Єпископ Владислав Керницький народився 3 травня 1912 року у Кулачківцях (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) у Гвіздці на Івано-Франківщині. У 1920-1927 роках навчався у загальній школі у Кулачківцях, а в 1927-1934 роках - у приватній гімназії оо.-францисканців у Львові з перервою у навчаннях у п'ятому класі для відбуття новіціату. 04.10.1934р. - вічні обітниці в ордені Братів Менших Ковентуальних (отримав чернече ім'я Рафал). У 1934-1937рр. студії філософсько-теологічні у семінарії оо.-францисканців у Львові (1934р.) та Кракові (1935-1937рр.). У 1937-1939рр. продовжив навчання (4 і 5 рік) на Теологічному відділі Львівського університету Яна Казимира. 29 червня 1939 року висвячений на священника у Львові архієпископом Болеславом Твардовським.

У 1940-1944 роках працю у львівському костелі Христа Царя у Козельниках поєднував з підпільною діяльністю в антифашистській організації, де виконував обов'язки зв'язкового. У липні 1944 року, коли до Львова прийшла Червона Армія, його затримали та інтернували до Росії: 4 роки табірного життя - такою була 'подяка' священнику-антифашисту. У 1948р. був звільнений і одержав дозвіл на працю у Львівській катедрі Успіння Пресвятої Діви Марії. Брати і сестри кликали його до Польщі на гарну парафію, проте родині він дав зрозуміти, що його місце тут, в Україні. Відправляв Служби Божі, сповідав, відвідував хворих, допомагав людям словом і ділом, не зважаючи на їхню конфесійну приналежність.

Єпископ Ян Ольшанський народився 14 січня 1919 року у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Бродського повіту Тернопільського воєводстсва у родині Яна Ольшанського і Марії Бойко, навчався у місцевій початковій школі, а пізніше - у Бродівській державній гімназії ім. Й. Коженьовського. 1938 року склав іспити у гімназії та вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії та на Теологічний відділ Львівського університету. 1 жовтня 1942 року став субдияконем, а 8 листопада 1942 року висвячений на диякона. 15 листопада 1942 року висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським.

Вже 21 листопада цього ж року був призначений вікарієм парафії Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, де пропрацював два роки. У 1944 році переїхав на Поділля, у Городок-Подільський, і там після арешту місцевих священників був єдиним душпастирем для католиків на території у кілька сот квадратних кілометрів. 1946 року під тиском радянської влади переїхав до Львова, служив вікарієм парафії Матері Божої Сніжної, допомагав також священникам з інших парафій.

Єпископ Адольф Шельонжек народився 1 серпня 1865 року у селі Сточек Луковскі на Підляшші у Польщі у сім'ї повітового урядовця. Дитячі роки Адольфа пройшли в Желехові, де 1880 року закінчив загальноосвітню школу. Потім після п’ятирічного навчання у гімназії в Сєдльце у вісімнадцять років вступив до Духовної семінарії в Плоцьку. 26 травня 1888 року Адольф Шельонжек отримав священницький сан з рук єпископа Генріха Петра Косовського.

Був призначений вікарієм в парафію св. Варфоломія у Плоцьку. Після року праці його направили на навчання у Духовну академію в Санк-Петербурзі, де після чотирьох років став магістром богослов’я. Повернувся у Плоцьк, де спочатку працював в єпископській консисторії нотаріусом, а потім - канцлером. З 1894 року також викладав канонічне право у рідній семінарії, а згодом ще й політичну економію та філософію. О. Адольф організував також Товариство Християнських Працівників і очолив новостворений Католицький Союз. 1903 року його скерували на посаду асесора Римсько-Католицької Духовної колегії в Санкт-Петербурзі, де він також викладав в місцевій Духовній семінарії канонічне право, пасторальне богослов’я, аскетику та мови і літературу. Тоді ж захистив докторат з канонічного права. У 1909 році о. Адольф Шельонжек став ректором Духовної семінарії у Санкт-Петербурзі. Під час Ісв. війни працював в Департаменті Віросповідань та Освіти у Варшаві, а з отриманням Польщею незалежності став радником Відділу у справах Католицької Церкви, а з 1921 р. -його начальником.