47510 Пліхів

Село згадується у 1443 і 1451 роках як Пляхів, а від 1648 року вже мало назву Пліхів. 1870 року разом із присілком Волиця, заселеним переважно поляками, нараховувало 417 мешканців, 1880 року - 477, нині тут проживає лише трохи більше сотні осіб (колишній присілок Волиця у радянські часи приєднали як хутір до сусіднього села Урмань). Пліхів входив до Бережанського району, але 2020 року став частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Пліхова та Волиці спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько сотні в кожному з них, наприкінці цього століття - понад 130 у Пліхові та 110 у Волиці, перед І світовою війною - по дві сотні, а наприкінці 20-х років ХХ століття - півтори сотні вірних у Пліхові і 225 у Волиці.

82200 Трускавець,
вул. Суховоля, 1,
+380 (3247) 515-12

Вперше Трускавець згадується у документах 1425 року, є згадки також у 1427, 1434, 1462, 1469 і 1471 роках. Із 20-х - 30-х років XIXст. село розвивалось як водолікувальний курорт. 1857 року тут проживало 932 мешканців, 1880 року - 1170 (1042 українців, 110 поляків і 18 німців), 1939 року - 3400, нині - понад 28 тисяч осіб. У 1947-1948рр. Трускавець отримав статус міста.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині ХІХст. їх було менше десяти, проте сезонно до села на оздоровлення приїжджало чимало вірян. Саме для них наприкінці 50-х років цього ж століття тут і постала каплиця.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого, 61a,
f.b.: 899473820702940

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).

82300 Борислав,
вул. Степана Бандери, 45

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

Нечисленні римо-католики латинського обряду у відомій із XVІст. Мражниці належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині XIX століття їх кількість не перевищувала десяти осіб, проте наприкінці цього століття становила більше двох сотень вірян, а в середині 20-х років ХХ століття досягла трьох сотень. Тоді місцеві католики латинського обряду вже перебували у складі парафіяльної експозитури у Волянці-Бориславі-Тустановичах, яка 1928 року стала самостійною парафією св. Варвари.

82300 Борислав,
вул. Дрогобицька

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

Нечисленні католики латинського обряду у відомих із XVст. Губичах належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині XIX століття їх кількість становила менше десятка, наприкінці цього століття - перевищила сотню, а в середині 20-х років ХХ століття досягла шести сотень вірних. На той час місцеві римо-католики вже перебували у складі парафіяльної експозитури у Волянці-Бориславі-Тустановичах, яка 1928 року стала самостійною парафією св. Варвари.

82300 Борислав,
вул. Володимира Великого, 45а

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

В середині XIXст. у Бориславі, Губичах, Котовській Бані, Мражниці, Попілях і Тустановмчах з Волянкою проживало лише трохи більше півсотні вірян, і належали вони до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. У другій половині 80-х років цього століття найбільше зросла кількість римо-католиків у Бориславі (понад 9 сотень) та присілку Тустанович Волянці (8 сотень). Саме в останній 1885 році коштом нафтовиків і було споруджено дерев'яну каплицю, яка простояла аж до І світової війни.

82100 Дрогобич,
вул. Данила Галицького, 12,
+380 (3244) 399-75,
www: parafiarzymskokatolickadrohobycz...,
f.b.: 100067161090200

У Хст. тут існувало поселення Бич, яке наприкінці ХІст. зруйнували половці. Уцілілі мешканці утворили поруч 'другий Бич', що і дало назву місту (вважається заснованим 1091 року). Наприкінці XIVст. згадується як Другабець, є згадки також у 1387, 1390 і 1392 роках. У 1422р. Дрогобич отримав магдебурзьке право, підтверджене у 1460 і 1506 роках. Від 1840р. був осередком повіту, від 1939р. - обласним центром, від 1959р. є райцентром. 1869 року тут проживало 18880 мешканців, у тому числі 28.7% українців і 23.2% поляків, 1921 року - 34756, 1939 року - 40600, нині - понад 73 тисяч осіб.

У другій половині XIVст. місцеві римо-католики отримали дерев'яну церкву Пресвятої Діви Марії в якості костелу (за іншими даними - дерев'яний храм під тим же титулом спорудили 1370 року), а парафію при цій святині, за переказами, фундував ще король Казимир ІІІ. Причому, цей костел в якості філіального прослужив католикам латинського обряду до 1788 року, коли його перенесли до Новошичів як греко-католицьку церкву.

82100 Дрогобич,
Козловського, 57

У Хст. тут існувало поселення Бич, яке наприкінці ХІст. зруйнували половці. Уцілілі мешканці утворили поруч 'другий Бич', що і дало назву місту (вважається заснованим 1091 року). Наприкінці XIVст. згадується як Другабець, є згадки також у 1387, 1390 і 1392 роках. У 1422р. Дрогобич отримав магдебурзьке право, підтверджене у 1460 і 1506 роках. Від 1840р. був осередком повіту, від 1939р. - обласним центром, від 1959р. є райцентром. 1869 року тут проживало 18880 мешканців, у тому числі 28.7% українців і 23.2% поляків, 1921 року - 34756, 1939 року - 40600, нині - понад 73 тисяч осіб.

У 1914 році у Дрогобичі з ініціативи настоятеля місцевої парафії св. Варфоломія о. Яна Шалайки за проектом міського будівничого Францішка Єллонка при дитячому виховному закладі св. Ядвіги, яким опікувались сс.-серафітки, розпочали будівництво костелу, але його перервала І світова війна.

82106 Дрогобич,
вул. Рихтицька

У Хст. тут існувало поселення Бич, яке наприкінці ХІст. зруйнували половці. Уцілілі мешканці утворили поруч 'другий Бич', що і дало назву місту (вважається заснованим 1091 року). Наприкінці XIVст. згадується як Другабець, є згадки також у 1387, 1390 і 1392 роках. У 1422р. Дрогобич отримав магдебурзьке право, підтверджене у 1460 і 1506 роках. Від 1840р. був осередком повіту, від 1939р. - обласним центром, від 1959р. є райцентром. 1869 року тут проживало 18880 мешканців, у тому числі 28.7% українців і 23.2% поляків, 1921 року - 34756, 1939 року - 40600, нині - понад 73 тисяч осіб.

Громадську невелику муровану каплицю поблизу залізничного вокзалу у Дрогобичі збудували коштом залізничників та освятили 1904 року. Схематизми Перемишльської дієцезії її описують як дуже гарну, споруджену благочестивою спільнотою чиновників, слуг і робітників із випаленої цегли в саду залізничної станції, а її титул Матері Божої Ченстоховської подають від 1927 року.