Єпископ Станіслав Йосиф Гозій (1674 - 1738). Єпископ-ординарій Познаньський (1733 - 1738), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1722 - 1733), Єпископ-ординарій Інфляндський (1720 - 1722), Адміністратор Краківський (1719 - 1720), Єпископ-помічник Перемишльський (1718 - 1720), Єпископ (1718)

Єпископ Станіслав Гозій народився, ймовірно, у листопаді (принаймні, був охрещений 25 листопада) 1674 року у селі Вапник (Kalkstein) північно-східної Польщі у відомій родині німецького походження, яка, зокрема, у XVI столітті дала Церкві видатного кардинала Станіслава Гозія. Спочатку навчався у єзуїтських колегіях у Браневі, яку колись заснував його знаменитий родич, та у Решелі, потім - у Краківській академії, а завершив студії протягом 1694-1698 років у Римі. Ще під час навчання 1697 року став каноніком Влоцлавського катедрального капітулу, хоча дияконські свячення отримав лише 23 лютого 1698 року, а священницькі - 15 березня.

Після повернення до Польщі єпископ-ординарій Холмський Теодор Потоцький 1699 року призначив його канцлером, 1700 року отримав посаду настоятеля у Міленцені, а 1702 року - каноніка катедрального капітулу у Хеммжі. У червні 1709 року увійшов да складу Краківського катедрального капітулу, що посприяло його подальшій церковній кар'єрі, тим більше, що 1713 року у Краківському університеті захистив докторат.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 25
1758 - у костелі св. Валентина в Наварії на Львівщині єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський вручив митрополичий палій новопризначеному Львівському митрополиту Владиславу Лубенському;
1826 - майбутній архієпископ-митрополит Львівський Франциск Вежхлейський висвячений на священника у Відні (Австрія);
1858 - призначений титулярним єпископом Танасієнським та єпископом-помічником Кам'янець-Подільської дієцезії о. Антоній Фіалковський;
1882 - здійснено консекрацію костелу Пресвятої Трійці у Бариші на Тернопільщині;
1950 - висвячений на священника у Кальварії Зебжидовській (Польща) Львівським архієпископом Євгенієм Базяком майбутній архієпископ-митрополит Львівський кардинал Мар'ян Яворський;
1994 - відремонтований храм у Фельштині на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський під титулом св. Адальберта (Войтеха);
1996 - о. Владислав Дажицький освятив земельну ділянку під будівництво костелу Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2001 - Папа Йоан Павло ІІ відвідав собор св. Олександра у Києві;
2016 - храм Матері Божої Святого Розарію у Шаровечці на Хмельниччині консекрував єпископ Леон Дубравський;
Наступна дата: червень, 26
1881 - висвячений на єпископа у Львівській катедрі архієпископом Львівським Франциском Вежхлейським о. Северин Моравський, номінований єпископом-помічником Львівським;
1887 - новозбудований котел cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе на Миколаївщині освятив о. Черяхович;
1896 - відремонтований храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці на Івано-Франківщині повторно освятив єпископ Ян Пузина;
1910 - освячено новозбудований костел у Жаб'єму (нині - Верховина) на Франківщині;
1938 - висвячений на священника Львівським архієпископом Болеславом Твардовським майбутній таємний єпископ Ян Ценський;
1977 - висвячений на священника єпископом Целестином Безмаліновичем майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович;
2001 - Святіший Отець Йоан Павло II у Львові беатифікував архієпископа Йосифа Більчевського та о. Зигмунта Гораздовського, освятив наріжний камінь для костелу св. Архангела Михаїла у Хоросткові на Тернопільщині, коронував образ Матері Божої Милосердної із Львівської катедри, відвідав її та Львівську семінарію у Брюховичах;
2004 - отримав пресвітерське рукоположення з рук єпископа Леона Дубравського майбутній єпископ-помічник Київсько-Житомирський Олександр Язловецький;
- єпископ Мар'ян Бучек відправив першу післявоєнну Службу у поверненому костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Сасові на Львівщині;
2009 - архієпископ Мечислав Мокшицький консекрував каплицю cвв. Апп. Петра і Павла в Обертині на Івано-Франківщині;
2021 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив скульптуру св. Йоана Павла ІІ біля храму св. Йоана Павла ІІ у Львові-Сокільниках;

У січні 1718 року прохання у Рим щодо його призначення єпископом-помічником у Перемишлі направив ординарій цієї дієцезії єпископ Ян Алтен-Бокум, а в березні це прохання підтвердив новий ординарій Перемишльський єпископ Кшиштоф Шембек, то ж 5 грудня цього року Святіший Отець Климентій ХІ номінував його єпископом-помічником у Перемишлі та титулярним єпископом Utica. 23 квітня 1719 року у Кракові відбулось рукоположення в єпископи, яке здійснили єпископ-помічник Краківський Михаїл Шембек, що замінив свого важко хворого ординарія, та єпископи-помічники П. Тарло з Познані і Ф. Шанявський зі Львова. Проте у Перемишлі новий єпископ не пропрацював ні дня, оскільки 22 травня його обрали капітульним вікарієм Краківської дієцезії після смерті ординарія К. Лубенського, а по завершенні цих адміністраторських обов'язків був номінований на єпископську кафедру в Інфляндії, що і затвердила Апостольська Столиця 16 вересня 1720 року.

Проте це призначення не задовільнило молодого амбітного архіпастиря, адже було швидще символічним, ніж реальним, бо Річпосполита фактично втратила інфляндські території. І вже незадовго (14 січня 1722 року) рішенням нового Папи Римського Інокентія ХІІІ став ординарієм у Кам'янці-Подільському. Його зобов'язали відновити місцеву катедру, заснувати семінарію і так званий 'побожний банк', виділивши на це 20 тисяч злотих. Ймовірно, що і ця номінація на одну із самих бідних та віддалених у Річпосполитій єпископських кафедр не викликала його захоплення, проте тут довелось прослужити довгих 11 років, залишивши по собі плідні результати урядування. Зокрема, вже наступного року провів візитацію всіє єпархії, освятивши при цьому кілька костелів, а завершивши її, видав цілий ряд постанов, якими впорядкував церковне життя в дієцезії.

Окрім того, продовжував вести активне політичне життя, що спонукало його більше часу проводити у Варшаві, ніж на Поділлі. Був серед єпископів одним із найбільших прихильників короля Августа ІІ. То ж не дивно, що 1732 року цей монарх наприкінці свого життя спочатку номінував його на Плоцьке єпископство, а після звільнення Познаньського - на цю кафедру (25 вересня 1732р.). 19 січня 1733 року Папа Климентій ХІІ підтвердив це призначення. 13 липня відбувся урочистий інгрес до Познаньської катедри. Помер 13 жовтня 1738 року у Варшаві, де і був похований в колегіаті св. Йоана Хрестителя, що нині є архікатедрою. Там йому було споруджено надгробний пам'ятник.

Як політичний діяч запам'ятався тим, що 1733 року попри вказівку примаса та думку більшості духовенства проголосив королем Августа ІІІ Веттена.


СВЯТИНІ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ АРХІПАСТИРЕМ

Західний терен Львівської області, який нині входить до Львівської архідієцезії, до ІІсв. війни належав Перемишльській дієцезії, частині тодішньої Львівської митрополії.