Архієпископ Болеслав Твардовський народився 18 лютого 1864 року у Львові, у родині польської інтелігенції. Навчався у львівських початковій і середній школах. 1882 року поступив до Львівської Вищої Духовної духовної семінарії, розпочавши водночас навчання теології у Львівському університеті. 25 липня 1886 року висвячений на священника митрополитом Львівським архієпископом Северином Моравським у Львові.

Протягом двох років вивчав канонічне право у Папському Григоріанському університеті у Римі, де потоваришував із майбутнім архієпископом Йосифом Більчевським. У 1888 році отримав ступінь доктора канонічного права. Після повернення із закородону був призначний префектом Львівської семінарії, а через кілька років - канцлером Львівської курії. Після семи років канцлеровської послуги 1902 року став настоятелем парафії у Тернополі, де завдяки йому було споруджено величний костел Матері Божої Неустанної Допомоги. Працював тут до 1918 року.

Єпископ Антон Церр народився 10 березня 1849 року в парафії св. Михаїла німецької колонії Францфельд (Надлиманське Овідіопольського району Одеської області) на теренах Тираспольської дієцезії в німецькій католицькій сім'ї. Навчався у Саратівській Вищій Духовній семінарії, яку закінчив 1871 року. Досягнувши канонічного віку, 11 березня 1872 року був висвячений на священника.

О. Антон Церр служив в кількох католицьких парафіях німецьких колоній на Поволжі, а від 1878 року був викладачем семінарії (викладав апологетику, догматику, філософію, латинські мову і літературу). З 1879 року був каноніком Тираспольської капітули і генеральним вікарієм Тираспольської дієцезії, а з 1881 року - ще й інспектором Саратівської семінарії.

Єпископ Лонгін Жарновецький народився у шляхетській родині 15 березня 1842 року в селі Великі Фільварки (нині - Плоске) на Тернопільщині, на теренах парафії св. Станіслава у Кременці. Спочатку навчався в Острозькому дворянському училищі та Рівненській гімназії, а 1859 року вступив до Житомирської семінарії. 1862 року продовжив навчання у Петербурзькій римсько-католицькій духовній академії, де у 1865 році здобув ступінь кандидата богослів'я. У 1866р. висвячений на священника та отримав ступінь магістра богослів'я.

Після повернення в дієцезію був призначений вікарієм Луцького кафедрального собору свв. Петра і Павла, а пізніше працював викладачем історії Церкви в Житомирській семінарії. У 1874 році за наполяганням царської влади його відправили настоятелем до віддаленої парафії св. Діоніcія у Монастирищах на Черкащині, де присвятив себе ревному душпастирству і вже 1879 роком став на чолі деканату. Окрім того, займався науковою діяльністю, пов'язаною із особливостями літургійного вбрання, та написав і видав на цю тему кілька книг, а також опублікував статі в європейських наукових журналах. Його ревне служіння отримало високу оцінку церковної влади, зокрема, був піднесений до гідності каноніка Луцько-Житомирського кафедрального капітулу та став її віце-кустошем.