|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.
У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: czerwiec, 10 | |
| 1903 | - костел Всіх Святих у Ходорові на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Вебер; |
| 1934 | - жовківський декан та настоятель о. Лаврентій Ожга освятив наріжний камінь майбутньої каплиці у Глинську на Львівщині; - о. Вікентій Смаль освятив новозбудований костел Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних у Рибному на Івано-Франківщині; |
| 1952 | - в Кочев'є (Словенія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович; |
| 1995 | - о. Станіслав Падевський, майбутній ординарій Харківсько-Запорізький, консекрований на єпископа у Кам’янець-Подільській катедрі Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Антоніо Франко; |
| Następna data: czerwiec, 11 | |
| 1872 | - в Санкт-Петербурзі відбулась єпископська хіротонія о. Франца Цоттмана, призначеного єпископом-ординарієм Тираспольським; |
| 1989 | - повернений костел св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях на Вінничині освятив єпископ Едвард Бялогловський з Перемишля (Польща); |
| 2000 | - єпископ Станіслав Падевський освятив відремонтований костел Святого Духа у Глинянах на Львівщині; |
| 2005 | - єпископ Леон Малий освятив каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великих Бірках на Тернопільщині; |
7 квітня 1904 року призначений єпископом Тираспольської єпархії, висвячений на єпископа 28 жовтня 1904 року в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі. Його правління відзначилось значним розвитком дієцезії. Розширив Малу і Вищу Духовну семінарії у Саратові, заснував видавництво і типографію, які 1907 року було переведено в Одесу, сприяв роботі чоловічих і жіночих чернечих орденів і згромаджень.
Відвідав практично всі парафії своєї величезної єпархії, уділивши 75 тысяч миропомазань, освятил 31 храм, у тому числі костели св. Миколая (1905р.) у Дніпродзержинську (Кам'янському) і Успіння Пресвятої Діви Марії (1905р.) у Дніпровому (Ямбурзі) на Дніпропетровщині, св. Йосифа (1906р.) у Дніпропетровську, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1906р.) у Ялті в Криму, Різдва Пресвятої Діви Марії (1907р.) у Бердянську, св. Йосифа (1908р.) у Кучургані (Страсбурзі) на Одещині, Різдва Пресвятої Діви Марії (1909р.) у Кіровограді (Єлизаветграді), св. Климентія i св. Катерини (1909р.) у Кольчугіному (Кроненталі), cв. Антонія Падуанського (1910р.) у Новоселівці (Гальбштадті, Катюшиному) на Миколаївщині, св. Ап. Петра (1913р.) і св. Климентія (1913р.) в Одесі. 14 серпня 1918 року покинув резиденцію у Саратові через наступ більшовиків і за десять днів пішком дійшов до Одеси. Розшукувався чекістами, оскільки останні знайшли його пастирський лист, у якому погрожував відлученням від Церкви усім, хто допомагатиме більшовикам. У січні 1920 року покинул території, які контролювались радянською владою, та виїхав в еміграцію до Румунії. Там протягом двох років перебував у парафії в Красній, яка належала Тираспольській дієцезії.
У січні 1922 року емігрувал у США, де зібрав 32 тис. доларів для постраждалих від голоду німців в СРСР, які потім таємно були поділені священиками для вірних у його дієцезії. Вернувся в Європу и проживав у Берліні. 7 листопада 1929 року відрікся від урядування дієцезією, а 23 січня 1930 року Папа Пій XI номінував його титулярним архієпископом Босфору. Залишок життя провів у Зінновіці в Німеччині, де і помер 9 грудня 1933 року. Похований в Орнбау поряд з іншим Тираспольським єпископом Францом Цоттманом.
Написав книжку по історію Тираспольської дієцезії 'Geschichte der Diözese Tyraspol' (Dickinson, 1930р.).
Strona główna