81713 Соколівка

Перша письмова згадка про Соколівку, яка до кінця XVI - початку XVII століть називалась також Сенявою, датується 1389 роком. В період від 50-х років XVIст. аж до XIXст. поселення вважалось містечком (1558 року отримало магдебурзьке право). 1880 року тут проживало 610 мешканців, з яких 540 були українцями, 42 - поляками, 26 - німцями, 1939 року - 970, нині ж Соколівка є невеличким селом, в якому проживає менше шести десятків осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Мурований оборонний костел в Сеняві-Соколівці, за інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, було споруджено коштом власників родини Сенявських (Анни і Софії) завдяки зусиллям місцевого душпастиря о. Михайла Монторса у 90-х роках XVI століття (завершення будівництва мало відбутись 1600 року), а парафія фундована 2 березня 1594 року. У 1611 році храм консекрував архієпископ Ян Замойський. У 1648 році його спалили козаки, але костел було відновлено.

81157 Відники

Перша згадка в документах про Водники (Водник), яке на початку 90--х років ХХ століття перейменували на Відники, датується 1437 роком. Село письмово згадується також у XVI та XVII століттях. 1880 року тут проживало 765 мешканців, у тому числі 636 українців, 107 німців і 20 поляків, а 1931 року - 822, з яких поляками вже були майже 40 відсотків населення, нині ж село нараховує менше восьми сотень осіб. Входило до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Старому Селі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько сотні вірних, а на початку ХХ століття - 125 вірян. І послуговувались вони переважно місцевою греко-католицькою церквою, доки не дійшло до конфлікту із її парохом.

81154 Старе Село

Ще з XII століття тут було поселення Черепів, у документах воно вперше згадується 1401 року. Його частини пізніше назвали Гарбовим і Старим Селом, яке письмово вперше згадується 1442 року, а також у 1448 році, коли сюди переселили польських колоністів. 1880 року тут проживало 1198 мешканців, більшість з яких вже становили поляки, 1931 року - 2268, з них 75% були поляками, нині ж - понад 2100 осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафію у Старому Селі разом із костелом Матері Божої Сніжної і Пресвятої Трійці фундував 4 січня 1454 року місцевий власник Ян Завішиць, надавши їм певне фінансово-майнове забезпечення, яке вже у наступних десятиліттях виявилось недостатнім для душпастирів. 29 січня 1486 року його збільшив Ян Тарновський, передавши парафії, зокрема, доходи від сільської корчми.

У вівторок, 12 вересня 2023 року на порталі «Костели і каплиці України» в загальних списках святинь додано можливість швидкого обрання храму за першою буквою місцевості, після чого можна далі гортати сторінки за номерами, або обрати першу букву іншої місцевості. Втім, можливість швидкого вибору костелу чи каплиці додано також у всі інші підрозділи розділу «Святині» («Місцезнаходження», «Статус», «Належність і стан», «Титул», «Вік», «Духовенство», «Матеріал» та «Інше»), якщо там є більше двох сторінок. В останньому підрозділі («Інше») додано можливість обрання храмів за наявністю орга́ну («Орга́ни»). В Україні, принаймні, 57 римсько-католицьких святинь (нинішніх чи колишніх) мають зараз орга́н, але їх більше (якщо не знайшли такий храм серед представлених на сайті, повідомте, будь-ласка, за електронною адресою rkc.in.ua@ukr.net).

81228 Великі Глі́бовичі

Село Глібовичі, яке лише у другій половині ХІХ століття почали називати Великими Глібовичами, вперше у документі згадується 1442 року. 1880 року тут проживало 1637 мешканців, з яких 1452 були греко- і 158 римо-католиками, 1939 року - 3280 осіб, з них 1980 греко- і 1200 римо-католиків, нині - понад 1400 осіб. Село входило Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду північної частини села належали до парафії Пресвятої Трійці у Старому Селі, а південної - до парафії у Соколівці, яка мала такий же титул. Попри те, що чисельність римо-католиків у соколівській частині Великих Глібович приблизно вдвічі перевищувала кількість вірних старосільської частини, саме завдяки зусиллям настоятеля у Старому Селі о. Лаврентія Ожги мурований костел у селі завершили будувати 1907 року, а від 1909 року тут вже здійснювали богослужіння.

47623 Будилів

Будилів вперше у документах згадується у другій половинині XIVст., є також багатократні письмові згадка у 1450-1470 роках. 1880 року тут проживало 1290 мешканців, у тому числі 633 греко- і 609 римо-католиків, 1900 року - 1850, з них 931 римо- і 854 греко-католиків, 1939 року - 2320, у тому числі 1310 римо- і 980 греко-католиків (1919 року частину земель поділили на ділянки, оселивши на них польських колоністів), нині село має майже вісім сотень мешканців. Входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. У 1850 році о. Яків Кершка, призначений за вказівкою архієпископа Лукаша Баранецького експонованим кооператором у Будилові, розпочав збір коштів серед землевласників і вірян парафії на будівництво у селі святині. Місцеві власники Дідушицькі пожертвували земельну ділянку під храм та парафіяльні будівлі, а також частину будматеріалів (іншу частину дав архієпископ Баранецький).

47708 Довжанка

Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.

Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.