47721 Забойки

Перша згадка у документах про село – 1564 рік. Принаймні, від середини ХІХст. більшість населення становили польські переселенці та їх нащадки. 1890 року у Забойках проживало 1423 мешканців (1193 поляків і 230 українців), 1921 року - 1547, у тому числі 1121 поляків і 407 українців, 1931 року - 1587, 1939 року - близько 1800, нині - вісім сотень осіб. 1944 року поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові, але відвідували греко-католицьку церкву в Забойках, в якій богослужіння здійснювали козлівські душпастирі. Наприкінці 80-х років ХІХст. вони зіткнулись із труднощами доступу до храму, створеними греко-католицьким парохом, тому в селі створили комітет будівництва власної святині на чолі із настоятелем о. Еразмом Нойбургом.

47622 Таурів

Перша писемна згадка про Таурів (Таворів, Таборів) датується 1465 роком, згадується також у 1467-1474 роках. Принаймні, з другої половини XVI століття аж до ХХст. село належало львівським архієпископам, які віддавали його в оренду (зокрема, 22 травня 1570р. - аєп. Станіслав Сломовський, а 22 березня 1599 року - аєп. Ян Соліковський). 1880 року тут проживало 2158 мешканців, у тому числі 1327 поляків і 813 українців, 1921 року - 2041 поляків і 548 українців, 1939 року - 2940 жителів, нині - майже тисяча осіб. Село входило до Козовського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Таурова належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Ще наприкінці ХІХ століття у селі добивались спорудження власної святині. Навіть 1890 року Львівська курія передала на це частину коштів, проте їх використали на будівництво каплиці у Городищі.

4 вересня 2023 року для зручності користування порталом «Костели і каплиці України» опубліковано загальні списки святинь, пастирів і постів, щоб можна було швидко вибрати те, що цікавить.

Наведено в алфавітному порядку загальний список всіх населених пунктів України, які представлені на сайті нинішніми чи колишніми римсько-католицькими святинями. Кольоровий нмер на початку назви населеного пункту вказує на його приналежність до однієї із семи нинішніх українських дієцезій, а колір визначає регіон: зелений - західний, синій - північний і центральний, червоний - південний. При наведенні курсора на назву місцевості можна дізнатись із підказки, що з'являється, його дієцезію, область і район.

47633 Городище

Городище (Городисько) вважається дуже давнім поселенням, проте перші документальні згадки про нього датуються 1465, 1467 і 1468 роками. У 1504р. король Олександр подарував Городище львівським архієпископам, відтоді воно їм належало. На початку 80-х років ХІХ століття мало майже 1100 мешканців, з яких понад 810 були греко- і понад 230 римо-католиками, 1927 року - 2040, нині - менше тисячі осіб. Від 1936 року називалось Великим Городищем. Село входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Коли їх чисельність перевищила чотири сотні осіб, 1899 року в Городищі з ініціативи адміністратора козлівської парафії о. Яна Шлєнжака та управляючого архієпископським маєтком Ігнатія Баєвського постав комітет будівництва храму під керівництвом місцевого жителя Яна Криницького.

47631 Козлів

Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).

Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.

47535 Мечищів

Перша писемна згадка про Мечищів походить із 1438 року, село згадується також у 1497 році. 1880 року тут проживало 1383 мешканців, 1900 року - 1658 осіб. Переважна більшість його наслення була греко-католиками, нині у селі мешкає майже шість сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Мечищева спочатку належали до парафії у Бережанах, проте через віддаленість парафіяльного костелу послуговувались місцевою греко-католицькою церквою. Проте у 90-х роках ХІХ століття увійшли в конфлікт із греко-католицьким парохом, тому 1894 року (за чисельності три з половиною сотні осіб) прийняли рішення збудували власну святиню у селі.

47531 Котів

Перша письмова згадка про Котів (Кутів) датується 1416 роком, згадується також 1545 року. У XVII-XIX століттях ним володіли Потоцькі, за яких поселення отримало магдебурзьке право. Вони ж збудували замок, який пізніше перебудували на палац. У 80-х роках ХІХст. тут проживало понад 750 мешканців, у тому числі більше 620 греко- і понад 120 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше чотирьох сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Бережанах. Перша каплиця у Котові подається у схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із кінця 60-х років ХІХ століття, проте від 1890 року вказується як приватна (можливо, була в палаці чи на цвинтарі).