ФЕДОРІВКА. Каплиця Божого Милосердя (185? - 186?, 200?). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23522 Федорівка,
вул. Соборна, 83

Федорівка існувала, принаймні, від початку XVIII століття (спроби віднести її заснування аж до XVст. недостатньо обгрунтовані). 1893 року тут проживало 799 мешканців, 1905 року - 876, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Швидше за все, католики латинського обряду Федорівки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І раніше вони свого храму не мали.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 18
1828 - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині;
1899 - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині;
1991 - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри;
1996 - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним;
2000 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді;
2002 - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський;
- кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
2003 - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського;
2007 - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської;
2021 - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові;

МИХАЙЛІВКА (Михайлівка Мурафська). Костел св. Архангела Михаїла (1995 - 2004). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23523 Михайлівка,
вул. Соборна, 72а,
+380 (4344) 256-98

За переказами, 1651 року тут постав сторожовий пункт козаків Богдана Хмельницького на чолі із козаком Михайлом. Утворений таким чином хутір, який потім розрісся до села, назвали Михайлівкою. 1799 року у ній проживало 2009 мешканців, 1863 року - 960, у 80-х роках - понад 740, 1893 року - 1118, 1905 року - 1510, нині - понад півтори тисячі осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року - до Жмеринського.

Близько третини мешканців села, що сповідували католицизм латинського обряду, належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, проте своєї святині у Михайлівці не мали. У 1991 році вони облаштували каплицю у реконструйованій дерев'яній будівлі колишнього магазину, в якій вже 24 листопада відбулась перша Меса.

КУМАНІВ - Андріївка. Костел Преображення Господнього (1745). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

32013 Куманів, Андріївка

Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.

ЧОРНИЙ ОСТРІВ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1797 - 1820). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31310 Чорний Острів,
вул. 1 Травня, 96

Поселення вперше документально згадується 1366 року як Чорний Городок, однак у другій половині цього ж століття (зокрема, в 1493 і 1495 роках) - це вже Чорний Острів. Магдебурзьке право отримав 1556 року. На початку 80-х років тут проживала тисяча мешканців, нині селище (міського типу), яким він став 1957 року, має менше тисячі осіб.

Перший (дерев'яний) костел у Чорному Острові збудував місцевий власник Михайло Корибут Вишневецький у XVII столітті, проте цей храм був повністю знищений нападниками. Вважається, що спорудження мурованого храму розпочав 1797 року черговий власник Михайло Пшездецький, проте, за інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, його будівництво розпочали ще 1720 року Вишневецькі, які володіли містом до 1744 року (втім, може тоді постав наступний дерев'яний костел на заміну зруйнованому).

ГОРОДЕНКА. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1745 - 1754). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року. У XVст. тут збудували замок, а 13 лютого 1668 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року тут проживало понад 5 тисяч мешканців, 1870 року - 8824, у тому числі 4726 греко- і 857 римо-католиків, 1900 року - 11613, 1921 року - 10054, у тому числі 5390 українців і 1571 поляків, 1939 року - 14 тисяч, нині - 9 тисяч осіб. З автрійських часів місто було центром повіту, з радянських - райцентром, а від 2020 року входить до Коломийського району.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня (дерев'яна), яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років. Черговий городенківський дерев'яний храм занотовано 1721 року.

ВІКНО. Колишня каплиця-усипальниця без титулу {Ценських} (1857). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78125 Вікно

Село Вікно документально відоме із 1453 року, згадується також у 1485р., а 1591 року вважалось містечком, проте втратило цей статус у XVII столітті. 1880 року тут проживало 1278 греко- і 76 римо-католиків, нині - понад 1300 осіб. Зі середини XVIIIст. селом володіла родина Ценських, а після смерті Тадеуша було у власності його сина - майбутнього таємного єпископа Яна Ценського, який тут господарював у 1929-1933 роках до поступлення в семінарію. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Вікнянські католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У 1857 році, коли у селі його власник Удальрик Ценський збудував на місцевому цвинтарі та освятив родинну муровану каплицю-усипальницю, яка півстоліття служила громадською, їх було 117 вірян.

ПОТОЧИЩЕ. Колишня каплиця без титулу (1925). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78135 Поточище

Поточище згадується 1565 року як село, в якому вже була церква, а отже постало раніше. 1857 року тут проживало 1974 мешканців, 1880 року - 2547, у тому числі близько двох тисяч греко- і сотні римо-католиків, нині - півтори тисячі осіб. Називалось також Поточиськ(а/е), проте 1946 року його перейменували на Поточище. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У середині ХІХ століття їх було менше сотні, наприкінці - приблизно 270, а перед І світовою війною та у першій половині 20-х років їх кількість збільшилась майже чотирьох сотень (за рахунок німецьких та польських переселенців).