Архієпископ Петро Маньковський народився 1 листопада 1866 року у родовому помісті у селі Саїнка на Вінничині на теренах парафії св. Миколая, єп. мч. у (Малих) Чернівцях. Після смерті батька 1871 року разом з матір'ю переїхав до Дрездена у Німеччину, де навчався спочатку приватно, а з 1881 року - у місцевій школі. 1885 року вступив до Вроцлавського університету, щоб отримати освіту агронома, необхідну для управління родинним маєтком, куди і повернувся у 1888 році. Проте, розчарувавшись у такому способі життя, вирішив стати священником і 1896 року вступив до Житомирської Духовної семінарії. Рукоположений в священники 7 липня 1898 року.
Призначений вікарієм в Житомирську катедру св. Софії. У 1902 році став настоятелем парафії свв. Петра і Павла у Кам'янці-Подільському, яка втратила статус кафедральної після ліквідації дієцезії 1866 року. Після дев'яти років царська влада змусила його відмовитись від посади настоятеля та душпастирської послуги, звинувативши у підтримці діяльності одного із згромаджень, яке вважалась нелегальним. Переїхав до Житомира, де неформально виконував частину обов'язків канцлера Курії. З початком Ісв. війни переїхав до Кракова, де відновив душпастирську працю. 1917 року був призначений генеральним вікарієм на теренах Луцько-Житомирської та Кам'янець-Подільської дієцезій.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: грудень, 14 | |
1899 | - призначено новим єпископом-ординарієм Луцько-Житомирським та Апостольським адміністратором Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Болеслава Клопотовського; |
1924 | - ще незавершений храм у Пеняках на Львівщині освятив під старим титулом св. Альфонса Родрігеса о. Станіслав Краусс; |
1925 | - майбутнього єпископа Адольфа Шельонжека призначено ординарієм відновленої Луцької дієцезії; |
2014 | - єпископ Антал Майнек у Хусті на Закарпатті освятив костел св. Анни і св. Йоахима після фундаментального ремонту; |
Наступна дата: грудень, 15 | |
1777 | - о. Фердинанд Кіцький призначений єпископом-помічником у Львові; |
1891 | - о. П. Кісаржевський освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові; |
1932 | - колишній ординарій та єпископ-емерит Тираспольський Антон Церр помер у Зельці (Лиманському) на Одещині; |
2002 | - кардинал Мар'ян Яворський в колишньому костелі Матері Божої Громничної у Львові відправив першу Службу Божу; |
2012 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові на Львівщині відкрив та освятив пам'ятник бл. Йоану Павлу ІІ; |
2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив новий годинник, встановлений на вежі костелу св. Катерини у Мостиськах на Львівщині; |
Апостольска столиця 24 вересня 1918 року відновила Кам'янець-Подільську дієцезію, призначивши її ординарієм о. Петра Маньковського. 30 листопада цього ж року ординарій Краківський Адам Сапєга висвятив його на єпископа у Краківській катедрі на Вавелі, проте виїхати на Поділля новий архіпастир зміг лише через рік. Інгрес до Кам'янець-Подільської катедри відбувся 6 грудня 1919 року. Розпочалась праця по відновленню дієцезіальних структур, проте вже 7 липня 1920 року внаслідок більшовицького наступу єпископу Маньковському разом з найближчими співробітниками довелось покинути Кам'янець-Подільськ, куди ненадовго повернувся лише у листопаді. Але вже через два тижня майже все Поділля, у тому числі і відновлена дієцезія, було повністю зайняте більшовиками. Тож єпископ спочатку оселився у монастирі домініканців у Чорткові, а потім - у Бучачу, де організував Малу семінарію.
Знаходячись на теренах Польщі, єпископ Петро призначив генеральними вікаріями трьох священиків, які залишились працювати на Поділлі. У 1922р. під час візиту 'до Апостольских порогів' єпископ ознайомив Апостольську Столицю з надзвичайно важким становищем, в якому опинилась Церква у відновленій чотири роки тому єпархії. Оскільки у Польщі не вдалось відновити Кам'янець-Подільську дієцезію на теренах Борщовського, Чортківського і Язловецького деканатів Львівської архідієцезії, які колись належали Кам'янець-Подільській дієцезії, єпископ Маньковський переїхав разом із Малою семінарією спочатку в Дубно, а потім - у Волидимир-Волинський, де були кращі умови для роботи.
На прохання Апостольскої столиці 25 січня 1926 року владика Петро Маньковський зрікся з уряду правлячого єпископа. 9 лютого цього ж року Святіший Отець Пій XI підніс його до гідності архієпископа із титулярною столицею Aenus. Помер 8 квітня 1933 року у поїзді під час подорожі із Перемишля до Львова, поховали його у підземеллі Луцької катедри свв. Петра і Павла.