Biskup Wincenty Lipski (1795 - 1875). Administrator apostolski Tyraspolski (1864 - 1872), Biskup pomocniczy Tyraspolski (1856 - 1875), Biskup (1856)

Єпископ Вікентій Ліпський народився 17 березня 1795 року у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі (тоді - Вітебська губернія Російської імперії). У 1808-1814 роках отримав початкову освіту в школі єзуїтів у Мстиславі. У 1816-1820 роках навчався в академії єзуїтів у Полоцьку. У 1820 року рішенням Могильовського митрополита був переведений у Віленську (Вільнюську) дієцезію, де навчався 5 років у семінарії та у Віленському університеті, отримавши 1824 року ступінь магістра богослов'я (у 1831 році став доктором богослов'я). 5 квітня 1814 року висвячений на диякона, а 21 травня цього ж року - на священника.

Направлений працювати у Віленську семінарію викладачем. З 1828 року - вікарій Віленської катедри, з 1829 року - дієцезіальний екзаменатор, а від 1830 року - цензор духовних книг. Цього ж року став каноніком Віленського капітулу. Після переїзду у 1834 році Віленської духовної академії до Санкт-Петербурга продовжив викладацьку роботу там, у 1836-1840 роках був заступником інспектора, з 5 травня - інспектором, а потім двічі ректором Санкт-Петербурзької духовної академії (06.1840р. - 10.1842р., 10.1855р. - 02.1857р.).

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: kwiecień, 22
1765 - о. Ігнатій Оссолінський, майбутній ординарій Київський, призначений коад'ютором з правом наступництва ординарія Баківського Станіслава Єзєрського;
- майбутній єпископ Луцький о. Фелікс Турський призначений правлячим єпископом Холмським;
1922 - освячено головний вівтар костелу Пресвятої Трійці у Старому Селі на Львівщині;
2004 - призначено Апостольським нунцієм в Україні архієпископа Івана Юрковича;
Następna data: kwiecień, 23
1719 - у Кракові єпископ-помічник Краківський Михаїл Шембек рукоположив в єпископи о. Станіслава Гозія, майбутнього ординарія Кам'янець-Подільського;
1736 - єпископ Київський Самуель Ожга консекрував новозбудований храм св. Миколая і св. Софії у Тисмениці на Івано-Франківщині;
1753 - єпископ Миколай Дембовський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Збрижі на Хмельниччині;
1933 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував відновлений після пошкоджень Ісв. вівйни костел Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
1996 - освятили залитий фундамент костелу св. Емеріха у Великому Бичкові на Закарпатті;
2005 - єпископ Станіслав Падевський освятив ікону св. Адальберта (Войтеха) у присвяченій цьому святому каплиці у Новомосковську на Дніпропетровщині;
2017 - звершено першу післявоєнну Месу у костелі cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;

Призначений 18 вересня 1856 року єпископом-помічником Тираспольським та титулярним єпископом Іонополітанським. Рукоположений в єпископи 9 січня 1857 року в санкт-петербурзькому костелі св. Катерини митрополитом Вячеславом Жилінським (співконсекратори - Луцько-Житомирський єпископ Каспар Боровський та Мінський єпископ Адам Войткевич). 28 лютого покинув академію в Санкт-Петербурзі та виїхав у Саратов, який був фактичною столицею Тираспольської дієцезії. Після смерті єпископа-ординарія Фердинанда Кана OP з 1864 року до призначення ординарієм єпископа Франца Цоттмана у 1872 році був Апостольським адміністратором дієцезії. Заснував у Саратові початкову (нижню) духовну семінарію. Потім переїхав в Одесу. На півдні України вів активну душпастирську працю, часто відвідував парафії, здійснюючи миропомазання, освячуючи храми та вівтарі і проповідуючи Слово Боже. Не забував також про благодійну діяльність. У своєму заповіті від 28 жовтня 1875 року все своє майно та заощадження пожертвував на будівництво притулку для престарілих та хворих католиків, який збудували в Одесі після його смерті.

Помер 13 грудня 1875 року, похоронений в одеському храмі Успіння Пресвятої Діви Марії, який нині є катедрою.

До колишньої Могильовської архідієцезії належали північна частина сучасної Харківсько-Запорізької дієцезії та східна частина нинішньої Київсько-Житомирської дієцезії
Filmy