Архієпископ Болеслав Ієронім Клопотовський (1848 - 1903). Митрополит-архієпископ Могильовський (1901 - 1903), Архієпископ (1901), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1899 - 1901), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1899 - 1901), Єпископ-помічник Луцько-Житомирський (1897 - 1899), Єпископ (1897 - 1901)

Архієпископ Болеслав Клопотовський народився 13 березня 1848 року у шляхетській сім'ї у родинному маєтку у Головченцях (з 1955 року - Кармелюкове) на Поділлі. Навчався у повітовій школі в Золотополі, з 1862 році у ІІ Державній гімназії в Києві та з 1865 року у Житомирській Духовній семінарії. У 1869-1873 роках продовжив навчання в Духовній академії в Санкт-Петербурзі, де одержав ступінь маґістра. 15 липня 1872 року отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі.

Повернувшись у Житомир, спочатку працював вікарієм у семінарійному костелі, а з 1874 року - викладачем історії Церкви, моральної теології та латинської мови у семінарії. У 1876 році став інспектором семінарії. Після закриття семінарії у Житомирі з 1877 року читав канонічне право та історію Церкви в Духовній академії у Петербурзі. Великою популярністю славився його підручник із історії Церкви. 1884 року став інспектором, а в 1897 році ректором академії. У 1885 році за праці в галузі церковної історії удостоєний ступеня доктора наук.

Єпископ Франциск Антоній Кобельський (1679 - 1755). Єпископ-ординарій Луцький (1739 - 1755), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1736 - 1739), Єпископ-помічник Влоцлавський (1725 - 1736), Єпископ (1725)

Єпископ Францішек Кобельський народився 20 жовтня 1679 року в Дзепулці парафії Дменін Гнєзненської архідієцезії у Польщі в заможній шляхетській родині гербу Порай. Вже в молодості обрав духовний шлях, отримавши дієву допомогу від свого опікуна та покровителя, яким став після смерті батька у 1698 році його родич тодішній єпископ-помічник Краківський Станіслав Шембек (від 1700р. - ординарій Влоцлавський, а пізніше - примас). Нижче свячення йому уділив 26 березня 1701 року в Ловічу єпископ-помічник Гнєзненський Стефан Мздевський. Ще до рукоположення в священники, яке отримав 3 квітня 1706 року у Вавельській катедрі з рук єпископа-ординарія Холмського Казимира Лубенського, у квітні 1705 року став каноніком вісьліцьким та настоятелем в Пясках Вєлькіх (відмовився від цих призначень 1711 року).

У 1707-1711 роках вивчав канонічне право у Римі, проте науковий ступінь не отримав, зате 2 жовтня 1708 року став також каноніком катедрального капітулу у Кракові, 1709 року - каноніком колегіати у Ловічу, 1714 року - каноніком митрополичого капітулу у Гнєзнені, а 15 жовтня 1717 року - препозитом катедрального капітулу у Кракові. Отримав також призначення деканом-прелатом варшавської колегіати та колегіати в Кєльцах.

Єпископ Вікентій Ліпський (1795 - 1875). Апостольський адміністратор Тираспольський (1864 - 1872), Єпископ-помічник Тираспольський (1856 - 1875), Єпископ (1856)

T_OSHZ

Єпископ Вікентій Ліпський народився 17 березня 1795 року у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі (тоді - Вітебська губернія Російської імперії). У 1808-1814 роках отримав початкову освіту в школі єзуїтів у Мстиславі. У 1816-1820 роках навчався в академії єзуїтів у Полоцьку. У 1820 року рішенням Могильовського митрополита був переведений у Віленську (Вільнюську) дієцезію, де навчався 5 років у семінарії та у Віленському університеті, отримавши 1824 року ступінь магістра богослов'я (у 1831 році став доктором богослов'я). 5 квітня 1814 року висвячений на диякона, а 21 травня цього ж року - на священника.

Направлений працювати у Віленську семінарію викладачем. З 1828 року - вікарій Віленської катедри, з 1829 року - дієцезіальний екзаменатор, а від 1830 року - цензор духовних книг. Цього ж року став каноніком Віленського капітулу. Після переїзду у 1834 році Віленської духовної академії до Санкт-Петербурга продовжив викладацьку роботу там, у 1836-1840 роках був заступником інспектора, з 5 травня - інспектором, а потім двічі ректором Санкт-Петербурзької духовної академії (06.1840р. - 10.1842р., 10.1855р. - 02.1857р.).

Єпископ Франциск Лісовський (1876 - 1939). Єпископ-ординарій Тарновський (1933 - 1939), Єпископ-помічник Львівський (1928 - 1933), Єпископ (1928)

Єпископ Францішек Лісовський народився 1 жовтня 1876 року у Цєшанові (Східна Польща), на теренах тодішньої Львівської архідієцезії (у цьому містечку народився також єпископ Мар'ян Бучек). Після початкової школи продовжив навчання в гімназії у Ярославлі, закінчивши яку 1895 року, поступив на юридичний факультет Львівського університету, звідки перевівся до Львівської духовної семінарії. Потім продовжив теологічні студії у Григоріанському університеті у Римі, де 19 серпня 1900 року був висвячений на священника та 15 травня 1902 року отримав науковий ступінь доктора теології і філософії.

Цього ж, 1902 року повернувся у Львівську архідієцезію та служив вікарієм спочатку парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині, а з наступного року - Львівської катедри Успіння Пресвятої Діви Марії, а також працював катехитом у кількох гімназіях Львова та Бродів. 1911 року підтвердив докторат у Ягеллонському університеті у Кракові, у 1912 році читав там лекції з догматики, а 1913 року здобув габілітацію на основі праці 'Słowa ustanowienia Najświętszego Sakramentu a Epikleza, Studium dogmatyczno-historyczne'. З того часу та аж до 1933 року (з перервами) викладав там курс догматики та навіть займав адміністративні посади, одночасно працюючи у Львівській семінарії (з 1913 року префектом, з 1920 року - віцеректором, а з 1923 року - ректором).

Єпископ Микола Петро Лучок OP (1974). Єпископ-ординарій Мукачівський (2023), Апостольський адміністратор Мукачівський (2022), Єпископ-помічник Мукачівський (2019 - 2022), Єпископ (2019)

89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70,
f.b.: miklosop

Єпископ Микола Лучок народився 26 березня 1974 року у Мукачеві. 1994 року вступив до ордену Братів Проповідників, в якому у 2000 році склав довічні обітниці. Богословську освіту отримав у домініканській філософсько-богословській колегії в Кракові (Польща). 24 червня 2003 року єпископ Антал Майнек OFM висвятив його на священника у Мукачівському кафедральному соборі св. Мартина Турського.

Працював душпастирем в домініканських парафіях Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму, Санкт-Петербурга (Росія), Матері Божої Святого Розарію і св. Станіслава у Чорткові на Тернопільщині, Матері Божої Громничної у Львові, а також у Хмельницькому.

Єпископ Кирило Любовидзький (1823 - 1898). Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1897 - 1898), Єпископ-помічник Луцько-Житомирський (1884 - 1897), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1892 - 1898, 1878 - 1885), Апостольський адміністратор Луцько-Житомирський (1892 - 1897, 1878 - 1885), Єпископ (1884)

Єпископ Кирило Любовидзький народився 21 липня 1823 року у Друхові на Рівненщині, на теренах парафії св. Каетана у Березневому. Після початкового домашнього навчання продовжив вчитись у гімназії в Житомирі, а 1837 року поступив до семінарії у Луцьку. У 1841 році його як здібного семінариста перевели навчатись у Вильнюську духовну академію, разом з якою він роком пізніше переїхав до Санкт-Петербургу. Там 22 червня 1845 року отримав ступінь магістра богослов'я, а після повернення у Житомир 11 жовтня 1845 року отримав призначення викладача догматичної теології у місцевій семінарії, хоча сам ще був семінаристом. І лише 12 вересня 1847 року, у віці 24 років був висвячений на священника (у Вільнюсі єпископом-помічником Казимиром Дмоховським, котрий раніше, 3 квітня рукоположив його в диякони).

Продовжував і далі працювати в семінарії у Житомирі, якій віддав 22 роки свого життя. 5 жовтня 1850 року був піднесений до гідності почесного каноніка, а 8 грудня 1855 року - дійсного каноніка та заступника кустоша Житомирського кафедрального капітулу, 1861 року став його схоластиком, 1864 року - кантором, 1866 року - архідияконом, 1876 року - деканом-прелатом. У 1856-1874 роках служив візитатором семінарії, проте не уникнув також і душпастирського служіння: у 1857-1859 роках був настоятелем в парафії cв. Антонія Падуанського у Старій Котельні, а у 1874-1884 роках - настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці.

Єпископ Леон Малий (1958). Єпископ-помічник Львівський (2002), Єпископ (2002)

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Леон Малий народився 17 серпня 1958 року у Барі Вінницької області. Після закінчення середньої школи та школи кінематографії вивчав філософію і теологію у підпіллі під керівництвом о. Генріка Мосінга - засновника світського інтституту св. Лаврентія 'помічників Церкви'. 7 червня 1984 року висвячений на священника у Львові таємним єпископом Яном Ценським.

У 1984-1990 роках супроводжував о. Генріка Мосінга в його душпастирських поїздках, був у підпіллі мандруючим душпастирем - працював серед католиків на півдні України та в Росії. У 1990-1995 роках - парох у Херсоні. У 1995-2000 роках навчався у Папському Університеті Святого Хреста у Римі. 2000 року повернувся у Львів, був префектом та викладачем Львівської Вищої Духовної семінарії, викладав також у Вищій Духовній семінарії в Городку. З 2000 року адміністрував парафію св. Марії Магдалини у Львові.