Єпископ Францішек Лісовський народився 1 жовтня 1876 року у Цєшанові (Східна Польща), на теренах тодішньої Львівської архідієцезії (у цьому містечку народився також єпископ Мар'ян Бучек). Після початкової школи продовжив навчання в гімназії у Ярославлі, закінчивши яку 1895 року, поступив на юридичний факультет Львівського університету, звідки перевівся до Львівської духовної семінарії. Потім продовжив теологічні студії у Григоріанському університеті у Римі, де 19 серпня 1900 року був висвячений на священника та 15 травня 1902 року отримав науковий ступінь доктора теології і філософії.

Цього ж, 1902 року повернувся у Львівську архідієцезію та служив вікарієм спочатку парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині, а з наступного року - Львівської катедри Успіння Пресвятої Діви Марії, а також працював катехитом у кількох гімназіях Львова та Бродів. 1911 року підтвердив докторат у Ягеллонському університеті у Кракові, у 1912 році читав там лекції з догматики, а 1913 року здобув габілітацію на основі праці 'Słowa ustanowienia Najświętszego Sakramentu a Epikleza, Studium dogmatyczno-historyczne'. З того часу та аж до 1933 року (з перервами) викладав там курс догматики та навіть займав адміністративні посади, одночасно працюючи у Львівській семінарії (з 1913 року префектом, з 1920 року - віцеректором, а з 1923 року - ректором).

Архієпископ Владислав Лубенський народився 1 листопада 1703 року в Івановичах на терені Гнєзненської архідієцезії у Польщі у заможній шляхетській родині, яка раніше вже дала Церкві трьох архіпастирів. Навчався спочатку в єзуїтській колегії в Калішу, а по завершенні отримав нижче свячення з рук примаса (і митрополита Гнєзненського) Станіслава Шембека, що свідчило про обрання духовного життєвого шляху. Потім два роки навчався в семінарії у Ловічу та пройшов курс філософії знову в єзуїтській колегії в Калішу. З 1722 року студіював теологію та канонічне право у Краківській академії, а 1724 року виїхав до Рима, щоб продовжити там теологічне навчання в єзуїтській колегії. Наступного року, подорожуючи Західною Європою, повернувся в Польщу та розпочав служіння особистим секретарем примаса Теодора Потоцького. І лише наприкінці 1726 року був висвячений ним на священника в Гнєзненській архікатедрі.

У сані пресвітера отримав нові призначення, зокрема, в колегіатському капітулі в Ленчиці та колегіаті в Ласку, в катедральному капітулі у Кракові. Від Гнєзненського капітулу отримав на дванадцять років маєтності в Камьонці поблизу Вєлюня, де і присвятив себе, в основному, письменницькій праці. Зокрема, написав першу польською мовою всесвітню географію. У 1738 році оселився у Кракові, де в якості співпрацівника місцевого архієпископа Яна Ліпського отримав парафію у Рудаві. У 1740 році приступив до виконання обов'язків великого коронного писаря при королі Августі ІІІ, хоча формально на цю посаду був призначений лише 21 травня 1742 року. Відтоді протягом майже сімнадцяти років проживав разом із королем-саксонцем більше в саксонському Дрездені, ніж у Варшаві, що, зрештою, не завадило йому отримати 5 серпня 1742 року посаду декана-прелата митрополочиго капітулу у Гнєзні, а протягом наступних десяти років - посади в парадиському абацтві та колегіатському капітулі в Сандомирі.

89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70,
f.b.: miklosop

Єпископ Микола Лучок народився 26 березня 1974 року у Мукачеві. 1994 року вступив до ордену Братів Проповідників, в якому у 2000 році склав довічні обітниці. Богословську освіту отримав у домініканській філософсько-богословській колегії в Кракові (Польща). 24 червня 2003 року єпископ Антал Майнек OFM висвятив його на священника у Мукачівському кафедральному соборі св. Мартина Турського.

Працював душпастирем в домініканських парафіях Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму, Санкт-Петербурга (Росія), Матері Божої Святого Розарію і св. Станіслава у Чорткові на Тернопільщині, Матері Божої Громничної у Львові, а також у Хмельницькому.

Архієпископ Франциск Лушин народився 3 грудня 1781 року у заможній селянській родині в поселенні Тейнах поблизу Клагенфурта в Австрії (його батько був словенцем). Навчався спочатку у початковій школі в Тейнаху, потім - в гімназії та ліцеї у Клагенфурті. Прийнявши рішення стати священиком, продовжив навчання у Граці. Був висвячений на священника у семінарійному костелі в Клагенфурті 26 серпня 1804 року.

Працював вікарієм в парафії у Клагенфурті до січня 1808 року. Потім навчався у Відні, став у 1813 році доктором теології (у 1818р. - ще й доктором філософії). Викладав на Теологічному відділенні Грацького університету, у 1815 році був його ректором. У 1819-1820рр. - директор місцевого Академічного ліцею. З 1820 року на посаді радника губернатора в Інсбруку успішно займався церковними справами у приєднаному до Австрії німецькому Тіролі.

Єпископ Кирило Любовидзький народився 21 липня 1823 року у Друхові на Рівненщині, на теренах парафії св. Каетана у Березневому. Після початкового домашнього навчання продовжив вчитись у гімназії в Житомирі, а 1837 року поступив до семінарії у Луцьку. У 1841 році його як здібного семінариста перевели навчатись у Вильнюську духовну академію, разом з якою він роком пізніше переїхав до Санкт-Петербургу. Там 22 червня 1845 року отримав ступінь магістра богослов'я, а після повернення у Житомир 11 жовтня 1845 року отримав призначення викладача догматичної теології у місцевій семінарії, хоча сам ще був семінаристом. І лише 12 вересня 1847 року, у віці 24 років був висвячений на священника (у Вільнюсі єпископом-помічником Казимиром Дмоховським, котрий раніше, 3 квітня рукоположив його в диякони).

Продовжував і далі працювати в семінарії у Житомирі, якій віддав 22 роки свого життя. 5 жовтня 1850 року був піднесений до гідності почесного каноніка, а 8 грудня 1855 року - дійсного каноніка та заступника кустоша Житомирського кафедрального капітулу, 1861 року став його схоластиком, 1864 року - кантором, 1866 року - архідияконом, 1876 року - деканом-прелатом. У 1856-1874 роках служив візитатором семінарії, проте не уникнув також і душпастирського служіння: у 1857-1859 роках був настоятелем в парафії cв. Антонія Падуанського у Старій Котельні, а у 1874-1884 роках - настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці.

89600 Мукачеве,
вул. Миру, 15,
+380 (3131) 546-71, 546-70,
f.b.: 100014543916590

Єпископ Антал Майнек народився 18 листопада 1951 року у Будапешті (Угорщина), закінчив державну гімназію в Сент-Ендре і Будапештський університет, отримавши диплом інженера з електроніки. 1977 року вступив до ордену св. Франциска, де здобув теологічну освіту (Теологічний Інститут в Естергомі) та (паралельно) інженерно-педагогічну освіту. 17 квітня 1982 року висвячений на священника у Будапешті.

У 1982-1989 роках викладав комп'ютерну електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре. 1989 року разом з іншими двома францисканцями прибув у місію до угорськомовних вірних Римсько-Католицької Церкви Закарпаття, де обслуговував п'ять церковних громад у Хустському та Тячівському районах.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Леон Малий народився 17 серпня 1958 року у Барі Вінницької області. Після закінчення середньої школи та школи кінематографії вивчав філософію і теологію у підпіллі під керівництвом о. Генріка Мосінга - засновника світського інтституту св. Лаврентія 'помічників Церкви'. 7 червня 1984 року висвячений на священника у Львові таємним єпископом Яном Ценським.

У 1984-1990 роках супроводжував о. Генріка Мосінга в його душпастирських поїздках, був у підпіллі мандруючим душпастирем - працював серед католиків на півдні України та в Росії. У 1990-1995 роках - парох у Херсоні. У 1995-2000 роках навчався у Папському Університеті Святого Хреста у Римі. 2000 року повернувся у Львів, був префектом та викладачем Львівської Вищої Духовної семінарії, викладав також у Вищій Духовній семінарії в Городку. З 2000 року адміністрував парафію св. Марії Магдалини у Львові.