Єпископ Рафаїл Владислав Керницький OFM Conv (1912 - 1995). Єпископ-помічник Львівський (1991 - 1995), Єпископ (1991)

Єпископ Владислав Керницький народився 3 травня 1912 року у Кулачківцях (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) у Гвіздці на Івано-Франківщині. У 1920-1927 роках навчався у загальній школі у Кулачківцях, а в 1927-1934 роках - у приватній гімназії оо.-францисканців у Львові з перервою у навчаннях у п'ятому класі для відбуття новіціату. 04.10.1934р. - вічні обітниці в ордені Братів Менших Ковентуальних (отримав чернече ім'я Рафал). У 1934-1937рр. студії філософсько-теологічні у семінарії оо.-францисканців у Львові (1934р.) та Кракові (1935-1937рр.). У 1937-1939рр. продовжив навчання (4 і 5 рік) на Теологічному відділі Львівського університету Яна Казимира. 29 червня 1939 року висвячений на священника у Львові архієпископом Болеславом Твардовським.

У 1940-1944 роках працю у львівському костелі Христа Царя у Козельниках поєднував з підпільною діяльністю в антифашистській організації, де виконував обов'язки зв'язкового. У липні 1944 року, коли до Львова прийшла Червона Армія, його затримали та інтернували до Росії: 4 роки табірного життя - такою була 'подяка' священнику-антифашисту. У 1948р. був звільнений і одержав дозвіл на працю у Львівській катедрі Успіння Пресвятої Діви Марії. Брати і сестри кликали його до Польщі на гарну парафію, проте родині він дав зрозуміти, що його місце тут, в Україні. Відправляв Служби Божі, сповідав, відвідував хворих, допомагав людям словом і ділом, не зважаючи на їхню конфесійну приналежність.

Архієпископ Йосиф Алоіз Кесслер (1862 - 1933). Архієпископ-емерит (1930 - 1933), Єпископ-ординарій Тираспольський (1904 - 1929), Єпископ (1904 - 1930)

T_OSHZ

Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.

У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.

Архієпископ Болеслав Ієронім Клопотовський (1848 - 1903). Митрополит-архієпископ Могильовський (1901 - 1903), Архієпископ (1901), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1899 - 1901), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1899 - 1901), Єпископ-помічник Луцько-Житомирський (1897 - 1899), Єпископ (1897 - 1901)

Архієпископ Болеслав Клопотовський народився 13 березня 1848 року у шляхетській сім'ї у родинному маєтку у Головченцях (з 1955 року - Кармелюкове) на Поділлі. Навчався у повітовій школі в Золотополі, з 1862 році у ІІ Державній гімназії в Києві та з 1865 року у Житомирській Духовній семінарії. У 1869-1873 роках продовжив навчання в Духовній академії в Санкт-Петербурзі, де одержав ступінь маґістра. 15 липня 1872 року отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі.

Повернувшись у Житомир, спочатку працював вікарієм у семінарійному костелі, а з 1874 року - викладачем історії Церкви, моральної теології та латинської мови у семінарії. У 1876 році став інспектором семінарії. Після закриття семінарії у Житомирі з 1877 року читав канонічне право та історію Церкви в Духовній академії у Петербурзі. Великою популярністю славився його підручник із історії Церкви. 1884 року став інспектором, а в 1897 році ректором академії. У 1885 році за праці в галузі церковної історії удостоєний ступеня доктора наук.

Єпископ Франциск Антоній Кобельський (1679 - 1755). Єпископ-ординарій Луцький (1739 - 1755), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1736 - 1739), Єпископ-помічник Влоцлавський (1725 - 1736), Єпископ (1725)

Єпископ Францішек Кобельський народився 20 жовтня 1679 року в Дзепулці парафії Дменін Гнєзненської архідієцезії у Польщі в заможній шляхетській родині гербу Порай. Вже в молодості обрав духовний шлях, отримавши дієву допомогу від свого опікуна та покровителя, яким став після смерті батька у 1698 році його родич тодішній єпископ-помічник Краківський Станіслав Шембек (від 1700р. - ординарій Влоцлавський, а пізніше - примас). Нижче свячення йому уділив 26 березня 1701 року в Ловічу єпископ-помічник Гнєзненський Стефан Мздевський. Ще до рукоположення в священники, яке отримав 3 квітня 1706 року у Вавельській катедрі з рук єпископа-ординарія Холмського Казимира Лубенського, у квітні 1705 року став каноніком вісьліцьким та настоятелем в Пясках Вєлькіх (відмовився від цих призначень 1711 року).

У 1707-1711 роках вивчав канонічне право у Римі, проте науковий ступінь не отримав, зате 2 жовтня 1708 року став також каноніком катедрального капітулу у Кракові, 1709 року - каноніком колегіати у Ловічу, 1714 року - каноніком митрополичого капітулу у Гнєзнені, а 15 жовтня 1717 року - препозитом катедрального капітулу у Кракові. Отримав також призначення деканом-прелатом варшавської колегіати та колегіати в Кєльцах.

Архієпископ Симон Мартин Козловський (1819 - 1899). Митрополит-архієпископ Могильовський (1891 - 1899), Архієпископ (1891), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1883 - 1891), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1883 - 1891), Єпископ (1883 - 1891)

Архієпископ Симон Козловський народився 5 листопада 1819 року в Олиці Вільнюської губернії. Навчався у Кейданах. У 1839 році поступив до Вільнюської Духовної семінарії, а потім із 1841 року продовжив навчання у Вільнюській Духовній академії, яку 1843 року було переведено до Санкт-Петербурга. Став магістром теології. 23 (чи 25?) грудня 1844 року висвячений на священника у Санкт-Петербурзі.

Працював у Ковні. З 1846 року був викладачем Вільнюської Духовної семінарії, а від 1848 року - Санкт-Петербурзької Духовної академії. У 1851-1864 роках був ректором Вільнюської Духовної семінарії. У 1852 році став каноніком, а 1862 року - доктором теології. Але важка праця підірвала його здоров'я, тому на якийсь час відійшов від активної роботи, яку відновив 1877 року з призначенням ректором Санкт-Петербурзької Духовної академії.

Кардинал Франческо Коласуонно (1925 - 2003). Кардинал (1998), Апостольський нунцій в Сан-Марино (1995 - 1998), Апостольський нунцій в Італії (1994 - 1998), Неофіційний представник Ватикану в Україні (1991 - 03.1992), Апостольський делегат в СРСР та Росії (1990 - 1994), Апостольський нунцій в Польщі (1986 - 1994), Апостольський пронунцій в Югославії (1985 - 1986), Апостольський пронунцій в Зімбабве (1981 - 1985), Апостольський делегат у Мозамбіку (1974 - 1981), Архієпископ (1974 - 1998)

Кардинал Франческо Коласуонно народився 2 січня 1925 року в Грумо-Аппула (Італія). Висвячений на священника 28 вересня 1947 року у Барі.

Викладав у місцевих єпархіальній семінарії та ліцеї. 1958 року почав працювати на дипломатичній службі Святого Престолу. З 1961 року - тайний камергер Папського Двору. До 1962 года працював у Державному секретаріаті Ватикану, а з 1962 року служив в Апостольській нунціатурі в США на посаді секретаря. У 1968 - 1972 роках був секретарем Нунціатури в Індії, а в 1972 - 1974 роках - надзвичайним представником на Тайвані.

Призначений 6 грудня 1974 року титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку. 9 лютого 1975 року рукоположений в архіпастирі. Із 7 березня 1981 року - Апостольський пронунцій в Зімбабве, з 8 січня 1985 року - Апостольський пронунцій в Югославії, від 9 квітня 1986 року - Апостольський нунцій у Польші.

Архієпископ Войтех Ян Корицинський (1610 - 1677). Митрополит-архієпископ Львівський (1670 - 1677), Архієпископ (1670), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1667 - 1670), Єпископ (1667)

Архіпископ Войтех Корицинський народився, ймовірно, 1610 року у шляхетській родині гербу Топор у Мєхові у південно-східній Польщі. Дитинство провів у містечку Жарків. Спочатку навчався в домашніх умовах, потім - в Краківській академії, та вже у молодому віці обрав духовну кар'єру. Відомо, що 1634 року студіював в Падуї (Італія), проте відсутня інформація щодо здобуття наукового ступеня. Ймовірно, що священничі свячення отримав у другій половині 30-х років після повернення в Польщу.

У 1637 році став настоятелем рідної парафії в Жарках та Рушчі (біля Кракова) і жарецьким препозитом, апостольським протонотаріусом та луковецьим каноніком, прелатом і секретарем короля Яна Казимира, а 13 листопада цього ж року - каноніком Краківського капітулу. Є також інформація щодо його членства в Луцькому катедральному капітулі. Відомо, що 1649 року перебував у Римі. 1654 року крол зробив його регентом Великої коронної канцелярії, а через чотири роки - Великим коронним секретарем. 1655 року став мєховським генеральним препозитом.