89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70

Єпископ Микола Лучок народився 26 березня 1974 року у Мукачеві. 1994 року вступив до ордену Братів Проповідників, в якому у 2000 році склав довічні обітниці. Богословську освіту отримав у домініканській філософсько-богословській колегії в Кракові (Польща). 24 червня 2003 року єпископ Антал Майнек OFM висвятив його на священника у Мукачівському кафедральному соборі св. Мартина Турського.

Працював душпастирем в домініканських парафіях Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму, Санкт-Петербурга (Росія), Матері Божої Святого Розарію і св. Станіслава у Чорткові на Тернопільщині, Матері Божої Громничної у Львові, а також у Хмельницькому.

Єпископ Кирило Любовидзький народився 21 липня 1823 року у Друхові на Рівненщині, на теренах парафії св. Каетана у Березневому. Після початкового домашнього навчання продовжив вчитись у гімназії в Житомирі, а 1837 року поступив до семінарії у Луцьку. У 1841 році його як здібного семінариста перевели навчатись у Вильнюську духовну академію, разом з якою він роком пізніше переїхав до Санкт-Петербургу. Там 22 червня 1845 року отримав ступінь магістра богослов'я, а після повернення у Житомир 11 жовтня 1845 року отримав призначення викладача догматичної теології у місцевій семінарії, хоча сам ще був семінаристом. І лише 12 вересня 1847 року, у віці 24 років був висвячений на священника (у Вільнюсі єпископом-помічником Казимиром Дмоховським, котрий раніше, 3 квітня рукоположив його в диякони).

Продовжував і далі працювати в семінарії у Житомирі, якій віддав 22 роки свого життя. 5 жовтня 1850 року був піднесений до гідності почесного каноніка, а 8 грудня 1855 року - дійсного каноніка та заступника кустоша Житомирського кафедрального капітулу, 1861 року став його схоластиком, 1864 року - кантором, 1866 року - архідияконом, 1876 року - деканом-прелатом. У 1856-1874 роках служив візитатором семінарії, проте не уникнув також і душпастирського служіння: у 1857-1859 роках був настоятелем в парафії cв. Антонія Падуанського у Старій Котельні, а у 1874-1884 роках - настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Леон Малий народився 17 серпня 1958 року у Барі Вінницької області. Після закінчення середньої школи та школи кінематографії вивчав філософію і теологію у підпіллі під керівництвом о. Генріка Мосінга - засновника світського інтституту св. Лаврентія 'помічників Церкви'. 7 червня 1984 року висвячений на священника у Львові таємним єпископом Яном Ценським.

У 1984-1990 роках супроводжував о. Генріка Мосінга в його душпастирських поїздках, був у підпіллі мандруючим душпастирем - працював серед католиків на півдні України та в Росії. У 1990-1995 роках - парох у Херсоні. У 1995-2000 роках навчався у Папському Університеті Святого Хреста у Римі. 2000 року повернувся у Львів, був префектом та викладачем Львівської Вищої Духовної семінарії, викладав також у Вищій Духовній семінарії в Городку. З 2000 року адміністрував парафію св. Марії Магдалини у Львові.

Архієпископ Петро Мальчук народився 17 липня 1965 року в селі Слобода-Рашково (Молдова). Після закінчення середньої школи та строкової військової служби 1986 року поступив до Вищої Духовної семінарії у Ризі (Латвія). 3 січня 1989 року вступив в орден Братів Менших. 7 червня 1992 року висвячений на священника єпископом Яном Ольшанським MIC, а наступного року склав вічні обітниці в ордені, прийнявши ім'я Геркуліан.

У 1992-1998 роках навчався у Римі, в Папському Університеті 'Antonianum', де здобув ступінь доктора богослов'я. У 1998-1999 роках працював вікарієм парафії св. Анни в Полонному Вінницької області. У 1999-2004 роках був настоятелем кустодії ордену Братів Менших в Україні, у 2004-2007 роках служив першим настоятелем новоствореної провінції св. Михаїла Архангела ордену Братів Менших в Україні, а з 2007 року працював економом цієї францисканської провінції.

Архієпископ Северин Моравський народився 2 січня 1819 року у шляхетській родині у селі Сільце на Тернопільщині. Навчався вдома, потім у василіянів у Бучачі, у 1929-1931 роках - в Бережанах, а в 1832-1834 роках - у гімназії єзуїтів в Тернополі. Останнє півріччя вчився в Академічній гімназії Львова, де отримав атестат зрілості. У 1834-1836 роках студіював на відділі філології Львівського університету, проте через смерть батька та свою хворобу повернувся додому, не завершивши навчання. У грудні 1837 року поступив на факультет права Львівського університету, який закінчив 1841 року. У 1841-1849 роках працював урядником в губернаторстві у Львові. У 1849 році вступив до Львівської Духовної семінарії, у 1849-1852 роках вивчав теологію у Львівському університеті. 31 серпня 1851 року висвячений на священника.

Працював в парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку у 1852-1853 роках та у Львівській катедрі у 1853-1855 роках. В 1855 році став канцлером митрополичої консисторії, а в 1867-1875 роках був настоятелем катедри та деканом львівським.

Єпископ Кароль Недзялковський народився 21 травня 1846 року у Миньківцях Дубенського повіту на Волині (Дубенський район Рівненської області) в родині землевласників гербу Равіч. З 1856 року ходив до повітової шляхетської школи в Луцьку, а потім до Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії, яку закінчив 1862 року. 6 вересня 1862 року вступив до Духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, звідки 1863 року був направлений на навчання в Духовну академію до Санкт-Петербурга, яку закінчив 20 червня 1867 року із ступенем магістра теології. Рукоположений в священники 23 (чи 25?) січня 1869 року єпископом Луцько-Житомирським Каспером Боровським, ймовірно, у Житомирській катедрі св. Софії.

Саме тут до 1781 року працював вікарієм. Молодому священнику доручили справу покращення проведення обрядів у катедрі, на його старання звернув увагу єпископ-помічник (та з 1870 року адміністратор) дієцезії Людвіг Брінк, який 1872 року запропонував йому посаду секретаря єпископської консисторії (канцлера єпископської курії). Цю посаду отець Кароль займав десять років, одночасно ведучи активну наукову діяльність. У 1867-1897 роках був професором церковного співу та літургіки, а потім канонічного та державного права, а також історії Католицької Церкви в Духовній семінарії у Житомирі. У 1884 році став каноніком катедрального капітулу в Житомирі та Луцьку, а в 1890 році - ректором Духовної семінарії в Житомирі. У 1897-1901 роках був ректором Духовної академії в Санкт-Петербурзі.

32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Францисканська, 2,
+380 (3849) 911-57

Єпископ Ян Нємєц народився 14 березня 1958 року в Козловці біля Стжижова (Польща, Підкарпатське воєводство). У 1977-1981 роках навчався у Вищій педагогічній школі у Ряшеві (Жешуві). 1981 року вступив до Вищої Духовної семінарії у Перемишлі. 24 червня 1987 року висвячений на священника єпископом Ігнатієм Токарчуком.

Працював душпастирем, зокрема, у Сталевій Волі. У 1991 році закінчив навчання у Католицькому Університеті в Любліні. 1992 року разом з групою священників Перемишльської дієцезії приїхав в Україну. З 1993 року був вихователем, викладачем і префектом Вищої Духовної семінарії у Городку, а також душпастирем на теренах Кам'янець-Подільської дієцезії. З 2001 року працював ректором Вищої Духовної семінарії у Городку.

Єпископ Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року в парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Новій Гуті (поблизу Монастириськ) на Тернопільщині. В 1945 році був переселений разом з родиною до Польщі у Нижню Сілезію, навчався у педагогічному та загальноосвітньому ліцеях. 27 серпня 1950 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів у Кракові, філософську та богословську освіту отримав в їхній Вищій Духовній семінарії. 24 лютого 1957 року був висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом.

В роках 1961-1966 вивчав гуманітарні науки (спеціалізація – славістика) у Люблінському Католицькому Університеті та Ягелонському Університеті у Кракові. 22.06.1966р. отримав диплом магістра на підставі праці 'Слов'янські справи у польській та латинській літературі часів Зигмунда Старого'. У 70-х роках приїжджав в Україну на допомогу місцевим священникам. В 1988 році повернувся в Україну і працював у різних парафіях, у тому числі у Барі, Полонному та інших. З часом отримав українське громадянство.

Єпископ Йосиф Пельчар народився 17 січня 1842 року у містечку Корчина біля Кросно у Польщі. З 1848 року навчався у парафіяльній школі у Кросно, з 1850 року - у школі та гімназії у Ряшеві (Жешуві), а по завершенні цих навчань вступив до нижчої семінарії. 1860 року вступив до Перемишльської Вищої Духовної семінарії. 17 липня 1864 року висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським.

Півтори року працював вікарієм парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині. З 1865 року навчався у Римі, де і отримав докторат з теології. У 1868 році, прослуживши недовго вікарієм в парафії св. Катерини у Воютичах на Львівщині, став префектом Перемишльської семінарії, очоливши там згодом відразу дві кафедри. Викладав пасторальну теологію і канонічне право. 19.03.1877р. був призначений професором звичайним історії Церкви і канонічного права Ягелонського університету в Кракові, де пропрацював 22 роки. У 1882-1883 роках його навіть обирали ректором університету. У 1891-1899 був заступником голови Наглядової ради Товариства св. Вікентія де Поля, яке створювало для нужденних бібліотеки, видавало безплатні книжки. У 1891 році організував братство Пресвятої Діви Марії, котре опікувалось сиротами та бідними. У 1894 році заснував згромадження Сестер Служебниць Пресвятого Серця Ісуса.

295053 Сімферополь,
вул. Лебедева, 55,
+380 (67) 684-28-12

Єпископ Яцек Пиль народився 17 серпня 1962 року у селі Гарволін (Польща). 1977 року після закінчення неповної середньої школи вступив до Нижчої Духовної семінарії місіонерів-облатів у селі Маковіце (поблизу міста Іновроцлав). У 1981 році розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. У 1982-1988 роках після перших чернечих обітниць навчався у Вищій Духовній семінарії згромадження місіонерів-облатів в Обрі неподалік Вольштина. 20 червня 1988 року висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою.

Був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста. У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни у Барі на Вінничині о. Броніслава Бернацького (нині - єпископа) прибув в Україну та допомагав у душпастирстві спочатку у Барі, а з 1991 року працював вікарієм парафії св. Олексія у Жмеринці (та св. Адальберта у Мовчанах) Вінницької області. 1991 року як настоятель парафії розпочав відбудову знищеного костелу св. Йосифа у Гнівані на Вінничині, обслуговуючи також парафію Божого Милосердя у Сутисках. З 1994 року працював також настоятелем парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові. У 1997-2006 роках був настоятелем новоствореної делегатури (управління) згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, а в 2006-2012 роках - настоятелем північного дистрикту делегатури OMI. При цьому почергово обслуговував парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кривому Розі, св. Мартина у Євпаторії, Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві, св. Архангела Михаїла, св. Йосифа у Кременчуці, св. Апп. Петра і Павла у Ніжині, Зіслання Святого Духа у Чернігові. У 2012 році працював настоятелем монастиря та парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові.