MŁODIATYN. Dawna kaplica p.w. Matki Bożej Częstochowskiej (1937 - 1939). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78271 Молодятин

Молодятин відомий у джерелах від 1560 року під первісною назвою Дем'янівка, мешканці якої приблизно 1576 року (можливо, після татарського руйнування) оселись неподалік, заснувавши, власне, Молодятин. Згадується також 1631 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько тисячі селян, нині - понад 1800 осіб.

За інформацією схематизмів Львівської архідієцезії, католиків латинського обряду у Молодятині протягом другої половини ХІХ століття було приблизно чотири десятки вірних, Перед І світовою війною їх чисельність зменшилась до двох з половиною десятків, а в середині 30-х років ХХ століття становила трохи більше трьох десятків осіб.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: listopad, 03
1596 - єпископ Павло Волуцький консекрував новоспоруджений костел св. Флоріана у шаргороді на Вінничині;
1935 - о. Михайло Завадецький освятив новоспоруджену каплицю-пам'ятник полеглим польським воїнам на цвинтарі у Зборові на Тернопільщині;
2009 - храм св. Станіслава у Чорткові на Тернопільщині проголошено санктуарієм Матері Божої Святого Розарію;
- костел св. Миколая у Лановичах на Львівщині проголошено санктуарієм Матері Божої Салетинської;
2018 - єпископ Яцек Пиль освятив новий вівтар в каплиці Всіх Святих у Феодосії в Криму;

SŁOBODA (Słoboda Rungurska). Dawna kaplica p.w. św. Barbary (Warwary) (1884). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78278 Слобода

Село відоме у документах від 1646 року як Золотий Потік, пізніше згадувалось як містечко. 1722 року його мешканців звільнили від сторожової служби при Печеніжинському замку, внаслідок чого за ним закріпилась назва Слободи (Рунгурської). Від 70-х років ХІХст. Слобода поступово стала головним нафтодобувним осередком в Галичині і одним із найбільших в Європі. 1870 року у селі проживало 703 мешканців, 1880 року - 874, 1910 року - 1298, нині - більше тисячі осіб. 7 червня 1946 року Слободу Рунгурську перейменували на Слободу.

Вперше Слобода Рунгурська згадується у схематизмах Львівської архідієцезії приблизно у середині 70-х років ХІХст. разом із Ронгурами у складі парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї, причому чисельність католиків латинського обряду тоді не перевищувала десятка осіб. У 1884 році тут вже було дві сотні вірних (переважно власники і працівники нафтовидобутку). І саме тоді з ініціативи місцевого промисловця Станіслав Щепановський на подарованій ним земельній ділянці коштом власників копалень та працівників збудували дерев'яну каплицю.

Peczeniżyn. Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1873). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78274 Печеніжин

У документах Печеніжин вперше згадується 1 липня 1443 року, є також згадки у 1472 і 1489 роках. Від середини XVIIст. вважався містечком, але магдебурзьке право отримав лише 1766 року. У 80-х роках ХІХст. став розвиватись завдяки нафтодобувній і нафтопереробній промисловості. Від 1898р. - центр повіту. 1880 року тут проживало 4670 мешканців, 1913 року - сім тисяч, у тому числі 4100 українців і 600 поляків, 1921 року - близько шести тисяч, 1935 року - 7.1 тисяч, нині - понад 5300 осіб. У 1929р. увійшов до Коломийського повіту, 1939 року став селище (міського типу) та ненадовго райцентром.

Католики латинського обряду містечка, яких у першій половині 70-х років ХІХст. налічувалось від двох до двох з половиною сотень, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. У травні 1873 року створений ще 30 березня комітет будівництва костелу у Печеніжині на чолі із коломийським священником о. Марцелієм Дидинським закупив земельну ділянку під дерев'яний храм, який збудували цього ж року. Його освятив 8 грудня коломийський настоятель о. Валерій Буш.

IWANO-FRANKIWSK (Stanisławów, Stanisław). Dawny kościół p.w. Matki Bożej Neustającej Pomocy («Ave Maria») (1903 - 1908). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

76000 Івано-Франківськ,
вул. Гординського, 20

Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.

Гімназійний костел Матері Божої Неустанної Допомоги («Аве Марія») постав у Станіславі в період 1903-1908 років (у джерелах зустрічаються дати 1903, 1904 чи 1905 років, які стосуються завершення певних етапів його будівництва). Схематизми Львівської архідієцезії датують цей храм та його освячення під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги 1905 роком, проте подають лише із 1907 року (про повне закінчення спорудження костелу повідомив 1908 року «Кур'єр Станіславський»).

IWANO-FRANKIWSK (Stanisławów, Stanisław). Dawny kościół p.w. św. Józefa (1911 - 1913, 1921 - 1924). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

76000 Івано-Франківськ,
вул. М. Мочульського, 1

Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.

Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії поселення Княгинин-Колонія виділене із села Княгинин, що оточувало тодішній Станіслав, 1899 року. І тоді в Колонії налічувалось шість сотень католиків латинського обряду, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. А 1911 року, коли, знову ж таки, вперше у схематизмах згадується місцева дерев'яна каплиця, в якій станіславівські душпастирі звершували богослужіння кожної неділі та на свята, - вже понад 2600 вірних.

IWANO-FRANKIWSK (Stanisławów, Stanisław). Kościół p.w. Chrystusa Króla (1925 - 1939). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

76000 Івано-Франківськ,
вул. Вовчинецька, 92,
+380 (34) 275-63-90,
www: rkc.if.ua,
f.b.: 1245613598843528

Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.

В Станіславові у 20-х роках ХХст. вже існували костели св. Йосифа, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, гімназійний 'Ave Maria', а також парафіяльний Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (колишня колегіата). Саме до цієї парафії належали римо-католики села Княгинин-Гірки, яке 1924 року приєднали до Станіславова. Ще 1922 року тут постав комітет за участю вікарія о. Людвика Пецяка, який спочатку мав на меті відбудову знищеного війною домініканського дитячого закладу та будівництво каплиці.

24.10.2024 Filmy biskupa Mariana Buczka i nie tylko

Na tej stronie znajdują się filmy powstałe w latach 2012-2024 przez biskupa Mariana Buczka we współpracy z producentem i reżyserem Oleksandrem Uszakowem z Kijowa z udziałem ukraińskich biskupów, księży i świeckich, a także inne filmy. Wszystkie poświęcone są historii i teraźniejszości Kościoła rzymskokatolickiego na Ukrainie, jego arcypasterzom w okresie prześladowań Kościoła przez władze komunistyczne Związku Radzieckiego, a także w okresie odbudowy i umacniania Kościoła na niepodległej Ukrainie. Filmy są regularnie emitowane w ukraińskich kanałach telewizyjnych, można je także oglądać na platformie YouTube.