81473 Задністря

У 80-х роках XVIII століття на північних землях села Чуква було засновано німецьку колонію, яка згодом стала оремим селом Нойдорф. В період 1880-1900 років тут проживало півтори сотні мешканців, 1921 року - 170 селян. 14 травня 1928 року село перейменували на Задністря, нині воно має близько 460 осіб.

Переважна більшість мешканців Нойдорфа була католиками латинського обряду, і належали вони до парафії Усікновення св. Йоана Хрестителя у Самборі. В середині XIX століття їх чисельність досягала двох сотень, 1868 року було 189 вірян.

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая у (Новому) Самборі стала вже існуюча (принаймні, у 70-х роках XIVст.) церква св. Параскови, а парафію було засновано перед 1390 роком.

81400 Самбір,
вул. С. Бандери

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Кладовище у Самборі, на якому хоронили як українців, так і поляків, постало ще у XVIII столітті за мурами міста. У схематизмах Перемишльської дієцезії мурована каплиця на цьому цвинтарі згадується, принаймні, від 1855 року як громадська та пристосована для богослужінь.

81402 Самбір,
вул. А. Міцкевича, 5-а

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Спочатку єзуїти облаштували тимчасову каплицю за мурами Самбора на подарованому їм 8 вересня 1698 року Мартином Хоментовським терені та започаткували тут свою місію. У 1703р. сейм підтвердив дозвіл на єзуїтську фундацію, отриманий ще 1699 року від короля Августа ІІ. У період з весни по осінь 1706 року було збудовано тимчасову єзуїтську резиденцію вже всередині міських мурів.

81400 Самбір,
вул. Перемишлянська, 25а

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Нове кладовище парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі заклали наприкінці ХІХ століття. У схематизмах Перемишльської дієцезії мурована каплиця Спауських (без титулу) на старому цвинтарі згадується, принаймні, від 1855 року як громадська та пристосована для богослужінь.

81453 Воютичі

Село Воютичі відоме у документах з 1427 року. 1880 року тут проживало 2011 мешканців, нині село має майже дві тисячі сто осіб.

У 1472-1481 роках вперше згадується парафія у Воютичах та її настоятель о. Миколай (костел тоді був дерев'яним), є згадка про неї також 1484 року. 1598 року перемишльський староста Ян Дрогойовський не тільки відновив колишню фундацію парафію, але й збільшив її матеріальне забезпечення, а також подарував земельну ділянку під будівництво нового храму.

81422 Міжгайці

Село Хлівиська вважається заснованим 1742 року. Указом Президії ВР УРСР від 7 травня 1946 року його перейменували на Міжгайці. Нині тут проживає лише трохи більше двох сотень мешканців.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії св. Катерини Олександрійської у Воютичах. Їх кількість в період від середини XIX століття до початку наступного змінювалась в межах одного - двох десятків осіб, проте на початку 10-х років XX століття збільшилась до майже трьох десятків. Саме тоді і постала у Хлівиськах громадська мурована каплиця.

35000 Костопіль,
вул. Рівненська, 80

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Парафію у Костополі заснували 1923 року, а наступного збудували дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса Христа Євхаристійного). На початку 30-х років тут розпочалось спорудження нового, більшого та мурованого храму, проте до війни повністю завершити його будівництво не вдалось. Дерев'яну святиню радянська влада знищила після 1945 року, а муровану - на початку 70-х років.

35000 Костопіль,
вул. Грушевського

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Кількість римо-католиків Костополя, які належали до парафії Заручин Пресвятої Діви Марії в Олександрії, 1923 року зросла настільки, що вони отримали свою парафію, а 1924 року - дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного. Проте 1927 року їх чисельність становила вже 2300 осіб - надто багато для невеликої святині.

35000 Костопіль,
вул. Грушевського

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Католики латинського обряду Костополя належали до парафії Заручин Пресвятої Діви Марії в Олександрії. Їх чисельність із розвитком містечка, яке 1923 року стало містом, суттєво збільшилась, тому цього ж року тут заснували парафію, а наступного, 1924 року коштом вірян та завдяки зусиллям адміністратора о. Людвика Варпеховського збудували дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного на вулиці Варшавській (нині - Грушевського).