Єпископ Броніслав Бернацький (1944 - 2024). Єпископ-емерит (2020 - 2024), Єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольський (2002 - 2020), Єпископ (2002)

65045 Одеса,
вул. Катерининська, 33

Єпископ Броніслав Бернацький народився 30 вересня 1944 року у Мурафі Вінницької області. У 1966-1972 роках навчався у Вищій Духовній семінарії у Ризі. 28 травня 1972 року висвячений на священника єпископом Юліаном Ваіводсом у Ризі.

Розпочав пастирське служіння 11 червня 1972 року в парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, а потім працював настоятелем на Вінничині в парафіях св. Анни у Барі, св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях та св. Олексія у Жмеринці. З 1995 року служив настоятелем парафії у Мурафі та генеральним вікарієм Кам'янець-Подільської дієцезії.

Єпископ Каспер Боровський (1802 - 1885). Єпископ-ординарій Плоцький (1883 - 1885), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1867 - 1869), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1848 - 1869), Єпископ (1848)

Єпископ Каспер Боровський народився 6 січня 1802 року в Поліновщизні Вітебської губернії Російської імперії. Навчався у домініканських школах в Друї та Забялах, у єзуїтській школі в Ужвалді, а після ліквідації її царською владою до 1824 року - у школі місіонерів-лазаристів в Ілкушті Курляндської губернії. Навчався також у 1824-1827 роках у Вищому учбовому закладі піярів у Плоцьку, після чого у віці 25 років вступив до Головної Духовної семінарії у Вільнюсі, яку закінчив 1831 року. 4 квітня 1831 року у Вільнюській катедрі отримав священничі свячення з рук єпископа-помічника Вільнюського Андрія Клагевича.

Спочатку служив вікарієм в парафії Жежиця, а від 19 грудня 1832 року - настоятелем парафії св. Йосифа в Йосифсталі (нині - Йосипівка Одеської області). З 1835 року почав працювати викладачем у новоутвореній Вільнюській Духовній академії, яку 1842 року перенесли до Санкт-Петербурга. У 1845 році посів становище духовного отця академії, а 1846 року був піднесений до гідності греміального каноніка Могильовського митрополичого капітулу.

Єпископ Мар'ян Бучек (1953). Єпископ-емерит Харківсько-Запорізький (2014), Єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький (2009 - 2014), Єпископ-коад'ютор Харківсько-Запорізький (2007 - 2009), Єпископ-помічник Львівський (2002 - 2007), Єпископ (2002)

61057 Харків, вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-17-66,
79491 Львів-Брюховичі,
вул. Львівська, 62

Єпископ Мар’ян Бучек народився 14 березня 1953 року у Цєшанові (Східна Польща), поблизу нинішнього кордону (любачівська частина довоєнної Львівської архідієцезії). У 1973-1979 роках після закінчення школи та агротехнічного технікуму навчався у Перемишльській Вищій Духовній семінарії. 16 червня 1979 року висвячений на священника в Цєшанові Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії в Любачеві єпископом Мар’яном Реховичем.

Виконував обов’язки нотаріуса та віце-канцлера єпархіального управління в Любачеві, одночасно був секретарем єпископів Мар’яна Реховича та Мар’яна Яворського. З 1991 року по 2002 рік - канцлер дієцезіальної Курії у Львові. 28 лютого 1992 року обраний Секретарем Конференції римсько-католицьких єпископів України, цю посаду займав 22 роки до переходу на становище єпископа-емерита. 01.10.1993р. - почесний капелан Святішого Отця.

Архієпископ Франциск Ксаверій Вежхлейський (1803 - 1884). Митрополит-архієпископ Львівський (1860 - 1884), Архієпископ (1860), Єпископ-ординарій Перемишльський (1846 - 1860), Єпископ (1846 - 1860)

Архієпископ Франциск Вежхлейський народився наприкінці листопада 1803 року у сім'ї власників маєтку у Верхній Порембі на південному заході Польщі та охрещений 1 грудня. Навчався спочатку вдома, потім - у Новому Сончі, а пізніше - в гімназії у Тарнові. Таїнство Миропомазання отримав у Львові 21 травня 1820 року з рук архієпископа Андрія Анквіча. Тут розпочав філософські студії, проте невдовзі прийняв рішення стати священників. Теологічне навчання відбув у Відні, там же отримав дияконські свячення (24 лютого 1826 року) та священничі (25 червня).

Продовжив навчання у Відні в Інституті св. Августина, яке однак не завершилось отриманням ступеня доктора теології, оскільки 1827 року був направлений викладачем Святого Письма в Кальварію-Зебжидовську. Але невдовзі цю навчальну установу перенесли до Львова, і майбутній архіпастир знову опинився у цьому місті. У 1834 році став настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах (недалеко від Золочева), прослужив тут одинадцять років. Зарекомендував себе досвідченим та ревним душнастирем, був призначений золочівським деканом. У 1845 році вступив до Львівської митрополичої капітули та отримав призначення інпектора народних шкіл Львівської архідієцезії.

Єпископ Антоній Еразм Воллович (1711 - 1770). Єпископ-ординарій Луцький (1755 - 1770), Єпископ (1755)

Єпископ Антоній Воллович народився у серпні 1711 року в Гославіцях біля Дменіна у Польщі на теренах Гнєзненської архідієцезії у литовській магнатській родині (охрещений 24 серпня у дменівському костелі). Після закінчення навчання спочатку працював на державній службі в суді, однак потім обрав шлях священницького служіння. Пресвітерську формацію розпочав у середині 1737 року, а вже 29 квітня 1738 року став дияконом, і 1 травня 1738 року був рукоположений в пресвітери.

Причому, завдяки впливовим родичам не тільки швидко здобув священничий сан, але й до 1743 року зробив блискучу церковну кар'єру - канонік колегіати у Ласку, канонік Гнєзненського архікафедрального капітулу, канонік катедри у Вільнюсі, архідиякон жмудський та декан варшавський. І це не зважаючи на те, що у цей же час (1738-1741рр.) навчався у Римі, отримавши ступінь доктора з права. З 1744 року працював писарем Великого Литовського князівства, а з 1748 року - його духовним секретарем (у 1745р. ще й каноніком колегіати у Варшаві став).

Єпископ Станіслав Йосиф Гозій (1674 - 1738). Єпископ-ординарій Познаньський (1733 - 1738), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1722 - 1733), Єпископ-ординарій Інфляндський (1720 - 1722), Адміністратор Краківський (1719 - 1720), Єпископ-помічник Перемишльський (1718 - 1720), Єпископ (1718)

Єпископ Станіслав Гозій народився, ймовірно, у листопаді (принаймні, був охрещений 25 листопада) 1674 року у селі Вапник (Kalkstein) північно-східної Польщі у відомій родині німецького походження, яка, зокрема, у XVI столітті дала Церкві видатного кардинала Станіслава Гозія. Спочатку навчався у єзуїтських колегіях у Браневі, яку колись заснував його знаменитий родич, та у Решелі, потім - у Краківській академії, а завершив студії протягом 1694-1698 років у Римі. Ще під час навчання 1697 року став каноніком Влоцлавського катедрального капітулу, хоча дияконські свячення отримав лише 23 лютого 1698 року, а священницькі - 15 березня.

Після повернення до Польщі єпископ-ординарій Холмський Теодор Потоцький 1699 року призначив його канцлером, 1700 року отримав посаду настоятеля у Міленцені, а 1702 року - каноніка катедрального капітулу у Хеммжі. У червні 1709 року увійшов да складу Краківського катедрального капітулу, що посприяло його подальшій церковній кар'єрі, тим більше, що 1713 року у Краківському університеті захистив докторат.

Єпископ Павло Гончарук (1978). Єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький (2020), Єпископ (2020)

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54,
f.b.: pawel.gonczaruk.3

Єпископ Павло Гончарук народився в селі Корначівка Ярмолинецького району на Хмельниччині 16 січня 1978 року у багатодітній родині. З 1995 року навчався у Вищій Духовній семінарії Святого Духа в Городку, куди ще в дитинстві переїхала його сім'я. 22 червня 2002 року у Кам’янці-Подільському відбулось його висвячення на священника.

Служив вікарієм Кам'янець-Подільського кафедрального собору свв. Апп. Петра і Павла, а потім - настоятелем парафії св. Архангела Михаїла в Дунаївцях. 2003 року очолив дієцезіальне відділення «Карітас-Спес» у Кам’янці-Подільському. З 2005 року служив захисником подружнього вузла в дієцезіальному церковному трибуналі, а 2016 року призначений суддею у цьому трибуналі (ще 2010 року отримав ліценціат з канонічного права в Університеті кардинала Стефана Вишинського у Варшаві (Польща)). Окрім того, був дієцезіальним економом, а також військовим капеланом, котрий як волонтер Християнської служби порятунку часто відвідував Донбас.