47002 Кременець,
вул. Ліцейна

Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.

В перших роках XVIIIст. кременецький староста Януш Вишневецький разом із своїм братом Міхалом фундував у Кременці місію львівських єзуїтів, віддавши ченцям занедбану греко-католицьку муровану церкву Святого Духа на місцевому ринку, яку ченці освятили під титулом св. Франциска Ксаверія. А оселились вони спочатку в переробленій на монастир дворовій будівлі у сусідньому селі Білокриниця. 1711 року Януш додатково пожертвував єзуїтам маєток Княже на кременецькому передмісті Туники вартістю понад 50 тисяч злотих та села Великі й Малі Вікнини.

47002 Кременець,
вул. Шевченка

Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.

Перший парафіяльний костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кременці фундувала місцева власниця (від 1536 року) королева Бона документом, виданим у Кракові 3 червня 1538 року, а 1563 року додатково пожертвувала земельну ділянку, яка прилягала до храму, та місце під будівництва парафіяльного будинку. Станом на 1608 рік це була святиня 'z chrustu, gliną oblepiona'.

Стара Гута

Колишнє село Гута Селецька, яке пізніше називалось Стара Гута, заснували наприкінці XVIIIст. польські переселенці недалеко від урочища Селець. 1921 року тут проживало 432 мешканців, з яких 423 вважали себе поляками. Після ІІсв. війни поляки виїхали із села, яке відтоді перестало існувати. Нині - це терен між селами Соснове (колишній Людвиполь) та Мочулянка, який до 2020 року входив до Березнівського району.

Католики латинського обряду Гути Селецької спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Невіркові, проте на початку 20-х років XX століття римо-католики села, яке вже називалось Старою Гутою, увійшли до новоствореної парафії Пресвятого Серця Ісуса у розташованому набагато ближче Людвиполі (нині - Соснове). І до середини 30-х років своєї святині вони не мали.

01001 Київ,
вул. Костельна, 17

Єпископ-номінант Сергій Кіппа народився 12 грудня 1978 року у Вознесенську Миколаївської області на теренах нинішньої парафії Вознесіння Ісуса Христа Одесько-Сімферопольської дієцезії. У 1996-2001рр. вивчав турецьку мову у Київському національному лінгвістичному університеті. У 2001р. розпочав постулат, а згодом і новіціат в ордені Братів Менших. У 2003-2005рр. навчався у Вищій семінарії братів менших у Кальварії-Зебжидовській в Польщі. 2005 року перейшов до ордену Братів Менших Капуцинів та 2006 року продовжив навчання у Вищій семінарії братів менших капуцинів у Кракові (Польща). У 2009р. склав вічні обітниці, цього ж року 18 жовтня висвячений на диякона. Після завершення навчання 2010 року отримав ступінь магістра богослов’я та 22 травня прийняв пресвітерські свячення.

У 2010–2016 роках відповідав за душпастирство покликань у різних населених пунктах України, а також був магістром новіціїв. У 2016-2018 роках служив настоятелем спільноти ордену Братів Менших Капуцинів у Старокостянтинові, а в 2018-2022 роках був настоятелем парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкв та спільноти ордену Братів Менших Капуцинів в Києві. Із 2022 року служить настоятелем кустодії ордену Братів Менших Капуцинів в Україні (із 2019 року був її радником), 2025 року переобраний на посаді настоятеля кустодії на другий термін.

44731 Устилуг,
вул. Олени Хохол, 1

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. На початку 90-х років XIXст. у містечку проживало 1666 мешканців, 1906 року - 4177, 1921 року - 3728, нині місто має понад дві тисячі осіб. У 1940-1956рр. було райцентром.

У 1810 році на католицькому кладовищі в Устилузі завдяки зусиллям настоятеля капуцинського монастиря о. Леонарда збудували муровану каплицю, проте в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії початку 30-х років XIX століття вона ще не подається у складі місцевої парафії свв. Рози і Розалії (ймовірно, вважалась виключно чернечою).

44731 Устилуг

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. На початку 90-х років XIXст. у містечку проживало 1666 мешканців, 1906 року - 4177, 1921 року - 3728, нині місто має понад дві тисячі осіб. У 1940-1956рр. було райцентром.

У 1745 році місцева власниця Роза Розалія Поцейова із Загоровських уклала фундаторський акт про виділення коштів на будівництво в Устилузі костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів - першого на Волині. І вже наступного року сюди прибули перші ченці. Спорудження їхніх будівель розпочалось 11 травня 1751 року. 16 травня цього ж року між фундаторкою та архітектором Павлом Фонтаною було укладено угоду, яка регламентувала весь будівельний процес, загальною вартістю 120 тисяч злотих із поквартальною оплатою.

44712 Стенжаричі

Перша згадка про Стенжаричі датується 1565 роком. На початку ХІХ століття тут проживало 786 мешканців, 1906 року - 813, нині село має лише близько чотирьох сотень осіб.

Католики латинського обряду Стенжарич належали до парафії св. Антонія Падуанського у Коритниці. Вони до 30-х років XX століття відвідували парафіяльний мурований костел, споруджений 1864 року та освячений 1869 року єпископом Каспером Боровським.

45612 Торчин,
вул. Незалежності, 24а,
+380 (332) 791-803

Торчин вперше згадується 1093 року як поселення з дерев'яними укріпленнями, є також згадки у 1190 і 1193 роках, а також 1230 року. 1340 року став волосним центром Луцького повіту. З 1480р. був власністю луцьких єпископів та їхньою літньою резиденцією. 10 липня 1540 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 лютого 1546 року та 2 листопада 1660 року. На початку 90-х років XIXст. тут проживало понад 2700 мешканців, 1906 року - 4119, нині - понад 4500 осіб. З 1940р. є селищем (міського типу).

Парафія у Торчині постала 1548 року, а перший дерев'яний храм Пресвятої Трійці збудували на кілька років раніше. Спорудження нового дерев'яного костелу розпочали 1710 року, проте 1778 року його розібрали та збудували вже на новому місці останню дерев'яну святиню, яку у другому десятилітті XIXст. довелось фундаментально ремонтувати. Простояла вона аж до 1944 року.

45612 Торчин

Торчин вперше згадується 1093 року як поселення з дерев'яними укріпленнями, є також згадки у 1190 і 1193 роках, а також 1230 року. 1340 року став волосним центром Луцького повіту. З 1480р. був власністю луцьких єпископів та їхньою літньою резиденцією. 10 липня 1540 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 лютого 1546 року та 2 листопада 1660 року. На початку 90-х років XIXст. тут проживало понад 2700 мешканців, 1906 року - 4119, нині - понад 4500 осіб. З 1940р. є селищем (міського типу).

Перший (дерев’яний) храм Пресвятої Трійці у Торчині збудував ще до 1548 року (можливо, разом із заснуванням міста) місцевий власник єпископ Луцький Юрій Фальчевський, а парафію тут було утворено саме 1548 року, коли фінансово-матеріальне забезпечення костелу збільшив король Зигмунт І Старий. 4 грудня 1603 року фундацію також розширив єпископ-коад'ютор Луцький Мартин Шишковський.

35850 Новородчиці

Село Новородчиці вперше згадується 1470 року під назвою Новгородчиці. У 1889 році тут проживало не менше, ніж 284 мешканців, 1906 року - 464, нині воно має лише три сотні осіб. До 2020 року входило до Острозького району.

Католики латинського обряду Новородчиць належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у розташованому не так далеко Куневі, який нині входить до Хмельницької області та належить Кам'янець-Подільській дієцезії, а раніше був частиною Волині та Луцько-Житомирської і Луцької дієцезій. До І світової війни вони не мали своєї святині, постала вона лише у 20-х роках ХХ століття.