Єпископ Олександр Бенедикт Виговський (1649 - 1714). Єпископ-ординарій Луцький (1703 - 1714), Єпископ (1703)

Інформація

Єпископ Олександр Виговський народився 1649 року в українській православній шляхетській родині (Лучичів) гербу Абданк. Його батько був рідним братом українського гетьмана Івана Виговського, а Йосиф, брат Олександра - греко-католицьким єпископом Луцьким і Острозьким. Охрещений 25 (15 за юліанським календарем) березня 1653 року на Замойщизні у Польщі. Змінив віросповідання на католицьке перед навчанням у семінарії. У 1681 році отримав нище свячення, а пізніше - три наступні (субдиякона, диякона і священника). Опісля призначений прелатом-кантором Київської кафедральної капітули та (завдяки підтримці короля Яна ІІІ Собеського) - каноніком катедр у Плоцьку і Вроцлавку, а 1689 року - абатом бенедиктинського монастиря Святого Хреста на Лисій горі. Після двох провальних голосувань насильно впроваджений на цю посаду 1690 року замість обраного та підтриманого Святішим Отцем іншого священнослужителя. У 1696р. король за три місяці до своєї смерті призначив його також духовним референдарем Великого литовського князівства.

Підтримав курфюрста Саксонії Августа II Фрідріха, обраного королем Польщі в червні 1697 року. Більше того, прислужився в захопленні на Вавелі оригінальних королівських клейнодів для проведення церемонії його коронації в Кракові, а також в інших справах. Із вдячності за послуги король номінував о. Виговського Луцьким єпископом-ординарієм 9 вересня 1701 року (після смерті архіпастиря Франциска Пражмовського 3 вересня цього ж року). Проте Святіший Отець підтвердив це призначення лише 1 жовтня 1703 року, зобов'язавши номінанта реорганізувати в повіреній дієцезії Духовну семінарію та відновити єпископську курію. 18 листопада цього ж року був висвячений на єпископа у варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя ординарієм Познанським Миколаєм Станіславом Свєнціцьким, який раніше був єпископом Київським (співконсекратори - єпископ-помічник Гнєзненський Стефан Антоній Мдзевський, колишній єпископ-помічник Луцький, та єпископ-помічник Перемишльський Павло Константин Дубравський, який був адміністратором вакантної Луцької дієцезії).

Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: вересень, 11
1938	- освячено два дзвони костелу св. Мартина в Куровичах на Львівщині;
2004	- кардинал Мар'ян Яворський освятив Кальварію Матері Божої в парафії св. Миколая у Лановичах на Львівщині; - новозбудовану каплицю Воздвиження Святого Хреста у Дибянках на Львівщині освятив єпископ Мар'ян Бучек; - відновлений костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях на Тернопільщині освятив єпископ Леон Малий;
2020	- кардинала Мар’яна Яворського поховано у крипті каплиці чудотворного образу Матері Божої Кальварійської Марійного санктуарію в Кальварії Зебжидовській біля Кракова у Польщі;
2021	- архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Броніслава Бернацького та Мар'яна Бучека освятив пам’ятну таблицю кардинала Мар’яна Яворського в каплиці Христа Милосердного Львівської катедри;
Наступна дата: вересень, 12
1847	- майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький рукоположений в священники у Вільнюсі (Литва) єпископом-помічником Казимиром Дмоховським;
1867	- архієпископ Франциск Вежхлейський реконсекрував костел св. Лаврентія у Жовкві на Львівщині;
1926	- освячено новозбудовану каплицю Серця Ісуса в Гадинківцях на Тернопільщині;
2004	- костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці на Львівщині консекрував кардинал Мар'ян Яворський;

Хоча новопризначений єпископ через підтримку непопулярного короля не користувався значною повагою в суспільстві, проте в історії Луцької дієцезії його понтифікат оцінюється позитивно. Впродовж перших років свого служіння провів певні церковно-адміністративні зміни, надавши їм необхідне фінансово-майнове забезпечення. Проте найбільшою заслугою архіпастиря стала турбота про дієцезіальні семінарії. Опікуючись двома вже існуючими від 1685 року в Янові Підляському (нині - Польща) та від 1638 року в Олиці, 21 вересня 1711 року заснував третю в єпархії семінарію у Венгрові (нині - Польща) завдяки фундації воєводи Плоцького Яна Красінського від 14 вересня цього ж року, довіривши навчальний заклад згромадженню Священників Спільного Життя (бартоломітам, комуністам). А 29 жовтня 1713 року утворив четверту семінарію із власної фундації - у Луцьку. В останні місяці свого життя розпочав будівництво мурованого костелу в Янові Підляському.

Наприкінці 1714 року, рятуючи жителів Торчина, що був власністю луцьких єпископів, та людей ближніх сіл від морової язви, єпископ Виговський сам помер від цієї ж хвороби 28 грудня, поховали в крипті Луцької катедри Пресвятої Трійці.