Єпископ Вікентій Ліпський народився 17 березня 1795 року у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі (тоді - Вітебська губернія Російської імперії). У 1808-1814 роках отримав початкову освіту в школі єзуїтів у Мстиславі. У 1816-1820 роках навчався в академії єзуїтів у Полоцьку. У 1820 року рішенням Могильовського митрополита був переведений у Віленську (Вільнюську) дієцезію, де навчався 5 років у семінарії та у Віленському університеті, отримавши 1824 року ступінь магістра богослов'я (у 1831 році став доктором богослов'я). 5 квітня 1814 року висвячений на диякона, а 21 травня цього ж року - на священника.

Направлений працювати у Віленську семінарію викладачем. З 1828 року - вікарій Віленської катедри, з 1829 року - дієцезіальний екзаменатор, а від 1830 року - цензор духовних книг. Цього ж року став каноніком Віленського капітулу. Після переїзду у 1834 році Віленської духовної академії до Санкт-Петербурга продовжив викладацьку роботу там, у 1836-1840 роках був заступником інспектора, з 5 травня - інспектором, а потім двічі ректором Санкт-Петербурзької духовної академії (06.1840р. - 10.1842р., 10.1855р. - 02.1857р.).

Єпископ Францішек Лісовський народився 1 жовтня 1876 року у Цєшанові (Східна Польща), на теренах тодішньої Львівської архідієцезії (у цьому містечку народився також єпископ Мар'ян Бучек). Після початкової школи продовжив навчання в гімназії у Ярославлі, закінчивши яку 1895 року, поступив на юридичний факультет Львівського університету, звідки перевівся до Львівської духовної семінарії. Потім продовжив теологічні студії у Григоріанському університеті у Римі, де 19 серпня 1900 року був висвячений на священника та 15 травня 1902 року отримав науковий ступінь доктора теології і філософії.

Цього ж, 1902 року повернувся у Львівську архідієцезію та служив вікарієм спочатку парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині, а з наступного року - Львівської катедри Успіння Пресвятої Діви Марії, а також працював катехитом у кількох гімназіях Львова та Бродів. 1911 року підтвердив докторат у Ягеллонському університеті у Кракові, у 1912 році читав там лекції з догматики, а 1913 року здобув габілітацію на основі праці 'Słowa ustanowienia Najświętszego Sakramentu a Epikleza, Studium dogmatyczno-historyczne'. З того часу та аж до 1933 року (з перервами) викладав там курс догматики та навіть займав адміністративні посади, одночасно працюючи у Львівській семінарії (з 1913 року префектом, з 1920 року - віцеректором, а з 1923 року - ректором).

89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70

Єпископ Микола Лучок народився 26 березня 1974 року у Мукачеві. 1994 року вступив до ордену Братів Проповідників, в якому у 2000 році склав довічні обітниці. Богословську освіту отримав у домініканській філософсько-богословській колегії в Кракові (Польща). 24 червня 2003 року єпископ Антал Майнек OFM висвятив його на священника у Мукачівському кафедральному соборі св. Мартина Турського.

Працював душпастирем в домініканських парафіях Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму, Санкт-Петербурга (Росія), Матері Божої Святого Розарію і св. Станіслава у Чорткові на Тернопільщині, Матері Божої Громничної у Львові, а також у Хмельницькому.

Архієпископ Франциск Лушин народився 3 грудня 1781 року у заможній селянській родині в поселенні Тейнах поблизу Клагенфурта в Австрії (його батько був словенцем). Навчався спочатку у початковій школі в Тейнаху, потім - в гімназії та ліцеї у Клагенфурті. Прийнявши рішення стати священиком, продовжив навчання у Граці. Був висвячений на священника у семінарійному костелі в Клагенфурті 26 серпня 1804 року.

Працював вікарієм в парафії у Клагенфурті до січня 1808 року. Потім навчався у Відні, став у 1813 році доктором теології (у 1818р. - ще й доктором філософії). Викладав на Теологічному відділенні Грацького університету, у 1815 році був його ректором. У 1819-1820рр. - директор місцевого Академічного ліцею. З 1820 року на посаді радника губернатора в Інсбруку успішно займався церковними справами у приєднаному до Австрії німецькому Тіролі.

Єпископ Кирило Любовидзький народився 21 липня 1823 року у Друхові на Рівненщині, на теренах парафії св. Каетана у Березневому. Після початкового домашнього навчання продовжив вчитись у гімназії в Житомирі, а 1837 року поступив до семінарії у Луцьку. У 1841 році його як здібного семінариста перевели навчатись у Вильнюську духовну академію, разом з якою він роком пізніше переїхав до Санкт-Петербургу. Там 22 червня 1845 року отримав ступінь магістра богослов'я, а після повернення у Житомир 11 жовтня 1845 року отримав призначення викладача догматичної теології у місцевій семінарії, хоча сам ще був семінаристом. І лише 12 вересня 1847 року, у віці 24 років був висвячений на священника (у Вільнюсі єпископом-помічником Казимиром Дмоховським, котрий раніше, 3 квітня рукоположив його в диякони).

Продовжував і далі працювати в семінарії у Житомирі, якій віддав 22 роки свого життя. 5 жовтня 1850 року був піднесений до гідності почесного каноніка, а 8 грудня 1855 року - дійсного каноніка та заступника кустоша Житомирського кафедрального капітулу, 1861 року став його схоластиком, 1864 року - кантором, 1866 року - архідияконом, 1876 року - деканом-прелатом. У 1856-1874 роках служив візитатором семінарії, проте не уникнув також і душпастирського служіння: у 1857-1859 роках був настоятелем в парафії cв. Антонія Падуанського у Старій Котельні, а у 1874-1884 роках - настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці.

89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70

Єпископ Антал Майнек народився 18 листопада 1951 року у Будапешті (Угорщина), закінчив державну гімназію в Сент-Ендре і Будапештський університет, отримавши диплом інженера з електроніки. 1977 року вступив до ордену св. Франциска, де здобув теологічну освіту (Теологічний Інститут в Естергомі) та (паралельно) інженерно-педагогічну освіту. 17 квітня 1982 року висвячений на священника у Будапешті.

У 1982-1989 роках викладав комп'ютерну електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре. 1989 року разом з іншими двома францисканцями прибув у місію до угорськомовних вірних Римсько-Католицької Церкви Закарпаття, де обслуговував п'ять церковних громад у Хустському та Тячівському районах.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Леон Малий народився 17 серпня 1958 року у Барі Вінницької області. Після закінчення середньої школи та школи кінематографії вивчав філософію і теологію у підпіллі під керівництвом о. Генріка Мосінга - засновника світського інтституту св. Лаврентія 'помічників Церкви'. 7 червня 1984 року висвячений на священника у Львові таємним єпископом Яном Ценським.

У 1984-1990 роках супроводжував о. Генріка Мосінга в його душпастирських поїздках, був у підпіллі мандруючим душпастирем - працював серед католиків на півдні України та в Росії. У 1990-1995 роках - парох у Херсоні. У 1995-2000 роках навчався у Папському Університеті Святого Хреста у Римі. 2000 року повернувся у Львів, був префектом та викладачем Львівської Вищої Духовної семінарії, викладав також у Вищій Духовній семінарії в Городку. З 2000 року адміністрував парафію св. Марії Магдалини у Львові.

Архієпископ Петро Мальчук народився 17 липня 1965 року в селі Слобода-Рашково (Молдова). Після закінчення середньої школи та строкової військової служби 1986 року поступив до Вищої Духовної семінарії у Ризі (Латвія). 3 січня 1989 року вступив в орден Братів Менших. 7 червня 1992 року висвячений на священника єпископом Яном Ольшанським MIC, а наступного року склав вічні обітниці в ордені, прийнявши ім'я Геркуліан.

У 1992-1998 роках навчався у Римі, в Папському Університеті 'Antonianum', де здобув ступінь доктора богослов'я. У 1998-1999 роках працював вікарієм парафії св. Анни в Полонному Вінницької області. У 1999-2004 роках був настоятелем кустодії ордену Братів Менших в Україні, у 2004-2007 роках служив першим настоятелем новоствореної провінції св. Михаїла Архангела ордену Братів Менших в Україні, а з 2007 року працював економом цієї францисканської провінції.

Архієпископ Петро Маньковський народився 1 листопада 1866 року у родовому помісті у селі Саїнка на Вінничині на теренах парафії св. Миколая, єп. мч. у (Малих) Чернівцях. Після смерті батька 1871 року разом з матір'ю переїхав до Дрездена у Німеччину, де навчався спочатку приватно, а з 1881 року - у місцевій школі. 1885 року вступив до Вроцлавського університету, щоб отримати освіту агронома, необхідну для управління родинним маєтком, куди і повернувся у 1888 році. Проте, розчарувавшись у такому способі життя, вирішив стати священником і 1896 року вступив до Житомирської Духовної семінарії. Рукоположений в священники 7 липня 1898 року.

Призначений вікарієм в Житомирську катедру св. Софії. У 1902 році став настоятелем парафії свв. Петра і Павла у Кам'янці-Подільському, яка втратила статус кафедральної після ліквідації дієцезії 1866 року. Після дев'яти років царська влада змусила його відмовитись від посади настоятеля та душпастирської послуги, звинувативши у підтримці діяльності одного із згромаджень, яке вважалась нелегальним. Переїхав до Житомира, де неформально виконував частину обов'язків канцлера Курії. З початком Ісв. війни переїхав до Кракова, де відновив душпастирську працю. 1917 року був призначений генеральним вікарієм на теренах Луцько-Житомирської та Кам'янець-Подільської дієцезій.

Єпископ Франциск Мацкевич народився 1765 року на теренах парафії у Любартові Краківської дієцезії (Польща) у заможній шляхетській родині. Навчався у Житомирській семінарії. Варто уваги те, що нижче свячення семінарист Францішек отримав 5 квітня 1787 року з рук єпископа-коад'ютера Смоленського Адама Нарушевича у Каневі на Черкащині, де у той час останній польський король Станіслав Понятовський, подорожуючи Україною, зустрівся із російською імператрицею Катериною ІІ. Після дияконських свячень, здійснених 1788 року, був рукоположений в священники 6 січня 1789 року Луцьким (Брестським) єпископом-помічником Яном Качковським у парафіяльному костелі в Дубні на Рівненщині.

Відомо, що майбутній єпископ служив секретарем єпископа неканонічної Летичівської дієцезії Михайла Сераковського, що, зрештою, не завадило тодішньому єпископу-ординарію Кам'янець-Подільському Яну Дембовському долучити його до грона місцевого катедрального капітулу, де згодом посів посаду декана-прелата. Більше того, 1808 року єпископ Ян Дембовський запропонував його кандидатуру на посаду коад'ютера, проте це не отримало схвалення Могильовського митрополита, який підтримував іншого претендента. 13 липня 1809 року отримав ступінь доктора теології та права у Вільнюському університеті, а після смерті єпископа Яна Дембовського 12 жовтня цього ж року був обраний капітульним вікарієм - адміністратором дієцезії. Від 1814 року опікувався також католиками приєднаної до Росії Бесарабії.