77470 Одаї

Вперше у документах Одаї згадуються 1760 року, проте ще наприкінці ХІХ століття вони вважались лише присілком Марківців. Тоді у 80-х роках тут проживало близько 160 мешканців-католиків, причому приблизно порівно латинського та візантійського обрядів, 1939 року - 360 (260 українців обох обрядів та 100 поляків), 1943 року - 459, нині - понад 570 осіб. До 2020 року село входило до Тисменицького району.

Католики латинського обряду Одаїв спочатку належали до парафії св. Анни у Тлумачі, нараховуючи у середині ХІХ століття близько семи десятків вірян. Наприкінці цього століття їх чисельність перевищила сотню осіб, а 1913 року вони, налічуючи 160 вірних, перейшли до новозаснованої парафіяльної експозитури у Марківцях, яка 1925 року стала самостійною парафією Пресвятого Серця Ісуса.

Молодія входила до складу села Козмин, відомого у джерелах із 1334 року (тоді тут було зафіксовано місію ордену Братів менших (міноритів)). Наступна згадка про Козмин (3 квітня 1488 року) вважається датою заснування Молодії, проте достовірно це село задокументоване лише в австрійський період. 1782 року у ньому оселились перші німецькі колоністи (шваби). 1880 року тут проживало 4192 мешканців, нині - майже чотири тисячі жителів. До 2020 року село входило до Глибоцького району.

Коли перші німецькі колоністи оселились у Молодії, вся Буковина формально входила до складу Баківської дієцезії на чолі із єпископом, який резидував у Снятині, а буковинськими римо-католиками опікувались австрійські військові капелани. 1786 року, після утворення в Буковині парафій та її входження до Львівської архідієцезії, віряни Молодії чисельністю 72 особи, перебуваючи у складі парафії у Чернівцях, змушені були долати 11 кілометрів часом важко прохідного шляху до дерев'яної парафіяльної каплиці.

77470 Марківці

Марківці вперше у документах згадуються у 1435, 1461, 1464 роках. Від 1634 року протягом кількох століть були власністю монастиря домініканців у Тисмениці. У 1880р. у селі проживало 1025 мешканців, у тому числі 896 українців і 118 поляків, 1939 року - 1670 (1500 українців і 170 поляків), нині село має близько тисячі осіб. До 2020 року входило до Тисменицького району.

Місцеві католики латинського обряду відповідно належали до домініканської парафії свв. Миколая та Софії у Тисмениці. В середині XIXст. їх було менше чотирьох десятків, наприкінці цього століття - удвічі більше, а в першому десятилітті ХХст. їх чисельність перевищила дев'ять десятків вірних. Тоді і постав тут свій храм.

60321 Бояни

Бояни існували вже наприкінці XIV століття, проте перша письмова згадка про поселення датується 4 січня 1523 роком (є також згадки 8 квітня 1528 року і 3 квітня 1560 року). 1880 року у містечку проживало 5096 мешканців, 1890 року - 6194, у тому числі 3805 румунів, 1149 німців, 956 українців і 200 поляків, 1930 року - 4242, нині село має понад 4200 осіб. До 2020 року входило до до Новоселицького району.

На старому католицькому кладовищі в Боянах, розташованому неподалік костелу св. Яна Непомуцького, збереглась колишня парафіяльна цвинтарна мурована каплиця. Вперше вона згадується у схематизмі Львівської архідієцезії, складеному на початок 1862 року.

60311 Топорівці,
вул. Топорівська

Село Топорівці вперше документально згадується 1412 року, проте вважається заснованим раніше. На початку 90-х років ХІХ століття тут проживало понад 4400 мешканців, нині воно має приблизно таку ж кількість населення. До 2020 року входило до Новоселицького району.

Католики латинського обряду Топорівців належали до парафії св. Яна Непомуцького у Боянах. В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько шести десятків, наприкінці цього століття перевищила 120 осіб, а перед І світовою війною майже досягла 180 вірян. Саме тоді тут і розпочали будівництво своєї святині.

77474 Старі Кривотули

Перша згадка в документах про село - 30 липня 1436 року, згадується воно також у 1487 році. 1858 року тут проживало 785 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - понад 970, у тому числі дев'ять сотень греко- і три десятки римо-католиків, 1910 року - 1425, 1921 року - 1311. У 1922 році на північних землях села постала колонія польських військових осадників Воля Польська (Левада), і 1931 року село вже мало 1929 жителів. Проте 1940 року радянська влада виселила колоністів до Сибіру, а від колонії з часом не залишилось і сліду. Нині село нараховує понад 2300 осіб. До 2020 року входило до Тисменицького району.

Католики латинського обряду Старих Кривотул належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Отинії. В середині ХІХ століття їх чисельність становила понад сотню осіб, проте із 70-х років цього століття суттєво зменшилась, і наприкінці століття їх було лише трохи більше двох десятків, а перед Ісв. війною - чотири десятки. Своєї святині вони не мали.

60321 Бояни,
вул. Головна, 25,
f.b.: BukowinaBoian

Бояни існували вже наприкінці XIV століття, проте перша письмова згадка про поселення датується 4 січня 1523 роком (є також згадки 8 квітня 1528 року і 3 квітня 1560 року). 1880 року у містечку проживало 5096 мешканців, 1890 року - 6194, у тому числі 3805 румунів, 1149 німців, 956 українців і 200 поляків, 1930 року - 4242, нині село має понад 4200 осіб. До 2020 року входило до до Новоселицького району.

У 1786 році у Боянах було засновано капеланію, яку спочатку адміністрували душпастирі із парафії св. Архангела Михаїла у Садгорі. Принаймні, із 1833 року аж до середини 70-х років капеланію обслуговував адміністратор (потім - настоятель) о. Йосиф Барвульський. За цей час чисельність вірян в капеланії, яка охоплювала десяток населених пунктів, збільшилась із чотирьох сотень до понад 1300 осіб. Послуговувались звичайним будинком, пристосованим для богослужінь.

78450 Середній Майдан,
Граничний Майдан (Святий Йосиф)

Майдан Граничний, який із 1900-х років називали Святим Йосифом, був східним присілком відомого із 1679 року села Середній Майдан. У 80-х роках ХІХст. у ньому оселились німецькі колоністи. У 1880-1908рр. комітет, очолений настоятелем парафії Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних в Коломиї-Маріївці о. Каролем Пшиборовським, сприяв викупу місцевих земель німцями-католиками, до яких пізніше долучились також поляки-католики із навколишніх сіл. У 1786р. у Граничному Майдані проживало 52 мешканців, 1880 року - 70, а перед Ісв. війною і пізніше - вже більше тисячі. Наприкінці ІІсв. війни мешканців Святого Йосифа виселили на західні землі Польщі, а його терени відійшли до сусідніх сіл.

У 1883-1884 роках у Граничному Майдані оселені тут німці-колоністи, які разом із вірянами сусідніх сіл належали до вже згаданої парафії у Коломиї-Маріївці, збудовали дерев'яний однонефний храм із невеликою вежею. 1891 року його було освячено під титулом Опіки св. Йосифа (згадується у схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із 1894 року). В ньому регулярно кожної неділі та на свята відбувались богослужіння.

SURREXIT VERE ALLELUIA! Завдяки Божому Провидінню ми дожили до ще одного Великодня у 2026 році, Великого Дня Воскресіння нашого Спасителя Ісуса Христа.

Вже понад чотири роки вся Україна переживає несправедливу війну, коли Російська Федерація напала на сусідню країну. Наші вірні страждають фізично та психічно під час ракетних атак та атак безпілотників. Я особисто пережив це під час свого перебування в Харкові минулого року.

Під час Великодня ми згадуємо розп'яття та вбивство Сина Божого, Його поховання у печері подалі від свого народу. Однак Він воскрес із мертвих і живе в Церкві у Своїх послідовниках, які вірять у життя вічне.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів, яке 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки), відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560 осіб. Село до 2020 року входило до Галицького району.

Католики латинського обряду Гербутова належали до кармелітської парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ століття - вже майже чотири сотні вірних. Саме тоді тут і була споруджена власна мурована святиня, яка у схематизмах Львівської архідієцезії згадується, починаючи із 1914 року.