Єпископ Адам Нарушевич народився 20 жовтня 1733 року поблизу Логішина біля Пінська (нині - Берестейська область Білорусі) у заможній родині гербу Вадвіч, що походила від бояр Литовсько-руського князівства, та був охрещений 25 жовтня у логішинському костелі. Після домашнього навчання спочатку вступив до єзуїтської колегії у Пінську, а 14 серпня 1748 року - до ордену єзуїтів у Вільнюсі. 13 січня наступного року отримав нижчі свячення. У 1750-1753 роках вивчав філософію у Вільнюській єзуїтській академії, по завершенні почав там викладати. 1758 року був переведений до Варшавської єзуїтської колегії, де продовжив викладання, та направлений вивчати теологію до Ліону у Франції. Під час цих студій, які тривали до 1762 року, відвідав Італію, Іспанію та Німеччину. 17 жовтня 1762 року був висвячений на священника у Відні.

Цього ж року повернувся до Речіпосполитої та продовжив викладання у шляхетській колегії єзуїтів у Варшаві, навчаючи там поетиці, риториці, географії та французькій мові. Брав активну участь в культурному житті Варшави та увійшов до кола наближених осіб короля Станіслава Августа Понятовського. Після ліквідації ордену єзуїтів у 1773 року завдяки підримці монаршого двору став настоятелем у двох парафіях, у тому числы в Неменчині поблизу Вільнюса. 22 вересня цього ж року Вілюнюська академія надала йому ступінь доктора теології.

Єпископ Кароль Недзялковський народився 21 травня 1846 року у Миньківцях Дубенського повіту на Волині (Дубенський район Рівненської області) в родині землевласників гербу Равіч. З 1856 року ходив до повітової шляхетської школи в Луцьку, а потім до Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії, яку закінчив 1862 року. 6 вересня 1862 року вступив до Духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, звідки 1863 року був направлений на навчання в Духовну академію до Санкт-Петербурга, яку закінчив 20 червня 1867 року із ступенем магістра теології. Рукоположений в священники 23 (чи 25?) січня 1869 року єпископом Луцько-Житомирським Каспером Боровським, ймовірно, у Житомирській катедрі св. Софії.

Саме тут до 1781 року працював вікарієм. Молодому священнику доручили справу покращення проведення обрядів у катедрі, на його старання звернув увагу єпископ-помічник (та з 1870 року адміністратор) дієцезії Людвіг Брінк, який 1872 року запропонував йому посаду секретаря єпископської консисторії (канцлера єпископської курії). Цю посаду отець Кароль займав десять років, одночасно ведучи активну наукову діяльність. У 1867-1897 роках був професором церковного співу та літургіки, а потім канонічного та державного права, а також історії Католицької Церкви в Духовній семінарії у Житомирі. У 1884 році став каноніком катедрального капітулу в Житомирі та Луцьку, а в 1890 році - ректором Духовної семінарії в Житомирі. У 1897-1901 роках був ректором Духовної академії в Санкт-Петербурзі.

Єпископ Михайло Пивницький народився, ймовірно, на початку осені в греко-католицькій родині та був охрещений 29 вересня 1771 року в містечку Несухоїжі (нині - село Воля Ковельського району Волинської області). Навчався в середній школі у Володимирі(-Волинському), після чого вступив до греко-католицької семінарії у Вільнюсі, водночас студіюючи у Вільнюському університеті. 17 та 18 листопада 1795 року отримав дияконські та священничі свячення з рук Володимир(-Волинського) та Брестського греко-католицького єпископа-коад'ютора Арсенія Гловневського, василіанина.

Відтоді за побажанням єпископа А. Гловневського працював у Володимирі(-Волинському) викладачем теології греко-католицької Духовної семінарії та проповідником в греко-католицькій катедрі. 1797 року під впливом єпископа-коад'ютора Київського Каспера Цецішовського перейшов в латинський обряд. Вже у листопаді-грудні став почесним каноніком катедрального капітулу в Києві та секретарем і керівником єпископської канцелярії у Житомирі, від 1798 року - настоятелем парафії свв. Анни і Станіслава єп. мч. у Мацеєві (нині - Луків) на Волині, від 1799 року - дійсним каноніком капітулу у Житомирі, із 1803 року - кустошем Олицької колегіати на Волині, а з 1807 року - дійсним каноніком у Луцьку. У 1810 році призначений настоятелем парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному (на Рівненщині), а 1814 року - прелатом-схоластиком капітулу у Луцьку. У 1815 році, захистивши дисертацію у Вільнюсі, отримав ступінь доктора богослов’я і канонічного права, а наступого року став віце-офіціалом луцької консисторії і архідияконом луцького капітулу.

Єпископ Ян Підгороденський народився у шляхетській родині чернігівського кастеляна восени 1741 року на Волині та був охрещений 16 жовтня в парафіяльному костелі св. Йоахима i св. Анни у Володимирі-Волинському. Його призначили до духовного служіння, то ж 1758 року у Луцьку прийняв нижче свячення. Від 1759 року навчався у Замойській академії, де пізніше працював викладачем. 1762 року став кустошем Луцького катедрального капітулу і тоді ж виїхав на студії до Риму, які завершив докторським ступенем в царині філософії та канонічного і цивільного права. Там же 17 березня 1764 року отримав дияконське рукоположення, а 14 вересня цього ж року був висвячений на священника.

Служив архідияконом (1766р.), деканом (1797р.) та препозитом (1803р.) Луцького катедрального капітулу, а також збаразьким, острівецьким, порицьким та звягельським настоятелем. В консисторії виконував функції спочатку заступника судді (1769р.), а від 1774 року - вікарія та генерального офіціала (суміщав церковні та світські функції). У 1791 році став генеральним вікарієм Луцької дієцезії.

Єпископ Йоахим Пшебендовський народився наприкінці травня - на початку червня 1675 року у шляхетській родині, що походила з Прусії та сповідувала кальвінізм, в Янішеві на півночі Польщі поблизу Гданська та був охрещения 5 червня. Після переходу в католицизм (під впливом одного із родичів) навчався в єзуїтській колегії в Старих Шкотах під Гданськом, а потім студіював за кордоном (зокрема, 1702 року - в Парижі). Повернувшись до Польщі, вступив до Духовної семінарії місіонерів-лазаристів у Хелмні та вже 1706 року, ще до духовних свячень став вісьлицьким кустошем. 18 вересня 1707 року прийняв нижче свячення, 25 травня 1709 року був рукоположений в диякони, а 21 січня 1710 року став пресвітером.

Скоро після рукоположення в священники став почесним каноніком Влоцлавської катедри та настоятелем в Пйотравіні (поблизу Любліна), а в травні 1713 року - каноніком катедри в Кракові на Вавелі. Відомо також, що, принаймні, 1714 року був на студіях у Римі.

Єпископ Стефан Рупневський народився 1671 року в Бідзінах на Сандомирщині (Польща) в шляхетській родині гербу Шренява, що сповідувала кальвінізм. Після смерті батька його виховував родич Стефан Бідзінський, який навернув його до католицизму та післав на навчання до єзуїтської колегії (ймовірно, у Сандомирі). 24 травня 1695 року прийняв нижче свячення. Цього ж року поступив до Краківської академії, де 30 вересня 1697 року здобув науковий ступінь доктора теології (трохи раніше, 8 вересня був висвячений на диякона). У Кракові 2 лютого 1698 року отримав рукоположення в священники з рук іншого свого родича - єпископа Станіслава Шембека.

2 липня 1698 року став архідияконом колегіатського капітулу у Варшаві, 16 травня наступного року - каноніком Краківської катедри, 1703 року - настоятелем парафії у рідних Бідзінах та Госьліцях. У 1711 році отримав посаду судді в Краківській дієцезії та схолатуру у Станіславівській (Івано-Франківській) колегіаті, де 1713 року став прелатом-деканом.

43016 Луцьк,
вул. Кафедральна, 17,
+380 (332) 72-15-32

Єпископ Віталій Скомаровський народився 30 грудня 1963 року у Бердичеві Житомирської області. У 1985-1990 роках після закінчення медичного училища навчався у Ризькій Вищій Духовній семінарії у Литві. 27 травня 1990 року висвячений на священника у Ризі.

У 1990-1991 роках служив вікарієм в парафії cв. Варвари у Бердичеві, а в 1991-1992рр. - секретарем єпископа та вікарієм у Житомирі. в 1992-1995 роках працював настоятелем парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сумах. У 1995-2000 роках був канцлером Курії у Житомирі та з 1998 року парохом Житомирського кафедрального собору св. Софії. У 2000-2002 роках служив віце-ректором Вищої Духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі на Київщині, а з 2002 року по 2011 рік - її ректором.

Єпископ Адольф Шельонжек народився 1 серпня 1865 року у селі Сточек Луковскі на Підляшші у Польщі у сім'ї повітового урядовця. Дитячі роки Адольфа пройшли в Желехові, де 1880 року закінчив загальноосвітню школу. Потім після п’ятирічного навчання у гімназії в Сєдльце у вісімнадцять років вступив до Духовної семінарії в Плоцьку. 26 травня 1888 року Адольф Шельонжек отримав священницький сан з рук єпископа Генріха Петра Косовського.

Був призначений вікарієм в парафію св. Варфоломія у Плоцьку. Після року праці його направили на навчання у Духовну академію в Санк-Петербурзі, де після чотирьох років став магістром богослов’я. Повернувся у Плоцьк, де спочатку працював в єпископській консисторії нотаріусом, а потім - канцлером. З 1894 року також викладав канонічне право у рідній семінарії, а згодом ще й політичну економію та філософію. О. Адольф організував також Товариство Християнських Працівників і очолив новостворений Католицький Союз. 1903 року його скерували на посаду асесора Римсько-Католицької Духовної колегії в Санкт-Петербурзі, де він також викладав в місцевій Духовній семінарії канонічне право, пасторальне богослов’я, аскетику та мови і літературу. Тоді ж захистив докторат з канонічного права. У 1909 році о. Адольф Шельонжек став ректором Духовної семінарії у Санкт-Петербурзі. Під час Ісв. війни працював в Департаменті Віросповідань та Освіти у Варшаві, а з отриманням Польщею незалежності став радником Відділу у справах Католицької Церкви, а з 1921 р. -його начальником.

65045 Одеса,
вул. Катерининська, 33,
+380 (48) 728-64-83

Єпископ Станіслав Широкорадюк народився 23 червня 1956 року у селі Корначівка Хмельницької області. У 1971-1973 роках навчався у залізничному середньому технічному училищі у Здолбунові, а в 1973-1974рр. працював на залізниці. Після служби в армії у 1977-1979 працював на заводах у Полонному та у Ризі (Латвія), де 1979 року поступив до Ризької Вищої Духовної семінарії. 1981 року таємно вступив до ордену францисканців. 3 червня 1984 року висвячений на священника у Ризі.

Працював настоятелем парафій св. Анни у Полонному і св. Дороти у Славуті Хмельницької області. 26 липня 1988 року склав вічні обітниці в ордені Братів Менших.

43016 Луцьк,
Катедральна, 17,
+380 (33) 272-46-59

Єпископ Маркіян Трофим'як народився 16 квітня 1947 року в парафії св. Станіслава у Козовій Тернопільської області. У 1965-1969 роках начався на музичному факультеті Львівського педагогічного училища, яке закічив після військової служби (1966-1967 роки). 1969 року поступив до Вищої Духовної семінарії у Ризі. Висвячений у Ризі єпископом Юліаном Ваіводсом 8 грудня 1973 року на диякона, а 26 травня 1974 року - на священника.

У 1974-1991 роках працював настоятелем парафії св. Станіслава єп. мч. у Кременці на Тернопільщині, несучи водночас пастирське служіння в інших парафіях Волинської, Тернопільської, Рівненської та Хмельницької областей.