Архієпископ Миколай Ігнатій Вижицький (1698 - 1757). Митрополит-архієпископ Львівський (1737 - 1757), Архієпископ (1737)

Архієпископ Миколай Вижицький народився 6 листопада 1698 року у Польщі поблизу Ряшева у заможній родині гербу Восьмиріг, з якої його старший родич з тим же іменем був у 1699-1705рр. єпископом-ординарієм Холмським, та був охрещений 5 лютого наступного року в Тарногорі. Навчався у Варшавській семінарії місіонерів-лазаристів при костелі святого Хреста. Ще до священничих свячень у віці 23 років 30 грудня 1721 року вже був номінований канцлером-прелатом Краківського катедрального капітулу на Вавелі, потім - схоластиком-прелатом колегіатського капітулу св. Йоана Хрестителя у Варшаві. А 21 травня 1723 року став архідияконом Краківського катедрального капітулу. І лише 28 жовтня цього ж року, перебуваючи у Римі на студіях, отримав рукоположенння в священники з рук місцевого єпископа-помічника Nunzio Baccari. 9 березня 1724 року там же захистив ступінь доктора церковного та цивільного прав.

7 травня 1726 року став деканом-прелатом Краківського катедрального капітулу, який часто називали семінарією єпископів, оскільки звідси було призначено багато архіпастирів. Окрім того, був настоятелем парафій у Гарбові (від 1725р.), Отфінові (від 1729р.) та Кіяцах (1725-1728рр.), а пізніше став архідияконом у Варшаві та деканом-прелатом у Крушвіці.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: травень, 19
1761 - освячено костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях на Закарпатті;
1924 - освятили наріжний камінь храму Матері Божої Неустанної Допомоги у Магдалівці на Тернопільщині;
1929 - єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутнього костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1930 - освячено земельну ділянку під будівництво храму Воздвиження Святого Хреста у Хмелиськах на Тернопільщині;
1939 - єпископ Стефан Вальчикевич освятив два нових дзвони костелу св. Ізидора у Римачах на Волині;
1997 - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь майбутнього храму Матері Божої Фатімської у Ганнополі на Вінничині;
2013 - у Богуславі на Київщині освятили встановлений на костелі Зіслання Святого Духа хрест;
Наступна дата: травень, 20
1850 - о. Фердинанд Кан призначений першим єпископом-ординарієм новоствореної Херсонської дієцезії (від 1852 року - Тираспольської);
1907 - храм Пресвятого Серця Ісуса Христа у Грінталі на Донеччині консекрував єпископ Йосиф Кесслер;
2018 - єпископ Едвард Кава освятив нові скульптури Пресвятого Серця Ісуса, Непорочного Серця Марії і св. Антонія в костелі Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії у Стрілецькому на Львівщині;

У травні 1736 року було авансовано його призначення на Львівську кафедру, яке підтримали король та 14 липня цього ж року Львівський катедральний капітул. 6 травня 1737 року Святіший Отець Климентій XII призначив його на посаду Львівського митрополита-архієпископа. Його архіпастирські свячення відбудись 7 липня 1737 року в парафіяльному костелі П.Д.М. та св. Станіслава у Всхові, де у той час засідав сенат Речіпосполитої разом із монархом. В цій урочистості взяли участь король та сенатори, а консекратором був єпископ-ординарій Краківський Ян Ліпський. Співконсекратори - єпископи Андрій Станіслав Залуський (Луцький), Антоній Себастіан Дембовський (Плоцький) та Франциск Антоній Кобельський (Кам'янець-Подільський). 10 жовтня цього ж року урочисто увійшов до Львівського архікатедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії.

Вже наступного року, 3 серпня був нагороджений орденом Білого Орла. Під час його урядування, яке тривало два десятиліття, зокрема, впровадив до архідієцезії чотири чернечі ордени, яких раніше тут не було, особисто здійснював візитацію парафій, сприяв урочистостям, пов'язаним із беатифікацією о. Яна з Дуклі та канонізацією о. Франциска Регіс.

Помер 7 квітня 1757 року у монастирі оо.-місіонерів на Краківському передмісті Львова, який заснував власним коштом і де проживав кілька останніх років. Саркофаг з рештками його тіла нині міститься у підземеллі колишнього єзуїтського костелу свв. Петра і Павла, а нині Гарнізонній греко-католицькій церкві.