48573 Заболотівка,
вул. Нова

Перша письмова згадка про Заболотівку, засновану на південній околиці Улашківців, датується 1584 роком. Пізніше село згадується 1646 року у зв'язку із добудовою церкви. У 1890 році тут проживало 1010 мешканців (722 українців, 270 поляків і 18 німців), 1900 року - 1059, 1921 року - 1065, 1931 року - 1140. У 1953-1993 роках Заболотівка була частиною Улашківців. Станом на 2018 рік село має 537 осіб.

Католики латинського обряду Заболотівки спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. Їх чисельність в середині ХІХ століття перевищила три сотні, а наприкінці цього століття збільшилась на вісім десятків вірних, проте своєї святині у селі вони не мали.

48563 Милівці

Перша згадка в документах про Милівці датується 1424 роком, згадуються вони також у 1442 році та 1535 року, коли тут вже була церква. На початку XVIIст. отримали статус містечка, який пізніше втратили. У 80-х роках XIX століття у селі проживало понад дев'ять сотень мешканців, переважну більшість яких становили українці, а станом на 2018 рік село має близько шести сотень осіб.

Милівецькі католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх було приблизно вісім десятків, а на початку 60-х років цього століття, коли у селі постала цвинтарна каплиця, - майже півтори сотні вірян.

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

48560 Росохач

Перша документальна згадка про Росохач датується 1564 роком, коли в селі вже була дерев'яна церква. У 1857 році тут проживало 1358 мешканців, 1880 року - 1480 (переважно - українців), 1900 року - 1750, 1910 року - 1933, 1921 року - 1790, 1931 року - 2133, нині - 2018 року - 1674 осіб.

В середині ХІХ століття Росохач нараховував майже дві сотні католиків латинського обряду, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці, наприкінці цього століття їх вже було понад 360, а на початку 30-х років наступного століття - 330 вірян, проте увесь цей час своєї святині вони не мали.

48740 Нивра

Хоча перші писемні згадки про село датуються другою половиною XVст., проте відомо, що вже у першій його чверті воно було подаруване Кам'янецькій катедрі. У 80- роках XIXст. тут проживало майже 1400 мешканців, 1900 року - 1694, 1910 року - 1721, 1914 року - 1750, 1921 року - 1310, 1931 року - 1571, 1934 року - 1750. Наприкінці 1938 року на землях Баворовського заснували польську колонію на 57 сімей, 1939 року 80% населення становили українці. Нині село має понад вісім сотень осіб. Входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниври спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. В середині ХІХст. їх чисельність перевищила сім сотень, наприкінці цього століття досягла 120 вірних, а 1907 року, коли село вперше у схематизмах Львівської архідієцезії подається у складі новозаснованої парафіяльної експозитури у Турильчому, склала 140 осіб.

48542 Ягільниця,
вул. Центральна, 6

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) письмово згадується 1448 року, ї згадка у 1454 і 1473 роках. 1518 року отримала статус містечка, підтверджений 1581 року, та втратила його аж 1934 року. 1785 року тут проживало 761 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - 2906, 1900 року - 3111, 1910 року - 3070, 1921 року - 2702, 1931 року - 2795 (переважна більшість була поляками), 2018 року село мало лише 1199 осіб.

У 70-х роках XV століття в Ягільниці (на теренах Кам'янецької дієцезії) заснували парафію та збудували перший (дерев'яний) костел коштом місцевого власника Зигмунта Ягельницького, кам'янецького судді. Процес переходу цієї парафії до складу Львівської архідієцезії тривав із кінця XVIIIст. і завершився лише 1819 року. Сучасний мурований костел постав, швидше за все, теж у XVIIIст. (ймовірно, в останній його чверті та на іншому місці, ніж попередній) коштом Лянцкоронських, які володіли містечком із 1581 року, а після належного оснащення був консекрований під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії 1824 року.

82055 Тарнавка,
хутір Звягель

Колишнє село Звягель, яке у радянські часи як хутір приєднали до відомої із 1785 року Тарнавки, згадується документально 1443 року як Свелівці, 1553 року як Зухлівці, у XVIIст. - як Звяхлівці. У 1880 році в Тарнавці проживало 552 осіб (540 українців і 12 поляків), а Звягель мав 1890 року 366 мешканців (358 українців і 8 поляків), 1921 року - 396, 1931 року - 414, 1952 року - 48 (хутір). У 2018 році населення всієї Тарнавки разом із хутором Звягель становило 320 осіб.

Католики латинського обряду Тарнавки та Звягеля спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а в середині ХІХст. перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Тоді Тарнавка нараховувала понад сотню вірян, а Звягель - менше півсотні.

48713 Пилатківці

Поселення П(і/и)латківці відоме у джерелах від 1494 чи навіть 1415 років, згадується також у наступному столітті. У 1870 році тут проживало 1050 мешканців, 1880 року - 1127, 1900 року - 1236, 1910 року - 1187, 1921 року - 1064, 1931 року - 1299, 2014 року - 346 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було майже три сотні, і саме тоді вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Схематизм Львівської архідієцезії 1862 року вперше подає занедбану цвинтарну каплицю в Пилатківцях, але 1871 року вона вже не згадується (ймовірно, розібрали). Проте замість неї цього ж року з'явилась громадська цвинтарна каплиця в розташованих поруч Грабівцях, якою, швидше за все, і послуговувались пилатківські віряни.

48713 Жилинці

Жилинці відомі документально, за різною інформацією, від 1494 року, з першої половини XVст. чи навіть із 1387 року. У 1810 році тут проживало 389 мешканців, 1910 року - 850 (переважно - українці), 1914 року - 900, 1921 року - 831, 1931 року - 875, близькл вісім сотень, у тому числі 615 українців і 182 поляків, нині - лише чотири сотні осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а в середині ХІХст., коли їх чисельність досягла півтори сотні вірян, перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. І тривалий час своєї святині вони не мали.

48745 Збручанське

Село Збручанське вперше згадується як Новосілка 1393 роком (називалось також Новосілкою-Єпископською чи Новосілкою-над-Збручем), засноване у давньоукраїнські часи. Є численні документальні згадки у XVcт., потім було власністю кам'янецьких єпископів. На початку 80-х років тут проживало менше тисячі мешканців, 1900 року - 1350, 1921 року - 1016, 1931 року - 1126, 2014 року - 383 особи. Входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського..

Римсько-католицька спільнота села, що належала до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому, у другій половині ХІХ століття налічувала приблизно три сотні вірян. У 1867 році у Новосільці збудували та освятили під титулом св. Яна Непомуцького громадський мурований храм, який вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується у другій половині 70-х років цього ж століття.