Єпископ Кирило Любовидзький (1823 - 1898). Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1897 - 1898), Єпископ-помічник Луцько-Житомирський (1884 - 1897), Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1892 - 1898, 1878 - 1885), Апостольський адміністратор Луцько-Житомирський (1892 - 1897, 1878 - 1885), Єпископ (1884)

Єпископ Кирило Любовидзький народився 21 липня 1823 року у Друхові на Рівненщині, на теренах парафії св. Каетана у Березневому. Після початкового домашнього навчання продовжив вчитись у гімназії в Житомирі, а 1837 року поступив до семінарії у Луцьку. У 1841 році його як здібного семінариста перевели навчатись у Вильнюську духовну академію, разом з якою він роком пізніше переїхав до Санкт-Петербургу. Там 22 червня 1845 року отримав ступінь магістра богослов'я, а після повернення у Житомир 11 жовтня 1845 року отримав призначення викладача догматичної теології у місцевій семінарії, хоча сам ще був семінаристом. І лише 12 вересня 1847 року, у віці 24 років був висвячений на священника (у Вільнюсі єпископом-помічником Казимиром Дмоховським, котрий раніше, 3 квітня рукоположив його в диякони).

Продовжував і далі працювати в семінарії у Житомирі, якій віддав 22 роки свого життя. 5 жовтня 1850 року був піднесений до гідності почесного каноніка, а 8 грудня 1855 року - дійсного каноніка та заступника кустоша Житомирського кафедрального капітулу, 1861 року став його схоластиком, 1864 року - кантором, 1866 року - архідияконом, 1876 року - деканом-прелатом. У 1856-1874 роках служив візитатором семінарії, проте не уникнув також і душпастирського служіння: у 1857-1859 роках був настоятелем в парафії cв. Антонія Падуанського у Старій Котельні, а у 1874-1884 роках - настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 15
1464 - архієпископ Григорій Саноцький консекрував костел у Підкамені на Львівщині під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих;
1826 - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині;
1845 - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині;
1872 - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський;
1901 - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри;
1906 - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині;
1930 - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької;
2001 - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
Наступна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині освятив Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1938 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував новоспоруджений костелу Матері Божої Святого Скапулярію кармелітів босих у Львові на Персенківці;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;

5 вересня 1878 року капітул обрав його адміністратором Луцько-Житомирської дієцезії, що було підтверджено Апостольською Столицею 13 грудня цього ж року. На цій посаді вдалось, зокрема, добитись 1881 року відновлення роботи закритої владою 1877 року Житомирської семінарії та відремонтувати її будівлю. Виконував також обов'язки Апостольського адміністратора ліквідованої Кам'янець-Подільської дієцезії.

Призначений 24 березня 1884 року єпископом-помічником Луцько-Житомирським та титулярним єпископом Dulna (Almissa). Рукоположений в єпископи 29 червня цього року в санкт-петербурзькому костелі св. Катерини Могильовським митрополитом Олександром Гінтовт-Дзєвалтовським у співслужінні співконсекраторів - новопризначеного Луцько- Житомирського єпископа-ординарія Симона Козловського та Тираспольського єпископа-ординарія Антона Церра. Прослуживши єпископом-помічником 14 років, 1892 року, після призначення єпископа Симона Козловського на Могильовську кафедру знову приступив до виконання обов'язків адміністратора дієцезії.

І лише через 5 років, вже у поважному віці 30 січня 1897 року став єпископом-ординарієм Луцько-Житомирським. Проте його урядування тривало лише трохи більше року, бо внаслідок тяжкої хвороби помер у Житомирі вже 9 червня 1898 року. Похоронні урочистості відбулись 14 червня у Житомирській катедрі, а поховали його на римсько-католицькому кладовищі міста.

Фільми