80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану капличку, присвячену канонізованому ще 1455 року іспанському о.-домініканцю Вікентію Феррері, за межами домініканського монастиря у Підкамені збудували наприкінці XVIII - на початку XIX століть. На початку 60-х років ХІХст. Її грунтовно відновив преор о. Далмацій Уфриєвич OP та повторно освятив 17 жовтня 1861 року.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану каплицю на домініканському кладовищі неподалік ораторію та костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в межах монастирського подвір'я збудував наприкінці 60-х - на початку 70-х років XVIII століття генеральний проповідник і прокуратор ордену о. Домінік Терлецький OP. 8 вересня 1772 року її освятили під титулом св. Яна Непомуцького та помістили в ній образ Матері Божої, який рятував людей під час епідемії чуми 1770 року.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

У 1796-1797 роках у Підкамені на заснованому 1787 року новому цвинтарі збудували муровану каплицю-усипальницю, в підземеллі якої хоронили членів родини Цетнерів та домініканців, у тому числі о. Садока Баронча OP - автора виданої у Львові 1858 року книжки 'Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu'.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Перший ораторій при костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені домініканці збудували, ймовірно, у 30-х роках XVIII століття, а 1737 року його освятив єпископ Франциск Кобельський. Проте 30 жовтня 1759 року ченці вирішили збудувати новий ораторій.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

За легендою, яку так і не вдалось підтвердити, вперше домініканці оселились у Підкамені ще у середині XIIIст., але були знищені татаро-монголами. Насправді домініканський монастир фундував 15 липня 1464 року місцевий власник Петро Церебровський у присутності архієпископа Григорія Саноцького, який консекрував вже збудований на той час і переданий ченцям дерев'яний костел під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих. Домініканці отримали у власність два села, а також інші маєтності і привілеї.

13116 Филинці,
вул. Петрівська, 25

Филинці ще навіть у ХІХ столітті вважались хутором та були відсутні у статистичних документах. Зокрема, навіть у 'Słowniku geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' вперше з'явились лише 1900 року із населенням 555 мешканців та посиланням лише на православну парафію. Нині тут проживає три з половиною сотні осіб, значна частина яких є поляками. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі і свого храму не мали.

12316 Горбулів

Поселення існувало ще за часів Київської Русі, але було зруйноване татаро-монголами, і пізніше у письмових джерелах вперше згадується у 1582 і 1584 роках. У XVIIст. вважалось містечком. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько тисячі мешканців, 1900 року - 1465, нині - півтисячі. Горбулів входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Перший (дерев'яний) костел у Горбулеві збудували на початку 90-х років XVIII століття. Тоді і постала парафія, яка охоплювала чотири десятки навколишніх сіл, у тому числі Потіївку. У 50-х роках XIXст. її адміністрував о. Ян Мосевич.