Єпископ Владислав Бандурський народився 25 травня 1865 року у Сокалі на Львівщині (парафія св. Архангела Михаїла) у ремісничій родині. Прислужував в костелі міністрантом при настоятелі о. Антонієві Шеліговському. Після початкової п'ятикласної школи сестер-феліціанок у Сокалі закінчив 1883 року навчання в одній із львівськіх гімназій та вступив до Львівської духовної семінарії та одночасно до Львівського університету на теологічний відділ. 24 липня 1887 року висвячений на священника у Львові архієпископом Северином Моравським.

Продовжив навчання у Григоріанському університеті в Римі, де 1889 року отримав ступінь доктора теології і філософії. Після повернення у Львівську архідієцезію із листопада 1890 року працював вікарієм в парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій та катехитом у місцевій п'ятикласній школі. З 1892 року служив вікарієм в колегіаті Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Станіславові (Івано-Франківську) та навчав релігії у кількох місцевих школах. У 1893-1894 роках розпочав працю вікарієм Львівської архікатедри Успіння Пресвятої Діви Марії та викладання релігії у львівських навчальних закладах. У 1894-1895 році став капеланом і секретарем тодішнього єпископа Краківського та колишнього єпископа-помічника Львівського Яна Пузини, згодом - керівником Краківської малої семінарії, а у 1896 році - канцлером Краківської єпископської консисторії. 1902 року піднесений до гідності прелата папського дому.

65045 Одеса,
вул. Катерининська, 33

Єпископ Броніслав Бернацький народився 30 вересня 1944 року у Мурафі Вінницької області. У 1966-1972 роках навчався у Вищій Духовній семінарії у Ризі. 28 травня 1972 року висвячений на священника єпископом Юліаном Ваіводсом у Ризі.

Розпочав пастирське служіння 11 червня 1972 року в парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, а потім працював настоятелем на Вінничині в парафіях св. Анни у Барі, св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях та св. Олексія у Жмеринці. З 1995 року служив настоятелем парафії у Мурафі та генеральним вікарієм Кам'янець-Подільської дієцезії.

Єпископ Ігнатій Дубовський народився 30 березня (12 квітня за старим стилем) 1874 року у Вільнюсі, навчався у вільнюській та санкт-петербургській школах. 1894 року поступив до Житомирської Духовної семінарії. Висвячений на священника 25 березня 1899 року єпископом Болеславом Клопотовським.

Працював в парафіях у Шпанові, Ходоркові, Корці та Києві. У 1901-1904 роках навчався у Римі, отримав докторат з канонічного права. Повернувшись з Риму, був призначений спочатку адміністраторем (1904р.), а потім і настоятелем (1905р.) парафії у Корці (у 1908-1909рр. протягом дев'яти місяців був особистим секретарем митрополита Могильовського Аполінарія Внуковського у Санкт-Петербурзі). З 1910 року працював настоятелем кафедральної парафії св. Софії у Житомирі.

Архієпископ Антоніо Франко народився 24 березня 1937 року у Пульянелло провінції Беневенто в Італії. 10 липня 1960 року висвячений на священника.

З 1972 року був співробітником Апостольських нунціатур у Болівії, Ірані, Франції. У 1982-1988 роках працював у місії постійного спостерігача Ватикану при ООН. З 1988 по 1992 рік - співробітник департаменту зі зв'язків із державами Державного секретаріату Ватикану. Є доктором богослов'я та канонічного права.

Призначений 28 березня 1992 року архієпископом Галльським та Апостольським нунцієм в Україні. 26 квітня цього ж року отримав єпископське свячення з рук Святішого Отця Йоана Павла ІІ (співконсекратори - кардинал Францішек Махарський та кардинал Анжело Содано). 19 серпня 1992 року вручив Вірчі Грамоти Президенту України. 14 серпня 1993 року був призначений першим Апостольским адміністратором новоутвореної Апостольської адміністрації Закарпаття. Цю посаду займав до 7 жовтня 1997 року. 10 червня 1995 року в Кам’янець-Подільській катедрі свв. Апп. Петра і Павла рукоположив в єпископи о. Станіслава Падевського OFM Cap, а 28 червня 1998 року у тому ж храмі був співконсекратором єпископа Леона Дубравського OFM. Апостольським нунцієм в Україні працював до 30 травня 1999 року.

Кардинал Мар'ян Яворський народився 21 серпня 1926 року у Львові, на теренах парафії св. Антонія. 1945 року вступив після закінчення школи у Львівську Вищу Духовну семінарію та був переселений у Польщу, в Кальварію Зебжидовську біля Кракова. 25 червня 1950 року висвячений на священника у Кальварії Зебжидовській Львівським архієпископом Євгенієм Базяком.

Призначений вікарієм парафії Башня (Любачів). У 1952 році захистив докторат з богослов'я в Ягеллонському Університеті (Краків). Був вікарієм парафії Поронін. У 1954 році - докторат з філософії в Люблінському Католицькому Університеті. У 1965-1966рр. габілітація з філософії релігії у Варшавській Богословській Академії. У 1970-1984 роках - секретар Наукової Ради Єпископату Польщі. З 1974 року дійсний канонік Архікатедрального капітулу у Любачеві, а з 1976 року - почесний прелат Його Святості Павла IV. У 1974-1982 роках був деканом Папського Богословського Відділення у Кракові, а в 1982-1988рр. - ректором Папської Богословської Академії у Кракові.

Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.

У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.

Arcybiskup Piotr Mańkowski urodził się 1 listopada 1866 roku we wsi Sajinka obwodu Winnickiego na terenach parafii św. Mikołaja bp i m. w Małych Czerniowcach. Po śmierci ojca w 1871 roku z matką wyjechalół do Drezna, gdzie brał lekcje prywatnie, a od 1881 roku uczył się w miejscowej szkole. W 1885 roku wstąpił na Uniwersytet Wrocławski na studia agronomiczne, ponieważ wiedza w tej dziedzinie potrzebna była do zarządzania majętnościami rodzinnymi. Do domu wrócił w 1888 roku. Ale taki sposób życia mu nie odpowiadał i w 1896 roku wstąpił do seminarium w Żytomierzu. Wyświęcony 7 lipca 1898 roku.

Został wikariuszem w katedrze św. Zofii w Żytomierzu. W 1902 roku został proboszczem parafii św. Apostołów Piotra i Pawła w Kamieńcu Podolskim, która po likwidacji diecezji w 1866 roku utraciła status katedralnej. Po dziewięciu latach pracy władze carskie zmusiły go do rezygnacji z urzędu proboszcza i duszpasterzowania, zarzcając mu wspieranie jednego ze zgromadzeń, które uważali za nielegalne. Przeniósł się do Żytomierza, gdzie nieformalnie wykonywał część obowiązków kanclerza Kurii. Na początku I wojny światowej przeniósł się do Krakowa, gdzie wznowił pracę duszpasterską. W 1917 roku został mianowany wikariuszem generalnym na terenach diecezji Łucko-Żytomierskiej i Kamieniecko-Podolskiej.

Єпископ Ян Ольшанський народився 14 січня 1919 року у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Бродського повіту Тернопільського воєводстсва у родині Яна Ольшанського і Марії Бойко, навчався у місцевій початковій школі, а пізніше - у Бродівській державній гімназії ім. Й. Коженьовського. 1938 року склав іспити у гімназії та вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії та на Теологічний відділ Львівського університету. 1 жовтня 1942 року став субдияконем, а 8 листопада 1942 року висвячений на диякона. 15 листопада 1942 року висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським.

Вже 21 листопада цього ж року був призначений вікарієм парафії Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, де пропрацював два роки. У 1944 році переїхав на Поділля, у Городок-Подільський, і там після арешту місцевих священників був єдиним душпастирем для католиків на території у кілька сот квадратних кілометрів. 1946 року під тиском радянської влади переїхав до Львова, служив вікарієм парафії Матері Божої Сніжної, допомагав також священникам з інших парафій.

Єпископ Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині. В 1945 році був переселений разом з родиною до Польщі у Нижню Сілезію, навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях. 27 серпня 1950 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів у Кракові, філософську та богословську освіту отримав в їхній Вищій Духовній семінарії. 24 лютого 1957 року був висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом.

В роках 1961-1966 вивчав гуманітарні науки (спеціалізація – славістика) у Люблінському Католицькому Університеті та Ягелонському Університеті у Кракові. 22.06.1966р. отримав диплом магістра на підставі праці 'Слов'янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого'. У 70-х роках приїжджав в Україну на допомогу місцевим священникам. В 1988 році повернувся в Україну і працював у різних парафіях, у тому числі у Барі, Полонному та інших. З часом отримав українське громадянство.

Єпископ Ян Пурвінський народився 19 листопада 1934 року у Долні Ілікштанського повіту (Латвія). 1 вересня 1956 року поступив до Ризької Вищої Духовної семінарії. 1960 року висвячений на диякона, а 13 квітня 1961 року рукоположений на священника у Ризі єпископом Петрасом Мієжалісом.

З 8 червня 1961 року працював вікарієм парафії у Даугавпілс, з 21 квітня 1977 року - адміністратором парафії в Балбінаве і віце-адміністратором парафії у Краслві. За згодою кардинала Юліана Вайводса 2 серпня 1977 року був призначений вікарієм Житомирського собору св. Софії, а 25 липня цього ж року - вікарієм єпископа України і Молдови. 1983 року отримав почесне звання капелана Папи Римського.