 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
T_OSHZ
Єпископ Антон Церр народився 10 березня 1849 року в парафії св. Михаїла німецької колонії Францфельд (Надлиманське Овідіопольського району Одеської області) на теренах Тираспольської дієцезії в католицькій сім'ї. Навчався у Саратівській Вищій Духовній семінарії, яку закінчив 1871 року. 11 березня 1872 року був висвячений на священника.
Служив в кількох католицьких парафіях німецьких колоній на Поволжі, а від 1878 року був викладачем семінарії (викладав апологетику, догматику, філософію, латинські мову і літературу). З 1879 року був каноніком Тираспольської капітули і генеральним вікарієм Тираспольської дієцезії, а з 1881 року - ще й інспектором Саратівської семінарії.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
| Наступна дата: грудень, 08 | |
| 1737 | - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа Франциска Кобельського; |
| 1878 | - висвячений на священника у Перемишлі (Польща) місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1926 | - новозбудовану каплицю у Рокитному на Рівненщині освятив о. Станіслав Фіялковським; |
| 1930 | - новоспоруджений костел Христа Царя у Львові-Брюховичах освятив архієпископ Болеслав Твардовський; |
| 1933 | - новозбудований костел св. Ізидора у Римачах на Волині освятив о. Стефан Ястжембський; |
| 1991 | - єпископ Ян Пурвінський освятив повернені верхній та нижній храми у Бердичеві на Житомирщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як в Остап'єму на Тернопільщині повторно освятив повернений храм під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги i св. Вацлава; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Трійці у Волочиську на Хмельниччині; |
| 2006 | - о. Ян Нємєц, призначений єпископом-поміником Кам'янець-Подільськи, консекрований кардиналом Мар'яном Яворським у Кам'янець-Подільському катедрі; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині та дзвін на ній; |
| 2010 | - о. Ян Собіло, номінований єпископм-помічником Харківсько-Запорізьким, висвячений на єпископа у Харківській катедрі єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький в каплиці Воздвиження Хреста Господнього у Києві освятив пам'ятну таблицю о. Тадеушу Хоппе SDB; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері та відновлений вівтарний хрест; |
Призначений титулярним єпископом Діоклетіанопольським та єпископом-помічником Тираспольським 15 березня 1883 року, висвячений на єпископа 3 червня 1883 року в костелі св. Катерини у Санкт-Петербурзі Вільнюським єпископом Каролем Гриневецьким. 30 грудня 1889 року Святіший Отець Лев XIII призначив єпископом-ординарієм Тираспольської дієцезії. 1 травня 1890 року відбулась його урочиста ітронізація в Санкт-Петербурзі. Імператор Олександр III дарувал дворянский титул і нагородив кількома орденами. Став першим тираспольським єпископом, котрому царська влада дозволила відвідати Рим (1893 року впродовж двох місяців) і зустрітись з Папою (Львом XIII), якому він доповів про стан справ у ввіреній йому дієцезії. Єпископ освятив 20 костелів і вівтарів, конфірмував понад 80 тисяч вірян, започаткував 1901 року дієцезіальне видання 'Klemens'. За спогадами сучасників, він віддавав перевагу самотності, рідко проводив зустрічі з духовенством, нечасто відвідував спільноти, майже не читав проповіді. У 1900 році його здоров'я різко погіршилось, чотири рази подавав прохання про відставку, яка була прийнята 1 серпня 1901 року.
Лікувався з 15 серпня 1901 року у Феодосії, а потім і в Тифлісі, здоров'я частково покращилось. Займався науковою роботою та лослідженнями у церковних архівах. 1918 року діючий Тираспольський єпископ Йосиф Кесслер переніс резиденцію із Саратова в Одесу, у цей час там йому допомагав єпископ Церр, зокрема, викладав в евакуйованій із Саратова семінарії. З 1920 року був настоятелем парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Зельці (Лиманському). У 1924р., у віці 75 років у важких умовах переслідувань з боку атеїстичної влади під час останньої візитації парафій Одеського і Миколаївського деканатів уділив вірянам Таїнство Миропомазання і рукоположив чотирьох священників. 23 листопада 1925 року призначений титулярним єпископом Салонським. Станом на 1926 рік єпископ Церр був єдиним католицьким єпископом на території СРСР, котрий залишався на свободі. Ватикан планував доручити йому рукоположення нових єпископів, але суворе спостереження за ним з боку органів НКВС не дозволило це зробити.
Проживав у селі Кандель, яке нині є частиною поселення Лиманське Роздільнянського району Одеської області, де і помер у 15 грудня 1932 року. Був похоронений в каплиці біля костелу в Зельці. У 1934 році через небезпеку глумлення над захороненням єпископа з боку більшовицької влади мешканці Зельца таємно перепоховали його на сільському кладовищі. Лише 2009 року у цій старій частині кладовища було знайдено довоєнний склеп із захороненням священника, яким після обстеження було визнано єпископа Церра. 3 листопада 2012 року єпископ Броніслав Бернацький освятив пам'ятник єпископу Антону Церру, встановлений коштом його родичів з-за кордону.
