 Слобідка-Рахнівська,
вул. Залісецька,
f.b.: 685287075605545

У піздні радянські часи чи навіть вже у посткомуністичні документально відомі із 1662 року Гниловоди та засновану значно пізніше Рахнівську Слобідку об'єднали в єдине село Слобідка-Рахнівська. 1893 року у Гниловодах проживало 148 мешканців, 1905 року - 183, а в Рахнівській Слобідці - 163. Нині об'єднане село нараховує близько семи сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Раніше місцеві католики латинського обряду, не маючи власних святинь, відвідували парафіяльні костели: із Гниловодів - Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях, а із Рахнівської Слобідки - св. Архангела Михаїла у Дунаївцях.

32409 Мушкутинці,
провул. Ювілейний, 2,
f.b.: 1576032019463738

Село Мушкутинці, яке поділяє на дві частини річка Студениця, документально відоме, принаймні, з першої половини XIX століття. На початку 80-х років цього століття воно (разом із сусідніми Антонівкою та Вінцентівкою, що нині є чатиною Держанівки), нараховувало дев'ять сотень мешканців, 1893 року у Мушкутинцях проживало 651 селян, нині село має понад дев'ять сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвицького району.

Місцеві католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та, не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел, розташований на відстані понад п'яти кілометрів.