79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Леон Малий народився 17 серпня 1958 року у Барі Вінницької області. Після закінчення середньої школи та школи кінематографії вивчав філософію і теологію у підпіллі під керівництвом о. Генріка Мосінга - засновника світського інтституту св. Лаврентія 'помічників Церкви'. 7 червня 1984 року висвячений на священника у Львові таємним єпископом Яном Ценським.

У 1984-1990 роках супроводжував о. Генріка Мосінга в його душпастирських поїздках, був у підпіллі мандруючим душпастирем - працював серед католиків на півдні України та в Росії. У 1990-1995 роках - парох у Херсоні. У 1995-2000 роках навчався у Папському Університеті Святого Хреста у Римі. 2000 року повернувся у Львів, був префектом та викладачем Львівської Вищої Духовної семінарії, викладав також у Вищій Духовній семінарії в Городку. З 2000 року адміністрував парафію св. Марії Магдалини у Львові.

Архієпископ Северин Моравський народився 2 січня 1819 року у шляхетській родині у селі Сільце на Тернопільщині. Навчався вдома, потім у василіянів у Бучачі, у 1929-1931 роках - в Бережанах, а в 1832-1834 роках - у гімназії єзуїтів в Тернополі. Останнє півріччя вчився в Академічній гімназії Львова, де отримав атестат зрілості. У 1834-1836 роках студіював на відділі філології Львівського університету, проте через смерть батька та свою хворобу повернувся додому, не завершивши навчання. У грудні 1837 року поступив на факультет права Львівського університету, який закінчив 1841 року. У 1841-1849 роках працював урядником в губернаторстві у Львові. У 1849 році вступив до Львівської Духовної семінарії, у 1849-1852 роках вивчав теологію у Львівському університеті. 31 серпня 1851 року висвячений на священника.

Працював в парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку у 1852-1853 роках та у Львівській катедрі у 1853-1855 роках. В 1855 році став канцлером митрополичої консисторії, а в 1867-1875 роках був настоятелем катедри та деканом львівським.

Єпископ Ян Ольшанський народився 14 січня 1919 року у Гутищі Бродському (парафія Пониква) Бродського повіту Тернопільського воєводстсва у родині Яна Ольшанського і Марії Бойко, навчався у місцевій початковій школі, а пізніше - у Бродівській державній гімназії ім. Й. Коженьовського. 1938 року склав іспити у гімназії та вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії та на Теологічний відділ Львівського університету. 1 жовтня 1942 року став субдияконем, а 8 листопада 1942 року висвячений на диякона. 15 листопада 1942 року висвячений на священника у Львові у семінарійному костелі архієпископом Болеславом Твардовським.

Вже 21 листопада цього ж року був призначений вікарієм парафії Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, де пропрацював два роки. У 1944 році переїхав на Поділля, у Городок-Подільський, і там після арешту місцевих священників був єдиним душпастирем для католиків на території у кілька сот квадратних кілометрів. 1946 року під тиском радянської влади переїхав до Львова, служив вікарієм парафії Матері Божої Сніжної, допомагав також священникам з інших парафій.

Zachodnie tereny obwodu Lwowskiego,
obecnie należące do archidiecezji Lwowskiej,
przed II wojną światową należały do diecezji Przemyskiej,
części ówczesnej metropolii Lwowskiej.

Biskup Józef Pelczar urodził się 17 stycznia 1842 roku w miasteczku Korczyna koło Krosna. Od 1848 roku uczył sięw szkole parafialnej w Krośnie, od 1850 roku - w szkole i gimnazjum w Rzeszowie, a po zakończeniu nauki wstąpił do niższego seminarium. Dnia 17 lipca 1864 roku w katedrze Przemyskiej przyjął święcenia kapłańskie z rąk ordynariusza biskupa Antoniego Monastyrskiego.

Półtora roku pracował wikariuszem parafii św. Jana Chrzciciela w Samborze koło Lwowa. Od 1865 roku studiował w Rzymie, gdzie otrzymał doktorat z teologii. W 1868 roku niedługo pracował wikariuszem w parafii św. Katarzyny w Wojutyczach obwodu Lwowskiego, po czym został prefektem seminarium Przemyskiego. Z czasem stanął na czele dwu katedr tego seminarium. Wykładał teologię pastoralną i prawo kanoniczne. Dnia 19 marca 1877 roku został mianowany profesorem zwyczajnym historii Kościoła i prawa kanonicznego Uniwersytetu Jagillońskiego w Krakowie, gdzie przepracował 22 lata. W latach 1882-1883 wybierano go rektorem uniwersytetu. W latach 1891-1899 był zastępcą rady Nadzorczej Towarzystwa św. Wincentego a Paulo, które otwierało biblioteki dla ubogich, wydawało bezpłatne książki. W 1891 roku założył bractwo Najświętszej Maryi Panny, które opiekowało się sierotami i ubogimi. W 1894 roku założył zgromadzenie Sióstr Służebnic Najświętszego Serca Jezusowego.

Кардинал Ян Пузина народився 13 вересня 1842 року у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, нині - св. Антонія ) на Івано-Франківщині у заможній галицькій знатній родині Пузин, яка походить від давньоукраїнських (руських) князів. Спочатку навчався у школах Станіславова (Івано-Франківська) та Львова, а потім - на правничих факультетах університетів Львова і Праги. Після отримання 1868 року ступеня доктора права працював у судочинстві Галичини, проте 1876 року несподівано для рідних та знайомих вступив до Перемишльської духовної семінарії. І через два роки, 8 грудня 1878 року був висвячений на священника у Перемишлі місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером.

У 1879-1880 роках працював вікарієм на теренах дієцезії в парафії Святого Духа у Переворську, а, повернувшись у Перемишль, 1880 року став каноніком катедрального капітулу.

Єпископ Стефан Рупневський народився 1671 року в Бідзінах на Сандомирщині (Польща) в шляхетській родині гербу Шренява, що сповідувала кальвінізм. Після смерті батька його виховував родич Стефан Бідзінський, який навернув його до католицизму та післав на навчання до єзуїтської колегії (ймовірно, у Сандомирі). 24 травня 1695 року прийняв нижче свячення. Цього ж року поступив до Краківської академії, де 30 вересня 1697 року здобув науковий ступінь доктора теології (трохи раніше, 8 вересня був висвячений на диякона). У Кракові 2 лютого 1698 року отримав рукоположення в священники з рук іншого свого родича - єпископа Станіслава Шембека.

2 липня 1698 року став архідияконом колегіатського капітулу у Варшаві, 16 травня наступного року - каноніком Краківської катедри, 1703 року - настоятелем парафії у рідних Бідзінах та Госьліцях. У 1711 році отримав посаду судді в Краківській дієцезії та схолатуру у Станіславівській (Івано-Франківській) колегіаті, де 1713 року став прелатом-деканом.

Архієпископ Яків Стрепа народився приблизно 1340 року на теренах Краківської дієцезії у шляхетній родині гербу Стрепа (втім, лише з 1619 року до його імені стали дописувати назву цього гербу). У 50-х роках у юнацькому віці вступив до ордену Братів Менших, отримав грунтовну теологічну освіту (навчався у Римі або Кракові). У 60-80-х роках вступив до товариства Братів-Паломників для Христа, служив у монастирі у Кракові, пізніше став його настоятелем. З 1375 по 1391 рік був генеральним вікарієм товариства Братів-Паломників для Христа. У 1385-1388 роках - настоятель монастиря Святого Хреста у Львові, до 1391 року був інквізиторем у справах віри.

Святіший Отець Боніфацій IX 27 червня 1391 року призначив о. Якова митрополитом Галицьким архієпископом. 28 січня 1392 року був консекрований у Тарнові єпископом Матеєм Яніном з Перемишля.