44812 Перевали

Вперше у документах Перевали згадуються у 1432 та 1445 роках. У 1460-1780 роках поселення вважалось містом (у 1531 році отримало магдебурзьке право). На початку ХХст. тут проживало понад чотири сотні мешканців, 1921 року - лише 265, з яких 77 були римо-католиками, нині - майже 4 сотні осіб. Село входило до Турійського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Парафія та перший дерев'яний костел постали у Перевалах завдяки фундації від 26 листопада 1464 року місцевого власника Гурка та власника сусіднього Дольська Романа Сточковського. У ІІ половині XVIст. храм належав протестантам, проте наприкінці цього століття знову став католицьким. У 1604р. мав три вівтарі. У 1634р. костел зруйнувала пожежа, проте його замінили новою дерев'яною святинею, яка вже у 1672 році перебувала у поганому технічному стані. Теж мала три вівтарі. Її ремонт здійснив настоятель о. Казимир Охович 1681 року, а 15 листопада 1682 року храм освятив єпископ Холмський Станіслав Сьвєнціцький.

35683 Онишківці

Село Онишківці відоме у документах, принаймні, від 1570 року. Його заснували лісоруби з-під Кременця, ймовірно, ще у XV столітті. Після знищення турками і татарами у 1648-1651рр. село письмово згадується 1670 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько двох сотень мешканців, на початку ХХ століття було три сотні, а нині село нараховує дві з половиною сотні осіб.

Спільнота католиків латинського обряду села належала до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. Її чисельність спочатку була дуже незначною, зокрема, 1889 року вона налічувала лише 8 вірян, проте суттєво збільшилась у 20-х - 30-х роках ХХ століття за рахунок переселенців із Польщі.

34652 Соснове

Поселення Седлище у II половині XVIIIст. його власник Онуфрій Бєжинський назвав іменем своєї дружини Людвіки (з Понінських). 1798 року тут проживало 860 мешканців, 1812 року - 840, 1866 року - 850, у 80-х роках ХІХст. - понад 800, у 20-30-х роках ХХст. - понад 1200, нині ж - менше двох тисяч осіб. Був містечком, від 1866 року - центром волості, 1940 року став райцентром та водночас селом, яке 1946 року перейменували на Соснове. У 1959р. воно стало селищем (міського типу), а 1962 року втратило статус райцентру. Було в Березнівському районі, а від 2020 року є в Рівненському.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Невіркові. У 1805 році у Людвиполі було споруджено для них дерев'яну каплицю коштом місцевого власника графа Болеслава Понінського, яка згадується в складі цієї парафії у всіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, принаймні, від 1852 року аж до 1921 року.

45652 Несвіч

Перша згадка про Несвіч датується 10 травня 1444 року, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоукраїнських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Село неодноразово згадується у XVII столітті. На початку ХХст. тут проживало понад 1100 мешканців, нині - трохи більше семи сотень осіб.

Перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського, а парафія ним фундована 11 грудня 1618 року. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і згоріла, а мурованою - лише друга).

44612 Карасин

Село Карасин вважається заснованим у першій половині XVI століття, зокрема, згадується у 1539, 1566, 1577 і 1583 роках. На початку ХХ століття тут проживало понад тисячу мешканців, нині ж село має лише трохи більше семи сотень осіб. Входило до Маневицького району, а від 2020 року є частиною Камінь-Каширського.

Католики латинського обряду Карасина належали до парафії Преображення Господнього у Маневичах. Свою святиню (дерев'яну) вони отримали лише наприкінці 30-х - на початку 40-х років ХХ століття завдяки сприянню маневицького настоятеля о. Болеслава Ястжембського.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.

34634 Моквин

Перша письмова згадка про Моквин датується 1564 роком, згадується також у 1583 і 1594 роках. З 1866 року був волосним центром. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько восьми з половиною сотень мешканців, на початку ХХст. - понад 1600, 2022 року - 2397 осіб. У 1962р. його перейменували на Першотравневе та віднесли до категорії селищ (міського типу), а 1990 року повернули стару назву і знову зробили селом. Входив до Березнівського району, а від 2020 року є чатиною Рівненського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Каетана у Березному. У 1750 році місцевий власник князь Станіслав Любомирський збудував у Моквині мурований храм, проте не встиг його оздобити та оснастити, бо вже через 5 років село стало власністю Валентина Требуховського, після якого у 1783 році його успадкували Валевські. Схоже, що саме вони через деякий час завершили викінчення святині. Її консекрував під титулом Воздвиження Святого Хреста 1830 року колишній єпископ Луцько-Житомирський, а тоді вже архієпископ-митрополит Могильовський Каспер Цецішовський.

34600 Березне,
вул. Івана Франка

Перша письмова згадка про Березне, яке називалось також Андріїв, датується 1445 роком, є також згадка у 1549 і 1552 роках. У 1584р. поселенню 'Березне або Андріїв' надали магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало дві з половиною тисячі мешканців, 1900 року - понад 4 тисячі, 1921 року - 5385, 2022 року - понад 13 тисяч осіб. У 1957р. Березне отримало статус селища (міського типу), 2000 року - міста. Було райцентром, а від 2020 року входить до Рівненськогоь району.

Перший (дерев'яний) костел у Березному постав 1616 року коштом Миколая Семашки, проте наприкінці цього ж століття був зруйнований козаками і татарами. Відбудували святиню (знову із дерева) 1717 року та оснастили її 1740 року завдяки Яну Даниловичу. Від 1749 року храм був філіальним парафії у Тучині.

34240 Томашгород,
вул. Гранітна, 2

Томашгород вважається заснованим 1800 року, проте він існував як село Сехи вже, принаймні, 1788 року, коли отримав магдебурзьке право та сучасну назву. На початку 90-х років ХІХст. містечко мало лише 357 мешканців, на початку наступного - 674, 1921 року - 803, а 2022 року - 1403 осіб. У 1960р. Томашгород став селищем (міського типу). Входив до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Католики латинського обряду містечка у другій половині ХІХст. належали до парафії св. Каетана у Березному та, принаймні, від 1876 року мали каплицю, збудовану місцевими власниками князями Четвертинськими. В період 1908-1909 років вони перейшли до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, в складі якої томашгородська каплиця згадується як стара.

34200 Рокитне

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Мурована каплиця-усипальниця померлого 18 травня 1935 року коменданта рокитнівського відділення поліції Томаша Матрашека на цвинтарі місцевої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса збудувала його дружина цього ж чи наступного року. У схематизмах Луцької дієцезії вона не згадується, бо, швидше за все, не була громадською.