Архієпископ Антоній Фіалковський народився 13 червня 1797 року у Лепелі (нині - Вітебська область Білорусі). Після завершення навчання у школі і гімназії до 1820 року студіював у Полоцькій єзуїтській академії, де отримав ступені кандидата філософії і магістра права. 8 вересня 1820 року вступив до Вільнюської Духовної семінарії та Вільнюського університету, по закінченню якого 1824 року став магістром теології. 31 травня 1824 року отримав священничі свячення.

У 1825 році захитив дисертацію «De fatis autbenticae et exegeseos apocalypsis et de novi natura, fine, utilitate, robore, divisione in simplex et solemne et effectibus juridicis utriusque» і отримав ступінь доктора богослов'я і канонічного права. У 1825-1833 роках був професором Вільнюської Духовної семінарії (у 1825-1832 роках - Вільнюського університету). З 1832 року - канонік, а з 1843 року - прелат Вільнюського кафедрального капітулу. У 1834 році став професором Вільнюської Духовної академії, а в 1836-1842 роках був її ректором. З 1844 року - засідатель, а з 1848 года - член Римсько-католицької духовної колегії у Санкт-Петербурзі. У 1855-1856 роках після смерті архієпископа Ігнатія Головинського виконував обов'язки адміністратора (капітульного вікарія) Могильовської архідієцезії.

Архієпископ Антоніо Франко народився 24 березня 1937 року у Пульянелло провінції Беневенто в Італії. 10 липня 1960 року висвячений на священника.

З 1972 року був співробітником Апостольських нунціатур у Болівії, Ірані, Франції. У 1982-1988 роках працював у місії постійного спостерігача Ватикану при ООН. З 1988 по 1992 рік - співробітник департаменту зі зв'язків із державами Державного секретаріату Ватикану. Є доктором богослов'я та канонічного права.

Призначений 28 березня 1992 року архієпископом Галльським та Апостольським нунцієм в Україні. 26 квітня цього ж року отримав єпископське свячення з рук Святішого Отця Йоана Павла ІІ (співконсекратори - кардинал Францішек Махарський та кардинал Анжело Содано). 19 серпня 1992 року вручив Вірчі Грамоти Президенту України. 14 серпня 1993 року був призначений першим Апостольским адміністратором новоутвореної Апостольської адміністрації Закарпаття. Цю посаду займав до 7 жовтня 1997 року. 10 червня 1995 року в Кам’янець-Подільській катедрі свв. Апп. Петра і Павла рукоположив в єпископи о. Станіслава Падевського OFM Cap, а 28 червня 1998 року у тому ж храмі був співконсекратором єпископа Леона Дубравського OFM. Апостольським нунцієм в Україні працював до 30 травня 1999 року.

Єпископ Олександр Фрізон народився 5 травня 1875 року в парафії св. Архангела Михаїла у Бадені (нині Кучурган Роздільнянського району на Одещині) в сім'ї нащадків німецьких колоністів, які приїхали із Ельзаса у другій половині XVIII століття. Отримав освіту у Саратівській Духовній семінарії та Німецькій колегії ('Германікум') при Григоріанському університеті в Римі, завершивши її отриманням диплому доктора філософії і богослов'я. Рукоположений в священники 22 лютого 1902 року єпископом Едвардом Роппом (ймовірно, у Саратові).

Служив вікарієм у Саратівському кафедральному соборі, з 1902 року - настоятелем храму Успіння Пресвятої Діви Марії в Керчі в Криму. З 1905 року був капеланом і секретарем єпископа Йосифа Кесслера, канцлером Курії у Саратові, а також викладачем церковної історії і латинської мови у Саратівській семінарії. У 1910 році став ректором цієї семінарії та залишився ним після її переведення 1917 року в Одесу. З 1919 року служив настоятелем костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Сімферополі (у 1915-1925рр. також парохом у Керчі), був деканом Сімферопольского деканату. У 1923р. протягом шести месяців перебував в ув'язненні, 1925 року його судили.

Таємний єпископ Ян Ценський народився 7 січня 1905 року у Пеняках на Львівщині у сім'ї Марії з роду великих землевласників Дідушицьких та відомого галицького політика Тадеуша Ценського. Спочатку закінчив Рільничу академію у Дублянах під Львовом та записався на правничий факультет Львівського університету, проте 1933 року вирішив обрати духовну стезю і вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії. 26 червня 1938 року (у віці 33 років) після п'ятирічного навчання був висвячений на священника Львівським архієпископом Болеславом Твардовським.

У 1938-1945 роках був вікарієм, а з 26 листопада 1945 року і до смерті - адміністратором та душпастирем парафії Успіння Пресвятої Богородиці у Золочеві, котра продовжувала працювати навіть у радянські часи. Можливо, що золочівський храм від закриття, а його душпастиря від арешту врятував той факт, що о. Ян під час війни переховував від німців тяжко пораненого офіцера радянської армії, котрий виявився функціонером НКВС. О. Ценський здійснював душпастирство не тільки для римо-католиків, але й також для греко-католиків.

Єпископ Антон Церр народився 10 березня 1849 року в парафії св. Михаїла німецької колонії Францфельд (Надлиманське Овідіопольського району Одеської області) на теренах Тираспольської дієцезії в німецькій католицькій сім'ї. Навчався у Саратівській Вищій Духовній семінарії, яку закінчив 1871 року. Досягнувши канонічного віку, 11 березня 1872 року був висвячений на священника.

О. Антон Церр служив в кількох католицьких парафіях німецьких колоній на Поволжі, а від 1878 року був викладачем семінарії (викладав апологетику, догматику, філософію, латинські мову і літературу). З 1879 року був каноніком Тираспольської капітули і генеральним вікарієм Тираспольської дієцезії, а з 1881 року - ще й інспектором Саратівської семінарії.

Архієпископ Каспер Цецішовський народився 5 січня 1745 року у середньозаможній шляхетській родині в Озорові (Мазовія, Польща). У 1764 році вступив до Варшавської семінарії, а 1765 року виїхав до Риму, де вступив до семінарії конгрегації Поширення Віри, яка готувала майбутніх місіонерів. Ще до рукоположення в диякони, яке відбулось 18 лютого 1769 року, став 15 грудня 1768 року каноніком Варшавського капітулу, членом якого на той час був його родич о.-канонік Микола Цецішовський. А на священника висвятили 1768 року у Римі (у джерелах рукоположення приписують Святішому Отцю Климентію XIII).

Цього ж року у грудні повернувся до Польщі, а наступного став настоятелем парафії у Збучині Краківської дієцезії. Король Польщі Станіслав Август 13 березня 1775 року погодився з кандидатурою о. Каспера Цецішовського на посаду єпископа-коад'ютора Київського (єпископом-ординарієм тоді був Ігнатій Оссолінський). 29 червня цього ж року Святіший Отець Пій VI підтвердив це призначення, надавши титулярне єпископство Тheveste та право наступництва Київської кафедри зі збереженням гідності варшавського каноніка та посади настоятеля у Збучині. 8 жовтня 1775 року відбулась єпископська консекрація у Варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя (консекратор - єпископ Познаньський Анджей Млодзєйовський, співконсекратори - єпископ Холмський Антоній Окенцький та єпископ Смоленський Габріель Водзиньський).

Єпископ Франц Цоттман народився 27 червня 1826 року в Орнбау (Німеччина), навчався в Мюнхені та Вюрцбурзі. Проявив особливі здібності у вивченні іноземних мов (знав їх аж десять). Після завершення навчання приїхав 1853 року у Росію працювати гувернером. Виховуючи дітей грецького посла у Санкт-Петербурзі, зблизився із домініканцями, які служили в костелі св. Катерини, що суттєво вплинуло на його погляди. 1858 року переїхав у Москву, щоб працювати гувернером у сім'ї банкіра Йордана, після від'їзду якого з Росії поступив у Духовну семінарію в Саратові 1859 року. 29 червня 1860 року висвячений у Саратові на священника.

Єпископ Фердінанд Кан призначив його спочатку вікарієм катедри, а 14 лютого 1861 року - інспектором і викладачем семінарії. У 1865 році став її ректором. 10 червня 1867 року отримав гідність катедрального каноніка.

Єпископ Адольф Шельонжек народився 1 серпня 1865 року у селі Сточек Луковскі на Підляшші у Польщі у сім'ї повітового урядовця. Дитячі роки Адольфа пройшли в Желехові, де 1880 року закінчив загальноосвітню школу. Потім після п’ятирічного навчання у гімназії в Сєдльце у вісімнадцять років вступив до Духовної семінарії в Плоцьку. 26 травня 1888 року Адольф Шельонжек отримав священницький сан з рук єпископа Генріха Петра Косовського.

Був призначений вікарієм в парафію св. Варфоломія у Плоцьку. Після року праці його направили на навчання у Духовну академію в Санк-Петербурзі, де після чотирьох років став магістром богослов’я. Повернувся у Плоцьк, де спочатку працював в єпископській консисторії нотаріусом, а потім - канцлером. З 1894 року також викладав канонічне право у рідній семінарії, а згодом ще й політичну економію та філософію. О. Адольф організував також Товариство Християнських Працівників і очолив новостворений Католицький Союз. 1903 року його скерували на посаду асесора Римсько-Католицької Духовної колегії в Санкт-Петербурзі, де він також викладав в місцевій Духовній семінарії канонічне право, пасторальне богослов’я, аскетику та мови і літературу. Тоді ж захистив докторат з канонічного права. У 1909 році о. Адольф Шельонжек став ректором Духовної семінарії у Санкт-Петербурзі. Під час Ісв. війни працював в Департаменті Віросповідань та Освіти у Варшаві, а з отриманням Польщею незалежності став радником Відділу у справах Католицької Церкви, а з 1921 р. -його начальником.

65045 Одеса,
вул. Катерининська, 33,
+380 (48) 728-64-83

Єпископ Станіслав Широкорадюк народився 23 червня 1956 року у селі Корначівка Хмельницької області. У 1971-1973 роках навчався у залізничному середньому технічному училищі у Здолбунові, а в 1973-1974рр. працював на залізниці. Після служби в армії у 1977-1979 працював на заводах у Полонному та у Ризі (Латвія), де 1979 року поступив до Ризької Вищої Духовної семінарії. 1981 року таємно вступив до ордену францисканців. 3 червня 1984 року висвячений на священника у Ризі.

Працював настоятелем парафій св. Анни у Полонному і св. Дороти у Славуті Хмельницької області. 26 липня 1988 року склав вічні обітниці в ордені Братів Менших.

Архієпископ Іван Юркович народився 10 червня 1952 року в Кочев'є (Словенія). У 1978 році закінчив теологічні студії, а 29 червня 1977 року був висвячений на священника архієпископом Йохе Погацніком.

1 травня 1984 року розпочав дипломатичну службу при Святому Престолі після вивчення дипломатії у Папській Церковній Академії. У 1984-1988 роках працював секретарем Апостольської Нунціатури у Південній Кореї. 1988 року отримав ступінь доктора канонічного права. У 1988-1992 роках був аудитором Апостольської Нунціатури в Колумбії. У 1992-1996 роках - радник Представництва Ватикану в Російській Федерації. У 1996-2001 роках працював у Ватикані, був радником у Державному Секретаріаті з питань Організації з Безпеки та Співробітництва в Європі (ОБСЄ).