Єпископ Стефан Вальчикевич народився 25 липня 1886 року в Гостинині у центральній Польщі в ремісничій родині. Після закінчення місцевої школи із 1905 року навчався
у Плоцькій Вищій Духовній семінарії, а пізніше продовжив студії у Григоріанському університеті у Римі, які завершив, здобувши докторські ступені з теології та канонічного
права (за іншими даними - філософії). 6 квітня 1912 року був висвячений на священника у Римі.
Кілька місяців перебував в США, а повернувшись 1913 року у Плоцьк, працював там викладачем у Вищій Духовній семінарії. 1915 року отримав у семінарії кафедру теології
моральної, а 1918 року - посаду віце-ректора семінарії. Від 1916 року був інспектором-вихователем Дієцезіального ліцею ім. св. Станіслава Костки у Плоцьку. Віце-рекотором
семінарії пропрацював до 1928 року, викладаючи канонічне право, моральну теологію, педагогіку та історію філософії. Вів також активну суспільну діяльність, був знаною
особою у Плоцьку.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
- костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007
- призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека -
коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014
- Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії; - освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;
Наступна дата: липень, 17
1864
- висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським майбутній єпископ Йосиф Пельчар,
майбутній ординарій Перемишльський та святий;
Номінований 20 липня 1928 року Святішим Отцем Пієм XI на посаду єпископа-помічника Луцького та титулярного єпископа Zenopolis in Isaura. Рукоположення в єпископи
здійснив 25 листопада цього ж року у Луцькій катедрі ординарій дієцезії єпископ Адольф Шельонжек, який добре знав консекрованого,
про що, зокрема, написав у листі до кардинала Глонда від 29 серпня цього ж року: 'Znam go od chwili wstąpienia jego do Seminarium. Obok szerokiej wiedzy posiada pięknie
urobioną duszę'. Єпископу Шельонжеку асистували колишній ординарій Кам'янець-Подільський архієпископ Петро Маньковський та ординарій Плоцький єпископ
Антоній Новосельський. Нововисячений архіпастир виконував обов'язки генерального вікарія дієцезії, а також викладав у Луцькій Вищій Духовній семінарії. У Луцьку
теж продовжив активну громадську діяльність та був задіяний у багатьох релігійних та суспільних акціях. Проте мав проблеми із сердцем, яке протягом багатьох років
намагався вилікувати.
У вересні 1939 року був заарештований радянською владою, а пізніше знаходився під спостереженням чекістів. Оскільки будинки семінарії та курії нова влада відібрала,
переселився до сестер в катедру. Всі ці трагічні події в житті Церкви остаточно підірвали його здоров'я - помер 12 травня 1940 року та був похований на цвинтарі у Луцьку.
Вдячні віряни поставили йому там достойний пам'ятник, який у 70-х роках був знищений разом із кладовищем. 1991 року в костелі в Гостинині постала присвячена йому
меморіальна таблиця, а 1995 року пам'ятна таблиця на честь єпископів Аодольфа Шельонжека та Стефана Вальчикевича з'явилась також у Луцькій катедрі.
Головна сторінка