47350 Зарудечко
Зарудечко вважається відомим із XVII століття, проте перша письмова згадка датується 1810 роком, згадується також у 1837 році. У 1880-х - 1890-х роках тут проживало до 170 мешканців, 1921 року - 228, нині - лише трохи більше сотні осіб. До 2020 року село входило до Збаразького району.
Католики латинського обряду села належали до бернардинської парафії св. Антонія Падуанського у Збаражі. На початку 60-х років XIXст. їх було близько 130, наприкінці цього століття - 165, а в 1909-1910 роках, коли у селі постала каплиця, - майже дві сотні осіб.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 13 | |
| 1932 | - освячено костел cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 2010 | - єпископ Леон Дубравський консекрував новозбудований костел Матері Божої Фатімської у
Майдані-Вербецькому на Хмельниччині; - єпископ Мар’ян Бучек освятив ікону святого Йосифа в каплиці св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Макіївці на Донеччині; |
| 2015 | - призначено Апостольським нунцієм в Україну архієпископа Клаудіо Ґуджеротті; |
47315 Старий Вишнівець
Вишнівець вперше письмово згадується 1395 року, а також у 1463 і 1494 роках. Наприкінці цього століття отримав магдебурзьке право. Ріка Горинь розділила його на Новий Вишнівець і Старий Вишнівець. У 1906р. у Новому Вишнівці, який був центром волості, проживало 3632 мешканців, у Старому Вишнівці - 1811, нині селище (Новий) Вишнівець має понад 3100 осіб, а село Старий Вишнівець - 1625. До 2020 року Вишнівці входили до Збаразького району.
Вважається, що з кінця XV століття у Старому Вишнівці вже був парафіяльний костел, проте інформація про нього відсутня. І, швидше за все, він не вцілів внаслідок бурхливих подій, які розпочались у середині XVII століття. Ймовірно, що із 80-х років цього століття місцеві католики латинського обряду належали до парафії у (Новому) Вишнівці кармелітів босих, які, принаймні, від 1684 року вже вели записи хрещення.
47313 Вишнівець
Вишнівець вперше письмово згадується 1395 року, а також у 1463 і 1494 роках. Наприкінці цього століття отримав магдебурзьке право. Ріка Горинь розділила його на Новий Вишнівець і Старий Вишнівець. У 1906р. у Новому Вишнівці, який був центром волості, проживало 3632 мешканців, у Старому Вишнівці - 1811, нині селище (Новий) Вишнівець має понад 3100 осіб, а село Старий Вишнівець - 1625. До 2020 року Вишнівці входили до Збаразького району.
8 жовтня 1644 року місцевий власник Ярема Михайло Вишневецький підписав акт фундації у місті костельно-монастирського комплексу кармелітів босих. Будівництво мурованих храму св. Анни та монастиря розпочалось вже наступного, 1645 року, проте внаслідок військових дій козацько-польського конфлікту так і не було завершене. 1655 року ченці та більшість католиків загинули під час козацького наступу на місто, а в 70-х роках цього ж століття турки знищили замок, спалили костел і монастир, замордувавши також ченців.
47112 Кути
Перша письмова згадка про Кути (Кутно) датується 1513 роком, згадується поселення також у 1570 і 1583 роках. На початку XX століття тут проживало 780 мешканців, 1906 року - 838, 1931 року - 1015, нині - приблизно п'ять з половиною сотень осіб. До 2020 року село входило до Шумського району.
Місцеві римо-католики належали спочатку до старої (францисканської) парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у сусідньому Шумську, а після її закриття у 30-х роках XIX століття - до нової парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у тому ж Шумську. Своєї святині вони не мали.
47350 Мусорівці
Перша згадка у документах про Мусорівці (Мусуровці, Мосуровці) припадає на 9 липня 1463 року. На початку 90-х років XVIIIст. село стало власністю родини Пєгловських, які відтоді ним володіли. Наприкінці XIXст. тут проживало близько 720 мешканців, 1906 року - 700, проте нині воно має лише дві сотні осіб. До 2020 року входило до Збаразького району.
Від 1793 року нечисленні католики латинського обряду села належали до новоствореної парафії Зіслання Святого Духа у Вишгородку. Так співпало, що того ж року село придбав впливовий на Поділлі і Волині Ян-Онуфрій Пєгловський, улюбленець останнього короля Польщі Станіслава Августа Понятовського. Проте вже наприкінці XVIII століття воно перейшло до його родича Августина Пєгловського.
47432 Вишгородок
Першу писемну згадку про Вишгородок (Вигошев) містить Іпатієвський літопис під 1152 роком, згадується також 1482 року. У 50-х роках XVIст. отримав магдебурське право. В складі Російської імперії став центром волості. У 1888 році у містечку проживало 1768 мешканців, на початку XXст. - близько 2150, 1906 року – 2587, 1911 року - 2627, нині село має менше семи сотень осіб. До 2020 року входило до Лановецького району.
Перший костел у Вишгородку (можливо, мурований) згадується 1726 року в актах Луцького синоду як опущений (ймовірно, частково знищений). Наступний, мурований постав у другій половині XVIII століття, коли містечко стало власністю родини Ржищевських.
47335 Колодне
Вперше у документах Колодне (Колодень, Колодно) згадується 9 липня 1463 року, причому як містечко, є згадка також у 1465 році. Після нападу на нього татар у 1589 році стало селом. У 1906 році тут проживало 2458 мешканців, 1913 року - 2471, нині - понад 1400 осіб. До 2020 року входило до Збаразького району.
Католики латинського обряду Колодного, як не дивно, належали до порівняно дуже віддаленої парафії у Тернополі Львівської архідієцезії. У 1782-1783 роках у селі коштом місцевого власника Михайла Жевуського збудували громадський храм в пруському стилі з дерева та цегли за зразком саксонської каплиці у Варшаві. Цього ж, 1783 року Колодне разом із святинею передали в юрисдикцію Луцької дієцезії.
47114 Сураж
Перша писемна згадка про Сураж датується 1390 роком. Принаймні, від 1589 року був містечком. У 1640р. місцева власниця Анна Алоїза Острозька (у шлюбі Ходкевич) пожертвувала Сураж заснованому нею єзуїтському осередку в Острозі. Ченці сприяли розвитку містечка, торгівлі лісом, запровадили ремісничі цехи, але після ліквідації ордену Сураж занепав та став селом. У 1906р. тут проживало 1279 мешканців, нині - понад 1300. До 2020 року входив до Шумського району.
Членство у запроваджених єзуїтами у Суражі ремісничих цехах могли набути лише католики, чисельність яких у містечку після переходу із православ'я суттєво зросла. Ними духовно опікувались ченці-єзуїти із збудованого тут невеликого монастиря. 1730 року поряд постав мурований костел.
4710? Шумськ
Вперше Шумськ письмово згадується 1149 роком, потім - у 1199, 1233 і 1259 роках. 1881 року у містечку проживало понад півтори тисячі мешканців, на початку 90-х років XIXст. - близько 2300, 1906 року - 4411, нині - 5400 осіб. У 1939р. втратив статус містечка, отримав назву Шумське, 1940 року став райцентром, а 1960 року - селищем міського типу. У 1999р. відновлено статус міста та назву Шумськ. 2020 року увійшов до Кременецького району.
Шумський костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії францисканців конвентуальних першої половини XVIIIст. царська влада 1832 року віддала православним. До кінця 50-х років XIXст. місцеві римо-католики Шумська змушені були користуватись маленькою цвинтарною каплицею, доки у 50-х роках цього століття не збудували другий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Проте цей храм тепер вже радянська влада спочатку зачинила, перетворивши його на часткову руїну внаслідок варварського використання, а в квітні 1985 року повністю знищила, залишивши від нього лише фундамент.
47101 Шумськ,
майдан Незалежності
Вперше Шумськ письмово згадується 1149 роком, потім - у 1199, 1233 і 1259 роках. 1881 року у містечку проживало понад півтори тисячі мешканців, на початку 90-х років XIXст. - близько 2300, 1906 року - 4411, нині - 5400 осіб. У 1939р. втратив статус містечка, отримав назву Шумське, 1940 року став райцентром, а 1960 року - селищем міського типу. У 1999р. відновлено статус міста та назву Шумськ. 2020 року увійшов до Кременецького району.
Збудований у 1715-1741 роках мурований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії францисканців конвентуальних, які не пізніше середини XVIIст. завдяки місцевому власнику Данилу Єло-Малинському осіли у Шумську (парафію утворено 1722 року), царська влада у 1832р. віддала православним, а ченців вигнала із монастиря. До кінця 50-х років XIXст. римо-католики Шумська змушені були понад два десятиліття користуватись маленькою цвинтарною каплицею.
Костели і каплиці України