RADZIECHÓW. Kościół św. Józefa, Oblubieńca Najświętszej Maryi Panny (2022 - 2024). Lwowski obw., Czerwonogradski r-n

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова раніше належали до парафії у Станині, перенесеної сюди у 1775-1776 роках. Тоді ж розпочали будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яке завершили 1828 року. Від 1945 року цей храм радянська влада використовувала в якості військового клубу, а 1972 року його було повністю зруйновано.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: kwiecień, 15
1843 - консекровано костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі на Івано-Франківщині;
1901 - піднесений до гідності титулярного архієпископа Darnis єпископ-помічник Львівський Йосиф Вебер;
1906 - єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму;
1928 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував храм cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині;
2012 - о. Леонід Ткачук освятив дзвін над вежею каплиці Божого Милосердя i св. Шарбеля у Харкові-Рогані;

TADANIE. Kościół p.w. Nawiedzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Tekli (1734). Lwowski obw., Lwowski r-n

80450 Тадані

Тадані відомі у документах з 1440 року, є згадка також у 1448, 1451, 1453 і 1454 роках. Якийсь час були містом, остаточно втративши цей статус у XIX столітті. 1880 року тут проживало 821 мешканців, у тому числі 589 українців і 222 поляків, нині село нараховує чотири з половиною сотні осіб. Входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафія у Таданях, заснована 29 червня 1610 року коштом Станіслава Рогальського, 1615 року отримала також десятину з доходів по селу Горпин. Приблизно у ті ж часи було споруджено перший дерев'яний костел під титулом свв. Петра і Павла. Після того, як 1686 року вдалось через суд відстояти права парафії на фундацію Рогальського, збудували наступний дерев'яний храм.

STOKI - Wilawcze. Dawna kaplica bez wezwania (1932 - 1934). Lwowski obw., Lwowski r-n

81221 Стоки

Перша письмова згадка про Стоки датується 1407 роком, згадуються також 21 листопада 1421 року. Присілок Вілявче утворився не пізніше ХІХ століття як садиба місцевого землевласника, а потім - винокурний завод і млин. 1880 року у Стоках проживало 646 мешканців (586 українців і 60 поляків), 1910 року - 1022, 1921 року - 1110, у тому числі 856 греко- і 232 римо- католиків. Нині Стоки мають близько чотирьох сотень жителів, а Вілявче є окремим селом із населенням близько 170 осіб. Села входили до Перемишлянського району, 2020 року увійшли до Львівського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Бібрці. Протягом ХІХ століття і аж до 1911 року їх було менше десяти осіб, а вже 1912 року схематизм Львівської архідієцезії подає аж 129 вірян та дерев'яну каплицю, споруджену 1911 року у присілку Стоків Вілявчому.

SARNIKI - Rehfeld. Dawna kaplica bez wezwania (1871). Lwowski obw., Lwowski r-n

81250 Серники

Серники, які називали також Сарніками і навіть до 2018 року Сірниками, згадуються у документах від 1552 року. У 1786 році на землях села німецькі переселенці-католики заснували колонію Рефельд. У 1880р. у Сарниках проживало 535 мешканців, переважна більшість яких була українцями, а в Рефельді - 117, у тому числі 94 німців. 1936 року в Рефельді було 113 німців. Нині колишній Рефельд є частиною Серників, населення яких - близько 450 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а 2020 року увійшло до Львівського.

Католики латинського обряду села і колонії належали до парафії св. Миколая у Бібрці. В середині ХІХ століття Рефельд мав близько 130 вірян, а Серники - лише десяток, а 1871 року - 120 і 58 осіб відповідно.

PRZEMYŚLANY. Kościół p.w. św. Ap. Piotra i Pawła (167?). Lwowski obw., Lwowski r-n

81200 Перемишляни,
вул. Чуперносівська, 3,
+380 (3263) 223-28,
www: przemyslany-sdb.com

Перша писемна згадка про Перемишляни датується 1437 роком. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, відновлене 1728 року та підтверджене у 1733 році. 1857 року тут проживало 3167 мешканців, 1870 року - 2922, 1880 року - 3834, нині - понад 7 тисяч осіб. У 1860р. Перемишляни стали центром повіту, а з 1939 року (за винятком 1962-1964 років) були райцентром, 2020 року увійшли до Львівського району.

Перший (дерев'яний) костел у Перемишлянах існував вже перед 1623 роком, але був спалений татарами. Вважається, що парафію у місті було утворено 1642 року коштом Анни Кшельчицької-Мрожкової, проте метричні книги велись із 1633 року (ймовірно, що наступний храм постав тоді ж чи навіть раніше).

WOŁKÓW. Dawny kościół p.w. Najswiętszego Serca Jezusa (1900 - 1901). Lwowski obw., Lwowski r-n

81242 Вовків

Вовків документально відомий від 1440 року. 1890 року тут проживало 757 мешканців, 1921 року - 909, 1931 року - 955, а нині - понад 460 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах. В середині та навіть наприкінці ХІХ століття їх кількість лише незначно перевищувала сотню вірних, проте саме на початку наступного століття тут збудували свою святиню.

KROSIENKO. Dawna kaplica bez wezwania (1908 - 1912). Lwowski obw., Lwowski r-n

81215 Коросно

Вперше письмово село згадується 1444 року, є також згадка у у документах 1469, 1512 і 1515 років. На початку 80-х років ХІХ століття у ньому проживало трохи більше тисячі мешканців, нині - приблизно стільки ж. У дорадянські часи називалось Кросценко чи Кросенко, а в радянські та аж до 2021 року - Коросне. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Коросна належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах. У середині ХІХ століття їх було вже дві сотні, а наприкінці - понад півтисячі, проте спорудження своєї святині у селі вони розпочали лише 1908 року, коли їх чисельність перевищила 550 осіб.