|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
Єпископ Фердинанд Кан народився 17 серпня 1788 року в Австрійській імперії (Галичині, ймовірно, на Львівщині) в австрійській сім'ї. У 1810 році переїхав в Російську імперію, 24 травня цього ж року вступив до ордену Братів Проповідників (домініканців). Навчався у Забяльській домініканській школі Вітебської губернії. 13 грудня 1814 року отримав дияконські свячення, а 13 березня 1815 року був рукоположений в священники.
О. Фердинанд Кан протягом кількох років був вчителем Гродненської та інших гімназій, у 1822-1835 роках працював душпастирем німецьких емігрантів в Забялах і Ревелі (нині - Таллін). У 1833-1849 роках служив настоятелем домініканського монастиря у Ризі.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: listopad, 08 | |
| 1908 | - теребовельський декан та настоятель о. Станіслав Коженьовський освятив ще не завершений храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Глещаві на Тернопільшині; |
| 1998 | - костел св. Архангела Михаїла у Кузьмині на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
| Następna data: listopad, 09 | |
| 1834 | - інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина; |
| 1924 | - вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 1996 | - храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек; |
| 1997 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк; |
| 2019 | - у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським; |
| 2020 | - у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца; |
Призначений 20 травня 1850 року першим єпископом-ординарієм новоствореної Херсонської дієцезії, формальною столицею якої 1852 року став Тирасполь, а реальною - Саратов (з 1856 року). 10 листопада 1850 року був висвячений на єпископа в Санкт-Петербурзі, в костелі св. Катерини митрополитом Могильовським архієпископом Казимиром Дмоховським (співконсекраторами були єпископ Ігнатій Головінський та єпископ Луцько-Житомирський Каспар Боровський). Переїхавши у жовтні 1856 року із Санкт-Петербурга в Саратов, взявся за створення єпархіальних структур. Вже у листопаді облаштував тут консисторію, а через рік - семінарію. Подбав також про кафедральний собор та капітул. Приймав участь в діяльності Римсько-католицької духовної колегії в Санкт-Петербурзі (у 1855-1856 роках був її головою). 18 жовтня 1864 року помер у Саратові, похоронений у крипті готичної каплиці на місцевому католицькому кладовищі.
Strona główna