Архієпископ Ян Тарновський народився у шляхетській родині гербу Роліч на теренах Польщі у 1585 чи навіть 1584 році, як це подається у джерелах (ця дата викликає
сумнів і може бути на десять років старшою, оскільки відома дата смерті та вік на момент смерті - близько 75 років, а не 84). Після початкового навчання студіював
військову справу у Нідерландах, а потім навчався на духовному поприщі в Німеччині, Бельгії та Італії, де 1643 року став доктором канонічного та світського права.
Відомо також, що перед прийняттям священичих свячень, які відбулись, швидше за все, у Польщі, служив в армії.
У цей час отримав канонікат у Перемишльській катедрі та Варшавській колегіаті, а також у Краківській катедрі на Вавелі (1632р.), окрім того був призначений
абатом у Тшемешно. Новий король Владислав IV Ваза зробив його своїм секретарем. 1639 року обрали архідияконом-прелатом Краківського капітулу. Був духовним депутатом
Головного коронного трибуналу у 1632 i 1653 роках.
За поданням короля 27 березня 1654 року Львівська капітула обрала о. Тарновського митрополитом-архієпископом у Львові, що було підтверджено Святішим Отцем
Інокентієм 6 липня цього ж року. АЄпископське свячення отримав, ймовірно, у Польщі. Початок урядування нового архіпастиря, яке відбувалось, переважно, через
довірених осіб, зокрема, офіціала та генерального вікарія о. Станіслава Чурила, припав на важкі для Речіпосполитої часи шведської та московітської військової
агресії. Надзвичайно важливим для зневіреної країни, більша частина якої перебувала під окупацією, став факт здійснення 1 квітня 1656 року у Львівській архікатедрі перед чудотворним образом Матері Божої Милосердної обітниць короля Яна Казимира, який довірив себе і всю країну під захист
Богородиці. Цю обітницю короля прийняв архієпископ Тарновський. Відтоді і аж до початку наступного року перебував у Львові, якому тоді загрожував напад
семигородського князя.
Архієпископ Тарновський: обітниці короля Яна Казимира 1 квітня 1656 року
Фотознімок: Jan Matejko
З відновленням напри кінці 50-х років мирного життя в країні розпочався новий етап урядування архієпископа Тарновського, який, зокрема, створив спеціальний заклад
для хворих душпастирів, заснував 'побожний' банк при катедрі, освятив кілька костелів та долучився до будівництва деяких храмів, сприяв розвитку старих та створенню
нових монастирів.
Помер 24 серпня 1669 року у Львові, похоронений в каплиці св. Йосифа (Замойських) катедри, де йому встановили мармуровий надгробок.
