Єпископ Ігнатій Франциск Кандид Оссолінський OFM Cap (1732 - 1784). Єпископ-ординарій Київський (1774 - 1784), Єпископ-коад'ютор Київський (1773 - 1774), Єпископ-коад'ютор Баківський (1765 - 1773), Єпископ (1765)

Єпископ Ігнатій Оссолінський народився у січні 1732 року та був охрещений 31 січня цього ж року настоятелем парафії у Нівиськах (нині - Підкарпатське воєводство у Польщі) о. Григорієм Вєжбовським. Належав до магнатського роду Оссолінських гербу Топор. Навчався, ймовірно, в одній із тамтешніх єзуїтських колегій. Відомо, що 1749 року вступив до ордену Братів Менших Капуцинів та 31 серпня прийняв нижче свячення, отримавши чернече ім'я Кандид. Після відповідного навчання в ордені та належних дияконських свячень 2 лютого 1755 року був рукоположений в священники Плоцьким єпископм-помічником Мартином Залуським.

Цього ж року продовжив теологічне навчання в Падуї (Італія) та завершив його 29 травня 1760 року, здобувши ступінь доктора теології. Повернувшись у Польщу, спочатку служив проповідником у Варшаві, потім у 1761-1763 роках був настоятелем (гвардіаном) капуцинського монастиря у Варці, а 1763 року повернувся до Варшави теж настоятелем.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 18
1828 - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині;
1899 - бережанський декан о. Еразм Нейбург освятив наріжний камінь майбутнього храму св. Станіслава єп. мч. в Козовій на Тернопільщині;
1991 - відбувся інгрес архієпископа Мар'яна Яворського до Львівської катедри;
1996 - архієпископ Мар'ян Яворський призначений Апостольським адміністратором відновленої Луцької дієцезії, а костел cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку став кафедральним;
2000 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископи Антал Майнек і Іван Семедій освятили костел Пресвятої Трійці в Ужгороді;
2002 - новоспоруджений костел Святого Духа у Кропивницькому (Кіровограді) консекрували Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович та єпископ Леон Дубравський;
- кардинал Мар'ян Яворський освятив каплицю у новоспорудженому парафіяльному будинку при костелі Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі;
2003 - у Римі канонізовано єпископа Йосифа Пельчара, ординарія Перемишльського;
2007 - єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед костелом Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині;
2019 - єпископ Броніслав Бернацький в каплиці Матері Божої Фатімської у Подільську на Одещині коронував новою короною скульптурку Матері Божої Фатімської;
2021 - єпископ Едвард Кава освятив відреставровані скульптури Матері Божої Непорочної та фасадні сходи храму св. Антонія у Львові;
Наступна дата: травень, 19
1761 - освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924 - освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929 - єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930 - освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939 - єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997 - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013 - у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;

І в серпні цього ж року в Апостольській нунціатурі у Варшаві відбувся інформаційний процес з приводу його призначення коад'ютором з правом наступництва єпископа-ординарія Баківського Станіслава Єзєрського, проте внаслідок допущених при цьому помилок Апостольська Столиця затвердила цю номінацію лише 22 квітня 1765 року, надавши йому також титул титулярного єпископа Dardanus. 13 жовтня 1765 року у львівському францисканському костелі Святого Хреста архієпископ Львівський Вацлав Сераковський у співслужінні з архієпископом вірменським Яковом Августиновичем та єпископом-помічником Львівським Самуелем Гловінським висвятив його на єпископа. В наступні роки з метою свого матеріального забезпечення добився призначення деканом-прелатом колегіати Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Станіславові (Івано-Франківську) та посади настоятеля у Ворові в Познаньській дієцезії у Польщі. Баківською дієцезією не цікавився, урядування там не здійснював, а працював генеральним вікарієм в архідієцезії Гнєзненській.

Ще за життя єпископа Баківського Станіслава Єзєрського, 20 грудня 1773 року отримав призначення коад'ютором єпископа-ординарія Київського Андрія Залуського, після смерті (07.01.1774р.) якого очолив його похоронні урочистості у Варшаві та 21 січня цього ж, 1774 року склав присягу в якості єпископа Києва. Урядував дієцезією, перебуваючи, в основному, у Варшаві. І вже наступного, 1775 року добився призначення своїм коад'ютером о. Каспера Цецішовського, на якого і переклав більшість своїх обов'язків по керівництву дієцезії.

Його служіння було високо оцінене польським королем, зокрема, у травні 1775 року отримав орден св. Станіслава, а 1780 року - орден Білого Орла. У 1782 році в супроводі одного із київських каноніків вирушив у подорож на Захід Європи з метою покращення здоров'я, проте, вернувшись у Польщу, помер від невідомої хвороби 7 серпня 1784 року у Любліні (три тижні раніше, 15 липня цього року у Житомирі головував на похоронних урочистостях єпископа Самуеля Ожги). Похований згідно з бажанням в конвентуальній святині любельського капуцинського монастиря.


Заснована 1591 року Баківська дієцезія охоплювала Молдавію і Бесарабію, 1621 року увійшла до Львівської митрополії. Від 1751 року резиденцією баківських єпископів була парафія Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині на Івано-Франківщині. Дієцезія ліквідована 1818 року.