32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Францисканська, 2,
+380 (3849) 911-57

Єпископ Ян Нємєц народився 14 березня 1958 року в Козловці біля Стжижова (Польща, Підкарпатське воєводство). У 1977-1981 роках навчався у Вищій педагогічній школі у Ряшеві (Жешуві). 1981 року вступив до Вищої Духовної семінарії у Перемишлі. 24 червня 1987 року висвячений на священника єпископом Ігнатієм Токарчуком.

Працював душпастирем, зокрема, у Сталевій Волі. У 1991 році закінчив навчання у Католицькому Університеті в Любліні. 1992 року разом з групою священників Перемишльської дієцезії приїхав в Україну. З 1993 року був вихователем, викладачем і префектом Вищої Духовної семінарії у Городку, а також душпастирем на теренах Кам'янець-Подільської дієцезії. З 2001 року працював ректором Вищої Духовної семінарії у Городку.

Єпископ Ян Ольшанський народився 14 січня 1919 року у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Бродського повіту Тернопільського воєводстсва у родині Яна Ольшанського і Марії Бойко, навчався у місцевій початковій школі, а пізніше - у Бродівській державній гімназії ім. Й. Коженьовського. 1938 року склав іспити у гімназії та вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії та на Теологічний відділ Львівського університету. 1 жовтня 1942 року став субдияконем, а 8 листопада 1942 року висвячений на диякона. 15 листопада 1942 року висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським.

Вже 21 листопада цього ж року був призначений вікарієм парафії Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, де пропрацював два роки. У 1944 році переїхав на Поділля, у Городок-Подільський, і там після арешту місцевих священників був єдиним душпастирем для католиків на території у кілька сот квадратних кілометрів. 1946 року під тиском радянської влади переїхав до Львова, служив вікарієм парафії Матері Божої Сніжної, допомагав також священникам з інших парафій.

Єпископ Ігнатій Оссолінський народився у січні 1732 року та був охрещений 31 січня цього ж року настоятелем парафії у Нівиськах (нині - Підкарпатське воєводство у Польщі) о. Григорієм Вєжбовським. Належав до магнатського роду Оссолінських гербу Топор. Навчався, ймовірно, в одній із тамтешніх єзуїтських колегій. Відомо, що 1749 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів та 31 серпня прийняв нижче свячення, отримавши чернече ім'я Кандид. Після відповідного навчання в ордені та належних дияконських свячень 2 лютого 1755 року був рукоположений в священники Плоцьким єпископм-помічником Мартином Залуським.

Цього ж року продовжив теологічне навчання в Падуї (Італія) та завершив його 29 травня 1760 року, здобувши ступінь доктора теології. Повернувшись у Польщу, спочатку служив проповідником у Варшаві, потім у 1761-1763 роках був настоятелем (гвардіаном) капуцинського монастиря у Варці, а 1763 року повернувся до Варшави теж настоятелем.

Єпископ Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині. В 1945 році був переселений разом з родиною до Польщі у Нижню Сілезію, навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях. 27 серпня 1950 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів у Кракові, філософську та богословську освіту отримав в їхній Вищій Духовній семінарії. 24 лютого 1957 року був висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом.

В роках 1961-1966 вивчав гуманітарні науки (спеціалізація – славістика) у Люблінському Католицькому Університеті та Ягелонському Університеті у Кракові. 22.06.1966р. отримав диплом магістра на підставі праці 'Слов'янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого'. У 70-х роках приїжджав в Україну на допомогу місцевим священникам. В 1988 році повернувся в Україну і працював у різних парафіях, у тому числі у Барі, Полонному та інших. З часом отримав українське громадянство.

Західний терен Львівської області,
який нині входить до Львівської архідієцезії,
до ІІсв. війни належав Перемишльській дієцезії,
частині тодішньої Львівської митрополії.

Єпископ Йосиф Пельчар народився 17 січня 1842 року у містечку Корчина біля Кросно у Польщі. З 1848 року навчався у парафіяльній школі у Кросно, з 1850 року - у школі та гімназії у Ряшеві (Жешуві), а по завершенні цих навчань вступив до нижчої семінарії. 1860 року вступив до Перемишльської Вищої Духовної семінарії. 17 липня 1864 року висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським.

Півтори року працював вікарієм парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині. З 1865 року навчався у Римі, де і отримав докторат з теології. У 1868 році, прослуживши недовго вікарієм в парафії св. Катерини у Воютичах на Львівщині, став префектом Перемишльської семінарії, очоливши там згодом відразу дві кафедри. Викладав пасторальну теологію і канонічне право. 19.03.1877р. був призначений професором звичайним історії Церкви і канонічного права Ягелонського університету в Кракові, де пропрацював 22 роки. У 1882-1883 роках його навіть обирали ректором університету. У 1891-1899 був заступником голови Наглядової ради Товариства св. Вікентія де Поля, яке створювало для нужденних бібліотеки, видавало безплатні книжки. У 1891 році організував братство Пресвятої Діви Марії, котре опікувалось сиротами та бідними. У 1894 році заснував згромадження Сестер Служебниць Пресвятого Серця Ісуса.

Єпископ Михайло Пивницький народився, ймовірно, на початку осені в греко-католицькій родині та був охрещений 29 вересня 1771 року в містечку Несухоїжі (нині - село Воля Ковельського району Волинської області). Навчався в середній школі у Володимирі(-Волинському), після чого вступив до греко-католицької семінарії у Вільнюсі, водночас студіюючи у Вільнюському університеті. 17 та 18 листопада 1795 року отримав дияконські та священничі свячення з рук Володимир(-Волинського) та Брестського греко-католицького єпископа-коад'ютора Арсенія Гловневського, василіанина.

Відтоді за побажанням єпископа А. Гловневського працював у Володимирі(-Волинському) викладачем теології греко-католицької Духовної семінарії та проповідником в греко-католицькій катедрі. 1797 року під впливом єпископа-коад'ютора Київського Каспера Цецішовського перейшов в латинський обряд. Вже у листопаді-грудні став почесним каноніком катедрального капітулу в Києві та секретарем і керівником єпископської канцелярії у Житомирі, від 1798 року - настоятелем парафії свв. Анни і Станіслава єп. мч. у Мацеєві (нині - Луків) на Волині, від 1799 року - дійсним каноніком капітулу у Житомирі, із 1803 року - кустошем Олицької колегіати на Волині, а з 1807 року - дійсним каноніком у Луцьку. У 1810 році призначений настоятелем парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному (на Рівненщині), а 1814 року - прелатом-схоластиком капітулу у Луцьку. У 1815 році, захистивши дисертацію у Вільнюсі, отримав ступінь доктора богослов’я і канонічного права, а наступого року став віце-офіціалом луцької консисторії і архідияконом луцького капітулу.

295053 Сімферополь,
вул. Лебедева, 55,
+380 (67) 684-28-12

Єпископ Яцек Пиль народився 17 серпня 1962 року у селі Гарволін (Польща). 1977 року після закінчення неповної середньої школи вступив до Нижчої Духовної семінарії місіонерів-облатів у селі Маковіце (поблизу міста Іновроцлав). У 1981 році розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. У 1982-1988 роках після перших чернечих обітниць навчався у Вищій Духовній семінарії згромадження місіонерів-облатів в Обрі неподалік Вольштина. 20 червня 1988 року висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою.

Був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста. У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни у Барі на Вінничині о. Броніслава Бернацького (нині - єпископа) прибув в Україну та допомагав у душпастирстві спочатку у Барі, а з 1991 року працював вікарієм парафії св. Олексія у Жмеринці (та св. Адальберта у Мовчанах) Вінницької області. 1991 року як настоятель парафії розпочав відбудову знищеного костелу св. Йосифа у Гнівані на Вінничині, обслуговуючи також парафію Божого Милосердя у Сутисках. З 1994 року працював також настоятелем парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові. У 1997-2006 роках був настоятелем новоствореної делегатури (управління) згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, а в 2006-2012 роках - настоятелем північного дистрикту делегатури OMI. При цьому почергово обслуговував парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кривому Розі, св. Мартина у Євпаторії, Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві, св. Архангела Михаїла, св. Йосифа у Кременчуці, св. Апп. Петра і Павла у Ніжині, Зіслання Святого Духа у Чернігові. У 2012 році працював настоятелем монастиря та парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові.