32456 Гута Яцьковецька

В історичних джерелах поселення згадується як «присілок на шляху від Яцьковець до Кривчика» і називається Слобідка Яцьковецька або Гута Чорна. Вперше датується 1530 роком. Село невелике, тут проживає менше чотирьох сотень мешканців.

Місцеві вірні раніше своєї святині немали та відвідували костели у Кам'янці-Подільському та Голозубинцях. Будівництво власного мурованого храму було здійснене у 1994-1996 роках під керівництвом оо. Юзефа Чопа та Марека Бзінковського. Костел консекрував 1999 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

Чисельність вірних (разом із селами Яцьківці, Трибухівка, Липини і Дубинка) складає чотири десятки римо-католиків.

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадуються 1469 роком. Нині тут проживає понад півтисячі осіб, частина з яких є католиками латинського обряду.

У 1639 році власник села Михайло Станіславський надав ці маєтності парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, до якої і належали місцеві римо-католики. Свого храму вони не мали. У 90-х роках минулого століття у Демянківцях збудували сучасний мурований костел, який було завершено завдяки зусиллям о. Станіслава Кшишковського з Дунаєвців. 2002 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 1 червня 2004 року єпископ Леон Дубравський OFM заснував тут парафію, яку обслуговують дієцезіальні священники.

32200 Деражня

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні постав після 1664 року, коли відібране в гетьмана Івана Виговського місто перейшло в королівську власність. Його будівництво профінансував королівський староста, проте парафія не отримала матеріального забезпечення. Її духовенство існувало за рахунок пенсії та натуральних продуктів, що надавали деражнянські старости. Під час турецької окупації храм знищили.

32200 Деражня

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Після знищення першого (дерев'яного) костелу у Деражні, спорудженого у 60-х років XVIIст., збудували у 30-х роках наступного століття інший дерев'яний храм св. Анни, який прослужив до середини XIX століття. Його замінив у 40-х роках мурований костел св. Анни, проте на початку 30-х років ХХ століття цю святиню зруйнувала радянська влада.

32200 Деражня,
Проскурівська, 93,
+380 (3856) 219-16,
f.b.: 1341372109273430

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні разом із парафією постав після 1664 року, але під час турецької окупації храм знищили. Наступний (з дубового дерева) костел збудували, ймовірно, 1736 року. Тоді було також повторно засновано парафію. Але наприкінці 20-х років XIXст костел у Деражні настільки занепав, що віряни почали збирати кошти та нагромаджувати будматеріали для спорудження мурованої святині.

32400 Дунаївці,
провул. Загородний, 30,
+380 (3858) 334-55, 348-13,
www: michail.pp.ua,
f.b.: s.michail

Перша згадка про Дунаївці датується 1403 роком. У 1592 році поселення отримало статус магдебурзьке право, підтверджене 1605 року, і назву Дунайгород, яка не прижилась. Від 1862 року Дунаївці - волосний центр, від 1923 року - райцентр, а з 1958 року - місто. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 10 тисяч мешканців, 1893 року - 12339, 1905 року - 12540, нині - близько 16 тисяч осіб. 2020 року місто увійшло до Кам'янець-Подільського району.

На початку XVII століття у Дунаївцях за сприяння Конецпольських було споруджено мурований костел та засновано парафію. Храм у 30-х роках облаштували Станіславські, які також збільшили фінансово-майнове забезпечення парафії (зокрема, подарували їй село Дем'янківці). Проте під час турецької окупації, що тривала останню чверть XVIIст., ця святиня була повністю знищена.

32400 Дунаївці,
вул. Красінських, 24

Перша згадка про Дунаївці датується 1403 роком. У 1592 році поселення отримало статус магдебурзьке право, підтверджене 1605 року, і назву Дунайгород, яка не прижилась. Від 1862 року Дунаївці - волосний центр, від 1923 року - райцентр, а з 1958 року - місто. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 10 тисяч мешканців, 1893 року - 12339, 1905 року - 12540, нині - близько 16 тисяч осіб. 2020 року місто увійшло до Кам'янець-Подільського району.

В Дунаївцях від початку XVIIст. вже існував парафільний костел св. Архангела Михаїла, проте 1750 року місцевий власник Йосиф Потоцький запропонував збудувати ще й храм (і монастир) для капуцинів. У березні наступного року обрали земельну ділянку, а 24 квітня цього ж року єпископ Миколай Дембовський повідомив про заснування капуцинського костельно-монастирського комплексу. Хоча фундатор невдовзі помер, проте його син Станіслав підтвердив фундаційні зобов'язання щодо капуцинів.

32400 смт. Дунаївці,
вул. Леніна, 49а

Поселення Дунаївці, яке засноване 1914 року, отримало статус селища міського типу у 1972 році. Нині тут проживає понад 2400 мешканців.

У 1998 році місцеву римсько-католицьку спільноту відокремлено від парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Лошківцях. 7 лютого 1998 року вірні отримали приміщення магазину, яке пристосували під каплицю, освячену 1 серпня 1998 року отцем М. Стуньчуком. 15 серпня 1999 року о. М. Стуньчук освятив земельну ділянку під будівництво костелу. 30 листопада 2003 року єпископ Леон Дубравський OFM консекрував новоспоруджений храм.

32365 Жванець,
вул. 60-річчя Жовтня,
f.b.: 370487763150144

Жванець вперше згадується у 1431 році. 1646 року король Владислав IV надав Жванцю магдебурзьке право. Нині колишнє містечко є селом із населенням понад півтори тисячі мешканців.

Сучасний мурований костел у Жванці було споруджено у 1740 році на пожертви католиків вірменського обряду та Лаврентія Ланцкоронського, з дозволу якого 1699 року у Жванець прибули вірмени з сусіднього Кам’янця-Подільського. 1769 року храм спалили барські конфедерати, а в 1782-1786 роках його відбудували. 1791 року святиню консекрував Львівський архієпископ вірменського обряду Валеріан Туманович. 1869 року храм став парафіяльним.

32051 Жищинці,
вул. Рози Люксембург, 3а

Село Жищинці вперше згадується у документах XV століття. І заснували його нібито старообрядці-пилипівці. Зараз тут проживає лише трохи більше тисячі мешканців.

Раніше католики латинського обряду у Жищинцях свого храму не мали. З 1991 року тут проводилась систематична душпастирська праця, було зареєстровано статут місцевої громади римо- католиків. Будівництво власного мурованого костелу розпочалось 1992 року, а завершилось у 1996 році. Новоспоруджений храм освятив у 1997 році єпископ Ян Ольшанський MIC.