 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
32600 Нова Ушиця,
вул. Перемоги,
f.b.: 687837705306159
Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.
Римо-католики містечка, що належали до парафії у Вербовці, 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Великій Струзі. У 1859-1861рр. у Новій Ушиці збудували мурований костел Преображення Господнього та згодом утворили самостійну парафію, яку до 80-х років ХІХст. продовжували обслуговувати великострузькі душпастирі. Проте пізніше саме новоушицькі священники стали опікуватись колишньою материнською парафією.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: październik, 08 | |
| 1658 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський; |
| 1743 | - єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині; |
| 1752 | - храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський; |
| 1753 | - храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський; |
| 1775 | - єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським; |
| 1784 | - єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською; |
| 1789 | - єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині; |
| 1922 | - костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський; |
| 2005 | - новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі; |
| 2011 | - єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у
Крижополі на Вінничині; - єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині; |
| 2017 | - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму; |
| 2021 | - єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині; |
32600 Нова Ушиця
Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.
Католики латинського обряду містечка спочатку належали до парафії у Вербовці, проте 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Струзі. У 1859-1861 роках у Новій Ушиці коштом місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього неоготичний мурований костел. Храм також отримав муровану дзвіницю на три дзвони.
79491 Львів-Брюховичі,
вул. Потічок, 6,
+380 (32) 234-64-61,
f.b.: teresalviv
Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.
Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.
У ІІ половині XIXст. у Брюховичах спорудили першу та другу дерев'яні каплиці, якими послуговувались до 1930 року, коли було освячено мурований костел Христа Царя. У 1918 року було створено парафіяльну експозитуру, яка стала самостійною парафією 1923 року. Після ІІсв. війни храм перейняли православні, а у 90-х роках його віддали греко-католикам.
32632 Струга,
вул. Шкільна,
+380 (3847) 263-72)
В документах Струга згадується у 1530-1540 роках як спустіле село (отже було засноване ще раніше), є також згадка у 1566 і 1578 роках. У ХVIIст. з виникненням другого села під назвою Струга стару Стругу назвали Великою, а нову - Малою або Стружкою. У ХІХст. та до Ісв. війни була центром волості. 1893 року тут проживало 1886 мешканців, 1905 року (село вже називалось просто Стругою) - 2595, нині - майже півтори тисячі осіб. Входило до Новоушицького району, а від 2020 року стало частиною Кам'янець-Подільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії у Вербовці. Невеликий мурований костел у Струзі збудували 1814 року коштом родини місцевих власників Стемповських. Мав три вівтарі, головний з яких містив скульптурку Господа Ісуса Розіп'ятого. Його консекрував у 1818 році єпископ Францішек Мацкевич під титулом Всіх Святих. Цього ж року завдяки досить значній фундації від 24 травня (ймовірно, теж Стемповських) тут постала самостійна парафія, виокремившись із вербовецької, та почали вести метричні книги.
23420 Вербовець,
вул. Зарічна, 6,
+380 (4356) 346-66
Перша документальна згадка про Вербовець датується 1439 роком, згадується також у 1530, 1542 і 1566 роках. 7 червня 1607 року село отримало магдебурзьке право, приблизно тоді місто мало 3661 мешканців. У 1796-1804рр. Вербовець був центром повіту. 1893 року тут проживало лише 2584 жителів, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.
Перший дерев'яний костел св. Архангела Михаїла у Вербовці, збудований коштом короля Зигмунда ІІІ Вази, постав 1607 року, коли поселення отримало магдебурзьке право, проте станом на 1717 рік храм вже був руїною. Відновлена у 1752 році дерев'яна святиня згоріла в ніч на Пасху 1798 року від розведених вогнищ. Від 1752 року тут також велись метричні книги.
46011 Тернопіль,
вул. Бандери, 57,
+380 (352) 26-04-50,
f.b.: 61555900632868
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
У Тернополі парафія та перший костел постали не пізніше 1550 року, наступний храм почали будувати у 60-х - 70-х роках цього ж століття, проте тоді не завершили. Закінчили спорудження цієї чи іншої мурованої святині під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1623 року, з другої половини XVIIст. додалась присвята ще й св. Йоану Хрестителю. Після турецького нападу 1675 року костел ще 1690 року стояв зруйнованим, але вже 1697 року його відремонтували. Втім, навіть 1740 року храму бракувало склепіння над навою, а склепіння в пресбітерії та дві стіни взялись тріщинами. Його так і не змогли відремонтувати, тому 1784 року австрійський уряд наказав його демонтувати. Від цього часу понад століття тернопільська парафія послуговувалась домініканським костелом св. Вікентія Ферерра.
460?? Тернопіль,
ріг вул. Руської і Шевченка
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
Парафія та перший костел у Тернополі постали не пізніше 1550 року, коли згадується їх настоятель. Наступний храм розпочав будувати місцевий власник (від 1576 року) Костянтин Острозький, проте не встиг завершити до передчасної смерті 1588 року (він же відновив парафію та збільшив її матеріально-фінансове забезпечення).
Інша маленька ('parva') мурована святиня в Тернополі згадується під титулом св. Валентина на зламі XVI і XVII століть поблизу Львівської брами, проте після турецького нападу 1675 року вона станом на 1690 рік вже була руїною.
